Рішення № 100508165, 22.10.2021, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1298/21 Провадження № 2/613/442/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Семененко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

17.08.2021 ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Колєсніка І.А. звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 1.40 га, кадастровий номер: 6320881500:01:001:0550, за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства.

В обґрунтування зазначає, що вона є спадкоємицею за законом своєї матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого проживання в с. Губарівка Богодухівського р-ну Харківської обл. Спадщину матері вона прийняла, Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області заведена спадкова справа за № 468/2019. Інших спадкоємців ОСОБА_2 за законом/заповітом немає.

До складу спадщини ОСОБА_2 входить право постійного користування земельною ділянкою площею 1,40 га, кадастровий номер: 6320881500:01:001:0550, за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, комунальної власності, на території колишньої Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населеного пункту.

Право постійного користування на земельну ділянку спадкодавиці ОСОБА_2 посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ХР № 014557, виданим 12.09.2001 Губарівською сільською радою на підставі рішення ради від 12.04.2000.

12.08.2021 Богодухівською держнотконторою листом за № 1178/01-16 позивачці письмово повідомлено про відмову у видачі спадкового свідоцтва на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із припиненням цього речового права після смерті спадкодавиці та щодо його належності до спадкового майна.

Позивачка вважає, що вона успадкувала після смерті матері вказане речове право, а тому в своїх вимогах до суду просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право постійного користування даною земельною ділянкою.

Ухвалою від 19.08.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 06.09.2021 за клопотанням представника позивачки суд витребував з Богодухівської держнотконтори копію спадкової справи ОСОБА_2 за № 468/2019, матеріали якої були приєднані до справи.

Ухвалою від 01.10.2021 суд підготовче провадження закрив та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Колєснік І.А. надав до суду заяву, в якій зазначив, що позивачка позов підтримує, просив суд розглянути справу без участі в судовому засіданні сторони позивачки та ухвалити у справі рішення про задоволення позову; понесені судові витрати позивачки залишити за нею без стягнення їх з відповідача.

Відповідач - Богодухівська міська рада відзив на позовну заяву до суду не надав, в заяві представника від 31.08.2021 зазначив, що у вирішенні справи по суті покладається на розсуд суду, справу просив розглянути без участі в судовому засіданні представника міської ради.

Представник третьої особи – Богодухівської держнотконтори у наданій до суду письмовій заяві від 25.08.2021 просив суд розглядати справу за відсутності представника в судовому засіданні, питання задоволення позову залишає на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивачки, що підтверджується записами актів цивільного стану, які зазначені в свідоцтвах про смерть серії НОМЕР_1 , про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , про народження серії НОМЕР_3 та про шлюб серії НОМЕР_4 /а.с.8-11/.

28.10.2019 Богодухівською держнотконторою заведено спадкову справу на майно ОСОБА_2 за № 468/2019 /а.с.40-43/.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Губарівської сільської ради № 592 від 25.11.2019, яка долучена до спадкової справи, ОСОБА_2 на день смерті проживала в АДРЕСА_1 , разом із сином, ОСОБА_3 , 1983 р.н., позивачкою та онуком, ОСОБА_4 , 2015 р.н. Заповіт ОСОБА_2 сільською радою не посвідчувався.

Матеріали спадкової справи містять заяви від 28.10.2019 ОСОБА_5 , реєстр. № 114 (мати спадкодавиці ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 , реєстр. № 115, адресовані Богодухівській держнотконторі, в яких вони повідомили, що відмовляються від прийняття спадщини ОСОБА_2 та не заперечують, щоб свідоцтво про право на спадщину було видане позивачці.

Таким чином, за матеріалами спадкової справи судом встановлено, що спадкування майна померлої ОСОБА_2 здійснюється за законом за першою чергою спадкування, до якої належать позивачка - дочка спадкодавиці, її син, ОСОБА_3 , та мати, ОСОБА_5 . Останні два спадкоємця відмовилися від прийняття спадщини, а тому позивачку слід вважати єдиним спадкоємцем ОСОБА_2

11.08.2020 позивачка звернулася із заявою до Богодухівської держконконтори, реєстр. № 959, в якій зазначила про прийняття нею спадщини матері та просила видати їй свідоцтво на спадкове майно, яке того ж дня було видане нотаріусом на квартиру АДРЕСА_2 /а.с.12/.

