Рішення № 10050879, 02.08.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2007 р.Справа № 17/174-3101 Господарський суд Тернопільської області

Судді           Андрусик Н.О.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Галпродукт», м. Львів

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес», с. Токи Підволочиського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Асташкін А.В., уповноважений, довіреність б/н від 02.07.2007р.

відповідача: Твердохліб В.Д., уповноважений, довіреність №2665 від 22.11.2005р.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22,811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторони.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Галпродукт», м. Львів звернувся 02.07.2007 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес», с. Токи Підволочиського району Тернопільської області, про стягнення 30000,00 грн. заборгованості за переданий товар згідно договору купівлі-продажу №16/10-18П від 16.10.2006р.

В обґрунтування ціни позову позивач подав розрахунок суми боргу, штрафних санкцій, копію договору купівлі-продажу №16/10-18П від 16.10.2006р.; копії накладних №26/10-3П від 26.01.2007р., №07/02-1П від 07.02.2007р., №13/02-1П від 13.02.2007р., №20/02-3П від 20.02.2007р.; копії податкових накладних № 29 від 26.01.2007р., №52 від 07.02.2007р., №60 від 13.02.2007р., №71 від 20.02.2007р.; довіреностей серії ЯМХ за №№ 025969 від 26.01.2007р., 025979 від 26.01.2007р., 025981 від 26.01.2007р., 209428 від 19.02.2007р.; копії реєстру банківських платіжних доручень; претензію; інші матеріали.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2007р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.07.2007р.

В процесі розгляду справи, позивачем подано в порядку ст. 22 ГПК України (вх. № 18357 (н) від 24.07.2007р.), заяву про збільшення розміру позовних вимог та покладення на відповідача понесених судових витрат за оплату послуг адвоката, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 52203,20 грн. боргу, з яких 23 000 грн. основного боргу та 29203,20 грн. штрафних санкцій, нарахованих у відповідності до п. 4.3. договору від 16.10.2006 р.

Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати –державне мито (522,04 грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (118 грн.) та послуги адвоката за надання правової допомоги адвокатським об’єднанням «Фавор»у відповідності до укладеного договору б/н від 02.07.2007р. (2494,80 грн.).

В обґрунтування розміру позовних вимог позивачем долучено розрахунки розміру штрафних санкцій, договір про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, виданого гр. Лев Р.О.; виписку по банківському рахунку про оплату послуг адвоката, докази часткової оплати відповідачем товару - плівки ПВХ в сумі 7000 грн., інші документи.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву та доводи, наведені на її обґрунтування, суд задовольняє клопотання позивача як таке, що відповідає правам сторони у процесі, визначеним статтею 22 ГПК України, відтак, здійснює розгляд даного спору з урахуванням поданої заяви. При цьому вимоги в частині стягнення 7000 грн. за плівку, суд розцінює як відмову позивача від позову, оскільки згідно поданої заяви 24.07.2007 р. розмір основного боргу становить 23000 грн. і з загальної суми позову –52203,20 грн. позивачем сплачено державне мито.

Судове засідання відкладалося з24.07.2007 р. в порядку ст. 77 ГПК України до 02.08.2007 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та з метою витребування додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2007р. позовні вимоги підтримав та подав суду докази на підтвердження надання юридичних послуг адвокатом Левом Р.О.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ТОВ «Компанія Галпродукт»та подав суду відзив на позов, в якому повідомив про повне погашення заборгованості за плівку ПВХ, отриману згідно договору купівлі-продажу №16/10-18П від 16.10.2006р.. Свої доводи підтвердив копіями платіжних доручень №№ 374/Ф від 03.07.2007р., 487/Ф від 18.07.2007р., 497/Ф від 26.07.2007р. В частині стягнення з ТОВ «Агробізнес»29203,20 грн. нарахованих штрафних санкцій згідно п.4.3 договору №16/10-18П від 16.10.2007р. за невиконання господарського зобов’язання відповідач вважає, що сума штрафу визначена невірно та документально не підтверджена, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк у відповідності до вимог закону, договору, або інших вимог –що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов’язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

16 жовтня 2006 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу за № 16/10-18П, згідно умов якого „Продавець” зобов’язався поставити та передати у власність покупцю, а „Покупець” зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

На виконання умов укладеного договору позивач на підставі накладних № 26/10-3П від 26.01.2007р., №07/02-1П від 07.02.2007р., №13/02-1П від 13.02.2007р., №20/02-3П від 20.02.2007р. передав, а відповідач через свого представника –Стаднічук В.В., що діяв на підставі довіреностей серії ЯМХ № 025969 від 26.01.2007р., серії ЯМХ № 025979 від 26.01.2007р., серії ЯМХ № 025981 від 26.01.2007р., серії ЯМХ № 209428 від 19.02.2007р.; прийняв вказаний у накладних товар на загальну суму 67960,00 грн. Факт отримання продукції підтверджується підписом представника відповідача на накладних.

