Постанова № 10050808, 11.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2007 р.Справа № 15а/101-1769

14 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириського відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ Монастириського району Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення-рішення № 39/0000032301/0 від 19.02.2007р.

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: головний державний податковий інспектор юридичного сектору Братівник І.В. - довіреність№ 5034 від 28.12.2006р.

Суть справи:

Державне підприємство "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області звернулося у господарський суд з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириського відділення), м. Монастириськ про скасування податкового повідомлення-рішення № 39/0000032301/0 від 19.02.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 20995,69 грн.

Учаснику судового процесу роз'яснено належні йому права і обов'язки, передбачені ст. 49, 51, 52, 59 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст.ст. 33, 35 КАС України, що підтверджується повідомленням № 1033620 про вручення відповідачу поштового відправлення 10 липня 2007 року; причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав, що відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Однак, у позовній заяві № 40 від 12.04.2007р. та спростуванні заперечення № 51 від 22.05.2007р. оспорює податкове повідомлення-рішення № 39/0000032301/0 від 19.02.2007р., винесене на підставі акта перевірки від 08.02.2007р. № 45-23/00375059, яким ДП "Ковалівський спиртовий завод" зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 20995,69 грн. у зв’язку з тим, що підприємством порушено пп. 7.4.1 та пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та ст. 9 України «Про державний бюджет України на 2005 рік»; оскільки між ДП "Ковалівський спиртовий завод" та ТОВ «Луксор», а також між ДП "Ковалівський спиртовий завод" та ТОВ «Укренерго»укладено договори поставки природного газу та державним підприємством одержано належним чином оформлені видаткові та податкові накладні і відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»державне підприємство одержало право на податковий кредит, тому факт порушення ДП "Ковалівський спиртовий завод" вказаних норм законодавства не міг мати місце.

Відповідач у судовому засіданні та заперечені на позов № 2031 від 08.05.2007р. вважає, що в задоволенні позову ДП "Ковалівський спиртовий завод" слід відмовити, посилаючись на винесення податковою інспекцією рішення у відповідності до норм Закону України “Про податок на додану вартість”, враховуючи, що не надходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що продавець (ТОВ «Луксор»), якому позивач перерахував відповідні суми ПДВ та яке повинно було сплатити відповідну суму до бюджету, у відповідному податковому періоді таку суму згідно поданої у податковий орган податкової декларації до сплати (рядок 27) не відобразило та, відповідно, до бюджету ПДВ не сплачувало; вказане, на думку відповідача, свідчить про невідповідність вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»усіх податкових накладних, виданих від імені ТОВ «Луксор»та безпідставність включення ДП "Ковалівський спиртовий завод" до податкового кредиту та бюджетного відшкодування відповідних сум ПДВ..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

08 лютого 2007 року працівниками податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Ковалівський спиртовий завод" за період з 23.01.2007р. по 05.02.2007р. з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на листопад 2006 року; за результатами якої складено акт № 45-23/00375059, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 та пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р. №3235-ІV та ст. 9 України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004р. №03/846, що полягало у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2006 року на загальну суму 20995,69 грн.

На підставі акта перевірки, відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 39/0000032301/0 від 19.02.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 20995,69 грн. ПДВ, сплаченого в ціні поставленого газу в жовтні 2006 року, заявлену до відшкодування за листопад 2006 року.

Перевірками та наданими сторонами доказами встановлено, що:

- на підставі договору про постачання природного газу № 3-т-06/п від 16 листопада 2005 року, укладеного між ТОВ “Укренерго” (постачальник) та ДП "Ковалівський спиртовий завод" (покупець), по Акту прийому-передачі природного газу № 10 від 31.10.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго»передано, а позивачем прийнято у жовтні 2006 року природний газ в обсязі 200,000 тис. м. куб. на загальну суму 134972,93 грн. (в т. ч. ПДВ –22495,49 грн.);

- згідно договору поставки природного газу № 68-07-G від 21 липня 2006 року, укладеного між ТзОВ «Луксор»(постачальник) та ДП "Ковалівський спиртовий завод" (споживачем), а також Акту прийому-передачі природного газу № УЛ-000248 від 31 жовтня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор»передано, а позивачем прийнято у жовтні 2006 року природний газ в обсязі 40,000 тис. м. куб. на загальну суму 26840,16 грн. (в т. ч. ПДВ –4473,36 грн.).

За наслідками операцій щодо поставки природного газу, позивач як платник ПДВ отримав податкові накладні:

- від 04.10.2006р. № 308 на суму 30 000,00 грн., в т.ч. 5 000,00 грн. ПДВ;

- від 31.10.2006р. № 160 суму 134 972,93 грн., в т.ч. 22495,49 грн. ПДВ.