В силу положень ст. 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У ст. 1261 ЦК України унормовано, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, дослідженими матеріалами спадкової справи достовірно встановлено, що позивачка одноособово успадкувала за законом все майно своєї матері. Нотаріусом визнані спадкові права позивачки як єдиного спадкоємця за законом, інші спадкоємці спадщину не прийняли та визнали її за позивачкою.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ХР № 014557, виданим 12.09.2001 Губарівською сільською радою на підставі рішення ради від 12.04.2000, ОСОБА_2 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,40 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Губарівської сільської ради /а.с.7/.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 37.

15.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ за № 42-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно з яким за актом приймання-передачі від 15.12.2020 передано у комунальну власність Богодухівської територіальної громади в особі Богодухівської міської ради 941 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 4993,4776 га, які розташовані за межами населених пунктів Богодухівської міської ради на території Богодухівського району Харківської області, зокрема, і земельну ділянку з кадастровим номером: 6320881500:01:001:0550 /а.с.13,14/.

В указаному акті приймання-передачі відображено, що зазначена земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ХР № 014557 від 11.09.2001, який, як це встановлено судом вище, був виданий ОСОБА_2 .

Відповідно з даними Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, що містяться в долученій до справи інформаційній довідці, ОСОБА_2 є суб`єктом права постійного користування на земельну ділянку площею 1,40 га з кадастровим номером: 6320881500:01:001:0550, державної форми власності, цільове призначення - 01.04 для ведення підсобного сільського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення підсобного сільського господарства /а.с.17/.

Отже, судом встановлено, що спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 6320881500:01:001:0550, ділянка є сформованою, відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру за речовим правом - постійне користування для ведення особистого підсобного господарства, яке належить ОСОБА_2 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ХР № 014557 від 11.09.2001.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка звернулась до Богодухівської держнотконтори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку. Богодухівська держнотконтора листом за № 1178/01-16 від 12.08.2021 повідомила позивачці про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування вказаною земельною ділянкою з вище зазначених підстав /а.с.18-19/.

Вирішуючи цей спір щодо спадкування позивачкою даного речового права, суд виходить з такого.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3 ст. 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином для ведення особистого підсобного господарства є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 ЗК України від 18.12.1990 (чинного на час набуття ОСОБА_2 права постійного користування спірною земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України України у редакції Закону від 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Суд у даному спорі застосовує вказані положення законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 їй на законних підставах належало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у ст. 141 ЗК України від 25.10.2001 підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у ст. 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020, справа № 179/1043/16-ц, у постанові від 23.06.2020, справа № 922/989/18.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц і від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, ані відсутність у ЗК України 2001 року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

ЗК України в чинній редакції встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Суд зауважує, що ані за життя, ані після смерті ОСОБА_2 , належне їй право постійного користування спірною земельною ділянкою не було припинене, про що свідчить вказана інформація з Державного земельного кадастру. Доказів того, що це право було припинено в установленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини ОСОБА_2 , фактом її смерті це право припинено не було, а тому позивачка може вважатися його законним набувачем в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті Кодексу визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано роз`яснення про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

За обставини справи судом встановлено та підтверджено доказами, що позивачу було відмовлено в нотаріальному оформленні успадкованого права постійного користування спірною земельною ділянкою, що означає про невизнання цього права, а отже він мав належні підстави заявити до суду вимоги про визнання цього права в судовому порядку.

Суд визнає обраний позивачкою спосіб судового захисту невизнаного права належним та ефективним.

За положеннями п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України розпорядником земельної ділянки є Богодухівська міська рада, а тому саме вона є відповідальною особою за даними вимогами позивачки та є належним відповідачем у цьому спорі.

Отже, з наведених мотивів суд визнає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 136, 141, 244-245, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 1.40 га, кадастровий номер: 6320881500:01:001:0550, за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Богодухівська міська рада Харківської області, ЄДРПОУ - 04058640, 62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Соборності, 2.

Третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області, ЄДРПОУ- 02900618, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Чернієнка, 7.

Повне рішення складено 22.10.2021.

Суддя -