Ухвала суду № 100508385, 08.10.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Номер провадження 1-кс/711/1847/21

Справа № 711/6166/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2021 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., при секретарі Кофановій А.О. ,за участю прокурора Луговського І.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Ольшевського І.О., Соловей Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Луговського І.С. , подане в кримінальному провадженні №12021250000000160 від 06.02.2021 року за ч.2 ст. 367 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 ,-

встановив:

Прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури Луговський І.С., звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду з клопотанням у кримінальному провадженні №12021250000000160 від 06.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

На думку органу досудового розслідування, ОСОБА_1 , будучи службовою особою-керівником ПП «УМАНЬРЕМБУД 2», перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, діючи від імені генпідрядника за договорами підряду №81 від 26.09.2020 року та №104 від 28.12.2020 року, не забезпечивши належний контроль за обсягами виконанням робіт, в зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, допустив складання та видачу актів виконаних робіт форми КБ-2В до яких були включені відомості про виконання робіт, які не виконані на об`єкті будівництва, скріпив їх підписом та печаткою ПП «УМАНЬРЕМБУД 2», в результаті чого Управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області на розрахунковий рахунок ПП «УМАНЬРЕМБУД 2» 29.12.2020 року та 30.12.2020 року, безпідставно перераховані бюджетні кошти на загальну суму 749956 грн, що більше ніж у 713 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, діючий на момент вчинення злочину, тобто спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Згідно з протоколом Черкаської обласної територіальної виборчої комісії «Про результати виборів депутатів Черкаської обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі» від 06.11.2020року, ОСОБА_1 обраний депутатом Черкаської обласної ради і має статус депутата місцевої ради на цей час.

24.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Метою застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, спробам з його боку переховуватися від правоохоронних органів та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Перебуваючи на волі та використовуючи свої соціальні зв`язки, набуті в ході роботи, ОСОБА_1 матиме можливість безперешкодно чинити тиск на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилення останніх до зміни показів, переслідуючи при цьому мету уникнення від кримінальної відповідальності А також враховуючи, що під час досудового розслідування неодноразово ОСОБА_1 , ігнорував виклики до слідчого або прокурора, шляхом надсилання останньому повісток, не вказавши поважної причини не прибуття для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.

На підставі наведеного просить слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 19.30 години до 07.00 години, в межах досудового розслідування, з покладанням обов`язків прибувати до визначеної службової особи; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Адвокат Ольшевський І.О. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що клопотання про обрання запобіжного заходу складено 24.09.2021року та подано до Придніпровського районного суду м. Черкаси після фіксування відмови від отримання письмового повідомлення про підозру 27.09.2021 року. Вважає, що порушений порядок набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного.

Так, ОСОБА_4 , як депутат місцевої ради належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, який передбачений ст. 480 КПК України. У зв`язку з цим, процесуальну дію у вигляді повідомлення про підозру може вчинити лише прокурор - процесуальний керівник, котрим має бути не будь-який прокурор, визначений у п.15 ч.1 ст.3 КПК, а тільки прокурор області. Також, надані стороною обвинувачення до клопотання матеріали не містять будь-яких даних, які б поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість підозри, та могли переконати неупередженого спостерігача у набутті статусу підозрюваного та вчинення злочину. В клопотання про обрання запобіжного заходу не зазначені ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

В судовому засіданні адвокат Соловей Л.В. просила відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечував.

Дослідивши матеріали, які додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК України метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя вважає необґрунтованим твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного на момент подання клопотання про обрання запобіжного заходу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Слідчим суддею встановлено, що згідно з протоколом Черкаської обласної територіальної виборчої комісії «Про результати виборів депутатів Черкаської обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі» від 06.11.2020року, ОСОБА_1 обраний депутатом Черкаської обласної ради і має статус депутата місцевої ради.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст. 31 цього Закону, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної обласної прокуратури.

Частиною 1 ст. 480 КПК України особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно депутата місцевої ради.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру здійснюється: адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

Частиною 2 статті 481 КПК України передбачено, що генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, 24.09.2021 року керівником Черкаської обласної прокуратури – старшим групи прокурорів у к кримінальному провадженні О.Вороніним надано доручення про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Доручено прокурору відділу Черкаської обласної прокуратури Луговському І.С. вручити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру від 24.09.2020 року ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Повідомлення про підозру складене керівником Черкаської обласної прокуратури О.Вороніним 24.09.2021 року. 27.09.2021 року повідомлення про підозру вручене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури Луговським І.С.

Так, за змістом ст. 276 КПК процедура здійснення повідомлення про підозру включає складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.

За частиною 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в? ? постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к, Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.

Водночас Велика Палата Верховного Суду з урахуванням ст. 481 КПК вказала на те, що відповідне доручення Генеральний прокурор або його заступник могли надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, призначеної для здійснення цього кримінального провадження відповідно до ст. 37 КПК.

Додаткова гарантія у формі встановлення спеціальної процедури здійснення повідомлення про підозру певним категоріям осіб полягає саме у перевірці підстав і? ? наступному складанні та підписанні повідомлення визначеними законом суб`єктами. Однак подальше вручення письмової підозри окресленим категоріям не впливає на посилення або послаблення цих гарантій. Сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту осіб, щодо яких визначено спеціальний порядок здійснення повідомлення про підозру.

Вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це ст. 481 КПК суб`єктом, не порушує гарантій, визначених законом для депутата місцевої ради.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 року (справа № 601/313/17).

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про те, що повідомлення про підозру від 24.09.2021 року було вручене ОСОБА_1 уповноваженою на те особою – прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури Луговським І.С.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 та його захисники 27.09.2021 року об 11.36 год. перебувають в службовому кабінеті прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 де прокурором оголошено про вчинення процесуальної дії – вручення повідомлення про підозру. Разом з тим, ОСОБА_1 та його захисники відмовилися отримати письмове повідомлення про підозру, пояснюючи це тим, що підозра ОСОБА_1 , може бути вручена лише керівником обласної прокуратури. Після чого прокурором були зачитані права та обов`язки підозрюваного.

При цьому слідчий суддя зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання ( рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13.11. 2007 року)”.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.

За таких обставин, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.3 цієї статті слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються

Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обгрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу, орган досудового розслідування посилається на те, що метою застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, спробам з його боку переховуватися від правоохоронних органів та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу (аналогічні справи – «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місціРизик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Потрібно наголосити, що в клопотанні про обрання запобіжного заходу прокурор приділив увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних переконливих обґрунтувань.

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу. Прокурор, у свою чергу, не навів доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і на свідків.

Зокрема, прокурором у своєму клопотанні не вказав будь-які дії вчиненні підозрюваним, які б свідчили про його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, або про його наміри незаконно вплинути на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази по кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких інших обставин, які в свідчили про перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином, прокурором суду не надано.

Отже, враховуючи доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний, має постійне місце проживання та роботи, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, а також звичайний уклад життя підозрюваного, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя не вважає за необхідне та доцільне застосовувати до підозрюваного запобіжний захід. Крім того, органом досудового розслідування та прокурором не доведені потреби досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи – як застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

За таких обставин, у відповідності до ч.3 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №12021250000000160 від 06.02.2021 року, прокурора та слідчого судді/суду залежно від стадії кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 42, 182, 194, 196, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Луговського І.С. , поданого в кримінальному провадженні №12021250000000160 від 06.02.2021 року за ч.3 ст. 367 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КПК України зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №12021250000000160 від 06.02.2021 року, прокурора та слідчого судді/суду залежно від стадії кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення.

Повний текст проголошено 08.10.2021 року о 14.00. год.

Слідчий суддя: Р. В. Демчик