Як вбачається з розділу ІІІ договору купівлі-продажу, оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставлених продавцем рахунків або накладних на партію товару з відстрочкою платежу до 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Направлена на адресу відповідача претензія № 14/06-1 від 14.06.2007 р. з вимогою оплатити вартість отриманого товару в сумі 30 000 грн. в семиденний термін, останнім залишена без відповіді та задоволення.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Як вказує позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 20.07.2007 р., борг відповідача з оплати вартості отриманого згідно накладних товару, станом на 20.07.2007 р. складає 23 000,00 грн.

Проте в ході судового розгляду справи, відповідачем борг погашено в повному обсязі, про що свідчать надані суду копії платіжних документів № 374/Ф від 03.07.2007р. на суму 7000 грн., № 487/Ф від 18.07.2007р. на суму 10000 грн. та № 497/Ф від 26.07.2007р. на суму 13000 грн. Таким чином, станом на день прийняття судом рішення спір щодо стягнення суми основного боргу між сторонами відсутній, відтак, провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню судом на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено згідно п. 4.3. договору, штрафом у розмірі 0,5 % від несплаченої вчасно суми за кожний день прострочення оплати, починаючи з моменту закінчення терміну здійснення платежу, передбаченого у п. 3.2. договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 29203,20 грн. за період з 17.02.2007 р. по 20.07.2007 р. та поданий розрахунок цих санкцій, суд вважає такі вимоги неправомірними та такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Статті 546, 549 ЦК України визначають штраф і пеню як різновид неустойки та як спосіб забезпечення виконання зобов’язань, поряд із порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком. В той же час, ст. 230 ГК України визначає штраф і пеню як окремі штрафні санкції.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як видно з умов договору, сторони в якості забезпечення виконання зобов’язань по договору купівлі-продажу передбачили саме сплату Покупцем штрафу за затримку платежу, однак у розмірі, що визначається згідно чинного законодавства як пеня, оскільки розраховується за кожний день прострочення оплати товару.

В силу приписів частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а згідно частини 3 цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а тому нарахований позивачем штраф у відсотковому відношенні за кожний день прострочення оплати з поставлену плівку у відповідності з умовами договору, як такий, що суперечить чинному законодавству, до задоволення не підлягає.

Крім того, суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 2 494,80 грн., понесених за надання юридичних послуг адвокатом.

Так, статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум, в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

З матеріалів справи випливає, що правова допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатом Левом Романом Олександровичем (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 395 від 02.11.1995 р.) на виконання умов договору „Про надання правової допомоги” від 02.07.2007р., укладеного між позивачем у справі та Адвокатським об’єднанням «Адвокатська компанія «Фавор».

Із наданого суду Статуту (п.1.2) АО «Адвокатська компанія «Фавор»вбачається, що гр. Лев Р.О. є одним із засновників даної громадської організації. Актом приймання виконаних робіт від 02.08.2007р., копією банківської виписки від 03.07.2007р. підтверджується реальність понесених позивачем витрат в розмірі 2494,80 грн., які перераховано адвокатській компанії „Фавор” як оплату за адвокатські послуги за представлення інтересів Позивача в господарському суді по справі № 17/174-3101, тому оцінивши представлені докази в їх сукупності, розмір понесених витрат, який є співрозмірним із ціною позову, суд відносить дані витрати до складу судових витрат, котрі підлягають відшкодуванню з ТОВ «Агробізнес», с. Токи Підволочиського району.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням проведення оплати суми основного боргу після звернення позивача з позовною заявою –02.07.2007 р. та виходячи з ціни позову –52203,20 грн.).

За таких обставин, судові витрати в сумі 2776,79 грн., згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 02.08.2007 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 59, 129 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 20, 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 546, 549, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42 –47, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п.п.1-1, 4 ст. 80, 811, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

Вирішив:

1. В частині стягнення 29203,20 грн. штрафу - відмовити.

2. В решті позовних вимог –припинити провадження у справі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес», с. Токи Підволочиського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30915832 - 2776,79 грн. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Галпродукт», м. Львів, вул. Лінкольна, 37/38, ідентифікаційний код 23969100.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „06” серпня 2007р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя