Рішення № 100509404, 21.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2021 року м. Рівне №460/1159/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:

- визнати за нею право на отримання 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 15.04.2011;

- визнати дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу призначення пенсії, тобто з 15.04.2011 - незаконними і протиправними;

- зобов`язати відповідача з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 15.04.2011, здійснити перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію по інвалідності та має право на доплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII. При цьому, починаючи з 15.04.2011, у відповідні періоди позивач отримувала державну пенсію по інвалідності й щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, значно нижчому ніж той, що передбачений статтями 50, 54 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії. Проте, відповідач відмовився у добровільному порядку визнати за позивачем право на отримання пенсії у розмірах, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-XII, та провести перерахунок належних їй пенсійних виплат. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовна заява залишалась без руху.

Ухвалою суду від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/1159/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Того ж дня, ухвалою суду провадження у справі зупиненео до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №510/1286/16-а.

Позиція відповідача щодо позову висловлена ним у відзиві на позовну заяву, за змістом якого останній заперечив щодо задоволення позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що закони про Державний бюджет України на 2008-2010 роки наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розміри соціальних виплат (гарантій), що обчислюються з розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим нарахування і виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених відповідно статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 15.04.2011 здійснювалися в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836, від 28.05.2008 №530 та від 16.07.2008 №654. В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийняті постанови «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210. Вказані постанови Уряду були чинними й підлягали застосуванню, зокрема, впродовж спірного періоду. Відтак, на переконання відповідача, починаючи з 15.04.2011, у відповідні періоди позивачу правомірно виплачувалася державна пенсія по інвалідності та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах, визначених Урядом. З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 05.05.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 21.10.2021 позов в частині позовних вимог про визнання незаконними і протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 15.04.2011 по 19.08.2019; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 15.04.2011 по 19.08.2019 – залишено без розгляду.

Таким чином, позовними вимогами у справі є визнання за ОСОБА_1 права на отримання 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 15.04.2011; визнання незаконними і протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20.08.2019; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20.08.2019.

Враховуючи вимоги частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяви по суті справи, з`ясувавши усі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1), особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням від 15.05.2014 серії НОМЕР_1 , вкладкою від 29.05.2017 № НОМЕР_2 до цього посвідчення та довідкою МСЕК від 07.04.2017 серії НОМЕР_3 (а.с.5,6).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується довідкою відповідача від 26.03.2020 №276/04-02-16.

У грудні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про визнання за нею з 15.04.2011 права на отримання пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахування та виплату їй державної пенсії по інвалідності й щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 15.04.2011 без обмеження кінцевим строком у розмірах, встановлених безпосередньо нормами статей 50, 54 вказаного Закону.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 23.01.2020 №Х-5564/07.1-59 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії за відповідний період.

Вважаючи відмову відповідача необґрунтованою та протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

При цьому, абзацом другим пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) визначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі – Закон №796-XII).

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 - згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

У свою чергу, частиною четвертою статті 54 цього ж Закону передбачено, що в усіх випадках розміри державної пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

- по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

- по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

- по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

- дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

В подальшому, дія норм статей 50, 54 Закону №796-ХІІ неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ відповідно, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.

При цьому, суд зауважує, що вихідним критерієм розрахунку державної і додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04.06.2011 №3491-VI (який набрав чинності 19.06.2011) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

З метою реалізації вказаних законодавчих положень, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок №1210), яким визначені мінімальні розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до норм Закону №796-XII, починаючи з 15.04.2011.

Разом з тим, щодо вимог позивача про визнання незаконними і протиправними дій відповідача із відмови у проведенні перерахунку та виплати 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20.08.2019; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20.08.2019, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами за змістом поданих ними заяв по суті, що нарахування і виплата позивачу державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-XII, починаючи з 20.08.2019, здійснювалися у відповідності до Порядку №1210.

Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Приписами частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII (далі – Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнанні неконституційними.

Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Законом №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статями 50, 54 Закону №796-XII.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу з 20.08.2019 державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII, у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права й інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.

Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-XII, з 01.01.2016 висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №619/2262/17, від 19.06.2018 у справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 у справі №303/6762/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання незаконними і протиправними дій відповідача із відмови у проведенні перерахунку та виплати з 20.08.2019 пенсії з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII, а також зобов`язання відповідача здійснити з 20.08.2019 перерахунок та виплату пенсії у розмірі, який би відповідав 6 мінімальним пенсіям за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII, з урахуванням проведених виплат – є безпідставними та спростовуються наведеними вище положеннями чинного законодавства.

Щодо вимог позивача в частині визнання за нею права на отримання з 15.04.2011 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII, то суд зазначає, що відповідно до приписів КАС України, суд не наділений повноваженнями щодо визнання за позивачем права на застосування до нього норми закону та, відповідно, отримання пенсійних (соціальних) виплат в певних розмірах.

Суд звертає увагу, що пенсійні виплати, передбачені нормами статей 50, 54 Закону №796-XII, виплачуються особам з інвалідністю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до 1 категорії постраждалих.

З вищевикладеного слідує, що особа набуває право на отримання додаткової та державної пенсій особам з інвалідністю, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в силу вимог закону та, відповідно, не потребує додаткового ухвалення судового рішення щодо визнання такого права.

Таким чином, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, тобто в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, з урахуванням приписів матеріального права. Натомість, доводи та аргументи позивача щодо неправомірності оскаржуваних дій відповідача не знайшли свого підтвердження за наслідками судового розгляду справи, а тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2021 року.

Суддя С.А. Борискін