Із вказаної у накладній № 160 від 31.10.2006р. суми ПДВ –22495,49 грн. позивач у жовтні 2006 року в складі вартості придбаного товару оплатив ТОВ «Укренерго»15995,69 грн. ПДВ, у зв’язку з чим згідно пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу бюджетного відшкодування зазначена сума ПДВ - 15995,69 грн. зафіксована у декларації за листопад 2006 року.

При реалізації природного газу позивачу, на переконання державної податкової інспекції, ТОВ „Укренерго" та ТОВ «Луксор»безпідставно збільшено його вартість на суму ПДВ за ставкою 20 % - 20995,69 грн. (відповідно, 5000,00 грн. та 15995,69 грн.), що в свою чергу дало змогу ДП "Ковалівський спиртовий завод" включити до податкового кредиту вказану суму податку на додану вартість на підставі накладних № 308 від 04.10.2006р. та № 160 від 31.10.2006р., в порушення пп. 7.4.1 та пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Вказані висновки посадових осіб контролюючого органу ґрунтуються на положеннях:

- ст. 9 України «Про державний бюджет України на 2005 рік», згідно якої операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення податком на додану вартість; операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість;

- ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", якою операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем ст. 9 України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та ст. 8 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” слід зазначити, що статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування“ передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. В свою чергу, відповідно до пункту 20 статті 2 Бюджетного кодексу України Закон України про Державний бюджет України являється законом, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду, а не законом з питань оподаткування.

Крім того, пунктом 11.2 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість»передбачено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд враховує також положення пункту 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Відповідно із пунктом 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону (згідно із пунктом 3.1.1 статті 3 Закону спірні операції віднесені до числа тих, що являються об'єктом оподаткування), за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом (до числа тих, що звільнені від оподаткування чи тих, що оподатковуються за нульовою ставкою фінансово - господарські операції між державним підприємством та ТОВ "Укренерго", ТОВ «Луксор»Законом не віднесені) оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

При цьому суд бере до уваги, що згідно із даними довідки від 15.12.2006р. № 1078 (копія в матеріалах справи) природний газ ТОВ "Укренерго" отриманий від вітчизняної газотрейдерної компанії по ставці оподаткування податком на додану вартість 20 відсотків; суми податку на додану вартість по накладній № 160 від 31.10.2006р. відображені в реєстрі обліку продажу товарів (робіт, послуг), затвердженому наказом ДПА України від 30.06.2005р. № 244 та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2006 року; транспортування природного газу підтверджується актами прийому-передачі між власником газу ТзОВ «Укренерго»та газотранспортною організацією Тернопільоблгаз; станом на 04.12.2006р. заборгованість за жовтень 2006 року відсутня; суми податку на додану вартість були перераховані постачальнику у складі ціни придбання.

У судовому порядку спірні господарські зобов’язання між ДП "Ковалівський спиртовий завод" та його контрагентами, недійсними не визнавались.

Відповідно до положень п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в редакції чинній станом на час здійснення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складався із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносились суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при їх придбанні, у разі їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Підпункт 7.5.1 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до акта № 45-23/00375059 від 08.02.2007р., при проведенні перевірки податковим органом не ставиться під сумнів факт поставки природного газу, його оплати з врахуванням податку на додану вартість та подальше використання у господарській діяльності. Дані обставини представником відповідача не заперечено і в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності.

Як свідчать матеріали справи, на поставлені газ, його контрагентами видано податкові накладні, які є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР); порушень вимог пп. 7.2.1. ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо належного оформлення податкових накладних відповідачем не встановлено; а відтак, отримавши податкові накладні, відповідно до пп. 7.5.1, 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України 17.03.2001р. №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення ТОВ „Укренерго" та ТОВ «Луксор»вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірній операції із позивачем, а відтак і задекларованих ДП "Ковалівський спиртовий завод" сум податкового кредиту, контролюючим органом суду не представлено.

Таким чином, доводи контролюючого органу з приводу того, що позивач завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість за фінансово - господарськими операціями із ТОВ Укренерго" та ТзОВ «Луксор»на положеннях законодавства з питань оподаткування не ґрунтуються.

Приписи статей 6, 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов’язують суб’єктів владних повноважень приймати свої рішення на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, суд задовольняє в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириського відділення) № 39/0000032301/0 від 19.02.2007р.

3. Повернути з Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита на користь Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375059.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі «10»серпня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя