Постанова № 10050649, 27.02.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2007 р.Справа № 15а/273-4331

16 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський авторемонтний завод", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль

до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль

про визнання нечинними рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №№ 629, 630, 631, 632 від 10.10.2006р.

за участю представників сторін:

позивача: Колодій С.Б. - довіреність від 11.10.2006р.

відповідача: завідувач юридичного сектору-юрисконсульт Калашник Н.Я. - довіреність № 9718/04 від 20.11.2006р.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський авторемонтний завод", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль звернулося у господарський суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль про визнання нечинними рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №№ 629, 630, 631, 632 від 10.10.2006р.

У судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність висновків, викладених у оспорюваних рішеннях фактичним обставинам справи, відсутність з його боку порушень законодавства, з огляду на що оспорювані рішення суперечить вимогам нормативно-правових актів України, а відтак підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні, запереченні № 9797/04 від 22.11.2006р. та запереченні на додаткові обґрунтування до позовних вимог № 2029/04 від 26.02.2007р. позовні вимоги ВАТ "Тернопільський авторемонтний завод" не визнає, вважаючи їх безпідставними, оскільки оскаржувані рішення прийняті внаслідок з'ясування всіх обставин справи та ґрунтується на чинному законодавстві України, з огляду на що в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

10 жовтня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або органом Пенсійного фонду до ВАТ "Тернопільський авторемонтний завод" застосовано штраф на загальну суму 104895,43 грн. та нараховано пеню на загальну суму 68752,29 гри., зокрема:

-          штраф (10 %) у розмірі 1087,48 грн. та пеню в розмірі 139,52 грн. згідно рішення № 629 від 10.10.2006р. про застосування фінансових санкцій;

-          штраф (20 %) у розмірі 4449,34 грн. та пеню в розмірі 1363,92 грн. згідно рішення № 630 від 10.10.2006р. про застосування фінансових санкцій;

-          штраф (50 %) у розмірі 68962,43 грн. та пеню в розмірі 25425,00 грн. згідно рішення № 631 від 10.10.2006р. про застосування фінансових санкцій;

-          штраф (50 %) у розмірі 30396,18 грн. та пеню в розмірі 41823,85 грн. згідно рішення № 632 від 10.10.2006р. про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання протиправним (недійсним) акта зазначених органів (до числа яких належить і відповідач) є зокрема невідповідність його вимогам закону (п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 року; ч. З ст. 2, ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому вказані акти повинні відповідати вимогам не лише Законів, а й положенням, прийнятих на їх виконання, підзаконних нормативно-правових актів, тобто не суперечити вимогам чинного законодавства.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності Управлінню Пенсійного фонду України визначається Інструкцією Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №128/2004 (далі - Інструкція).

Згідно ч. З ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Порядок стягнення заборгованості зі страхувальників, в тому числі випадки надіслання страхувальникам вимоги про сплату недоїмки та формування вимоги визначено розділом 8 Інструкції. Вимога формується на підставі облікових даних з карток особових рахунків страхувальників та вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 8.3 Інструкції).

Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.

Підпунктом 9.3.2 статті 9 Інструкції та пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум; при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно -20 відсотків зазначених сум; при затримці їх сплати понад 90 календарних днів - 50 відсотків зазначених сум. При цьому рішення про застосування штрафів складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків. Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (п. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

У відповідності до ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийнятої на його виконання Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, застосування штрафу та пені за порушення, що є предметом даного судового розгляду, оформлюються одним рішенням встановленого зразка.

Дане рішення, за змістом пп. 9.3.2 п. 9.3 ст. 9 Інструкції, виноситься на наступний день після закінчення відповідного граничного строку (30, 90 календарних днів).

Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення (п. 10.5 Інструкції).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі порушено вимоги Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, прийнявши одночасно декілька нормативно-правових актів (10 жовтня 2006р.), які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, такі адміністративно-господарські санкції як: стягнення зборів (обов'язкових платежів), адміністративно-господарський штраф.

За змістом статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" саме територіальним органам Фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових внесків з нарахуванням пені та застосування фінансових санкцій (пені, штрафу).

Пунктом 3 статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, стягнення органами Пенсійного фонду несплачених (неперерахованих) страхувальниками страхових внесків розглядається як застосування до них (страхувальників) адміністративно-господарської санкції.

У відповідності із ст. 241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Таким чином, фінансові санкції, що застосовуються до суб'єктів господарювання органами Пенсійного фонду за прострочення термінів сплати страхових внесків (обов'язкового платежу) підпадають під визначення адміністративно-господарських. Чинним законодавства розмежовуються процедури: застосування санкції та стягнення санкції.

Про нарахування пені та накладення штрафів (тобто, про застосування санкції) посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.

Стягнення ж такої санкції відбувається в наступному порядку: суми пені та штрафів підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку (таке оскарження призупиняє строки сплати фінансових санкцій). В протилежному випадку рішення органу Пенсійного фонду про застосування відповідної санкції передається для виконання державній виконавчій службі на правах виконавчого документу.

Відповідно до п. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції, до числа яких належить і штраф (ст.ст. 239, 241 ГК України), можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення.

З урахуванням вищезазначеного, для стягнення застосованих до суб'єкта господарювання фінансових санкцій (штрафу, пені) за порушення термінів сплати страхових внесків термін позовної давності не застосовується. Разом з тим, встановлений законом термін для застосування таких санкцій до підприємства (тобто винесення органом Пенсійного фонду рішення про їх застосування) складає шість місяців.

В силу вимог пп. 9.3.2 п. 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 9 грудня 2003 року №21-1, рішення про застосування штрафів складається після фактичного погашення суми недоїмки в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків.

Кінцево всю суму недоїмки по страхових внесках за 2003 - 2005 роки (згідно наданих на вимогу позивача відповідачем корінців вимог про сплату недоїмки станом на 01.12.2005р. загальна сума боргу платника страхових внесків становила 107484,85 грн., у т.ч.: недоїмка із внесків - 89588,47 грн.; штраф - 16899,50 грн.; пеня 996,88 грн.) позивачем погашено в грудні 2005 року, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків, який містить підписи повноважних представників сторін та відтиски печаток юридичних осіб, у відповідності з яким заборгованість ВАТ "Тернопільський авторемонтний завод" станом на 01.01.2006р. становить 0,00 грн.; разом з тим, рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків винесені через 9 місяців - 2 роки після погашення недоїмки по страхових внесках.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, передбачений законодавством строк для прийняття рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, відповідачем був порушений (пропущений), а відтак оспорювані рішення, які визначають платнику страхових внесків додаткові зобов'язання, підлягають визнанню нечинними.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 157, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 20, 238, 239, 241, 250 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити.

2.          Визнати нечинними рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №№ 629, 630, 631, 632 від 10.10.2006р. 3. Повернути з Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський авторемонтний завод", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 05461562.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "16" липня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя