Рішення № 100509155, 22.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9999/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Військової частини А0216 (67625, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Польова, 51; код ЄДРПОУ 26622472) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів за речове майно у розмірі 3443,51 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини А0216 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за речове майно у розмірі 3443, 51 грн.

27.08.2021р. (вх. № ЕП/22796/21) від Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області на адресу суду надійшла відповідь на запит щодо підтвердження місця реєстрації та місця проживання ОСОБА_1 , яким є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 30.08.2021 р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до наказу командира Військової частини А0216 (по стройовій частині) № 15 від 25.01.2021р. матроса ОСОБА_1 , колишнього навідника розвідувального відділення розвідувальної роти Військової частини А0216 звільнено у запас за пунктом «е» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до довідки-розрахунку №3 від 26.01.2021р. за відповідачем значиться заборгованість за недонос речового майна в сумі 3443,51 грн. При звільненні з відповідача з належних йому виплат фінансово-економічною службою було утримано 21,06 грн., що підтверджується копією книги грошових стягнень та нарахувань військової частини А 0216. Враховуючи, що у добровільному порядку відповідач не бажає усунути спір, а саме відшкодувати грошові кошти у розмірі 3443,51 грн., тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини А0216 (по стройовій частині) №34 від 05.11.2018р. матроса ОСОБА_1 призначено на посаду навідника розвідувального відділення розвідувальної роти Військової частини А0216 та було зараховано до списків особового складу військової частини А0216, на всі види забезпечення (а.с. 6).

Відповідно до наказу командира військової частини А0216 (по стройовій частині) № 15 від 25.01.2021р. матроса ОСОБА_1 , колишнього навідника розвідувального відділення розвідувальної роти Військової частини А0216 звільнено у запас за пунктом «е» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 7).

Відповідно до довідки-розрахунку №3 від 26.01.2021р. за відповідачем значиться заборгованість за недонос речового майна в сумі 3464,57 грн. (а.с. 11).

При звільненні з відповідача з належних йому виплат фінансово-економічною службою було утримано 21,06 грн, що підтверджується копією книги грошових стягнень та нарахувань військової частини А 0216 (а.с. 12-13).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. №548-XІV(далі - Статут).

Згідно ст. 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно приписів ст.ст. 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Наказом Міністерства оборони України №232 від 29.06.2016р. затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Згідно п. 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.

Постановою Верховної Ради України №243 від 23.06.1995р. затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).

Відповідно до п. 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.

Згідно п. 14 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що відповідача звільнено з військової служби за службовою невідповідністю за вироком суду, відтак, в силу положень проаналізованих вище нормативних актів, вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, підлягає утриманню з відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до довідки розрахунку №3 від 26.01.2021р. за відповідачем рахувалась сума заборгованості за недонос речового майна у розмірі 3464,57 грн. (а.с.11)

При звільненні з відповідача з належних йому виплат фінансово-економічною службою було утримано 21,06 грн, що підтверджується копією книги грошових стягнень та нарахувань військової частини А 0216 (а.с. 12-13).

Таким чином, відповідач, звільнений з військової служби за пунктом «е» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний в силу п. 4 розділу ІІІ Інструкції №232 відшкодувати вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися.

Доказів, які б спростовували факт існування за відповідачем вказаної заборгованості до суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач відзив на позов та докази погашення боргу суду не надав, позовні вимоги Військової частини А0216 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини А0216 (67625, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Польова, 51; код ЄДРПОУ 26622472) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів за речове майно у розмірі 3443,51 грн.,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Військової частини А0216 (67625, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Польова, 51; код ЄДРПОУ 26622472) суму 3443,51 грн. (три тисячі чотириста сорок три гривні 51 коп.) за недонос речового майна, строк служби якого не закінчився.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Самойлюк Г.П.