Ухвала суду № 100509539, 22.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 жовтня 2021 року Р і в н е №140/16264/20 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.П. Зозуля, розглянувши у письмовому провадженні заяву Волинського окружного адміністративного суду про відстрочення виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Волинського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про стягнення суддівської винагороди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Волинського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення суддівської винагороди.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Волинського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду в сумі 139698,99 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 99 коп.) (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час її виплати) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 140/16264/20 набрало законної сили 17.04.2021.

Ухвалою суду від 06.10.2021 заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у справі №140/16264/20 задоволено. Встановлено спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в справі №140/16264/20, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Волинського окружного адміністративного суду суддівської винагороди у сумі 139698,99 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 99 коп.) (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час її виплати) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, шляхом безспірного списання таких коштів за вирахуванням сум відповідних податків та зборів з відповідного казначейського рахунку суб`єкта владних повноважень - Волинського окружного адміністративного суду - КЕКВ №2113 “суддівська винагорода”.

19 жовтня 2021 року відповідач Волинський окружний адміністративний суд звернувся в суд із заявою про відстрочення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №140/16264/20, в частині стягнення з Волинського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду в сумі 139698,99 грн., - на строк до 10.01.2022.

Заява про відстрочення виконання рішення суду обґрунтована тим, що на виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду, у справі №140/16264/20, виданого 11.05.2021, про стягнення з Волинського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди в сумі 139698,99 грн. Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області здійснює безспірне списання коштів з рахунків Волинського окружного адміністративного суду. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі №140/16264/20 відстрочено виконання рішення суду від 17.03.2021 до 01.10.2021. Відповідно до частин першої та другої статті 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Згідно зі статтею 149 вказаного Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Абзацом першим статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. Відповідно до пунктів 1-2 частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус судців» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. З метою забезпечення виконання рішень судів, ухвалених на користь суддів про стягнення суддівської винагороди, та забезпечення здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди суддям у 2021 році в повному обсязі Волинський окружний адміністративний суд 20.09.2021 листом № 03-57/116/21 звернувся до Державної судової адміністрації України з проханням додатково виділити кошти в сумі 913578,73 грн. за КЕКВом 2113 «Суддівська винагорода». Державна судова адміністрація України у листі від 11.10.2021 №11-18279/21 повідомила, що бюджетні призначення, затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» для судової влади, розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. Водночас ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 встановлено спосіб і порядок виконання рішення суду від 17.03.2021 у справі №140/16264/20 шляхом безспірного списання коштів за вирахуванням сум відповідних податків та зборів з відповідного казначейського рахунку суб`єкта владних повноважень Волинського окружного адміністративного суду - KERB №2113 «Суддівська винагорода». Тому існує необхідність у відстроченні виконання судового рішення.

Позивач 20.10.2021 подав заяву, згідно якої вказав, що відстрочення виконання судового рішення не повинно створювати боржнику можливості ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Враховуючи наведене просив відмовити у задоволенні заяви Волинського окружного адміністративного суду про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 призначено до розгляду в судовому засіданні заяву про відстрочення виконання рішення суду у адміністративній справі № 140/16264/20 на 22.10.2021 о 09:00 год.

В судове засідання 22.10.2021 учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач та відповідач просили розглянути заяву про відстрочення виконання рішення суду без їх участі. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про причини неявки суду не повідомило, жодних заяв та клопотань не подало.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового розгляду справи (в письмовому провадженні) за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяву, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом особи, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частинами 3, 4 ст. 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, згідно частини 5 статті 378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення лише за наявності для цього конкретних підстав та обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, суд повинен враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Наявність матеріального становища може бути враховано судом лише щодо фізичної особи.

Можуть бути судом також враховані надзвичайні події, які впливають на процес виконання судового рішення.

Отже, відстрочка чи розстрочка виконання судового рішення може застосовуватись лише у виняткових випадках, за наявності належних доказів на підтвердження існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Суд враховує, що із матеріалів справи № 140/16264/20 та із змісту судового рішення, підставою стягнення з відповідача на користь позивача суддівської винагороди в сумі 139698,99 грн., стали дії Волинського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", які є з порушенням вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.

Матеріали адміністративної справи не містять належних доказів того, що відповідачем протягом періоду із часу набрання рішенням законної сили (17.04.2021) по даний час, тобто в період більше шести місяців, було вчинено будь-які реальні та ефективні дії щодо виплати на користь позивача суддівської винагороди в сумі 139698,99 грн.

Таким чином, являються безпідставними доводи відповідача про необхідність відстрочення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина “судового процесу” для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі “Горнсбі проти Греції” Суд зазначив, що “право на суд” було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

У справі “Іммобільяре Саффі проти Італії” Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі “Ромашов проти України”).

Таким чином, однозначною є позиція Європейського суду про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні чи нематеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви Волинського окружного адміністративного суду про відстрочення виконання судового рішення, слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Волинського окружного адміністративного суду про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі № 140/16264/20 – відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 22.10.21

Суддя Д.П. Зозуля