Рішення № 100504137, 22.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 р. № 400/4141/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "ГАЗАНИЯ", вул. Севастопольська, 12, м. Миколаїв, 54017,

до відповідача:Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр-т Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055,

про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення грошових коштів в розмірі 984 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «ГАЗАНИЯ», звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не надсилання до Державної казначейської служби України реєстру про перерахування з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на його поточний рахунок грошових коштів у сумі 984000грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області на користь приватного підприємства « ГАЗАНИЯ» грошові кошти в сумі 984000грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджеті, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021.

Позов обґрунтовано тим, що позивач виконав всі умови, передбачені абз.1-6 п.200-1.6 ст.200-1 ПК України необхідні для надсилання ДПС України до Державної казначейської служби України реєстру про перерахування з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на його поточний рахунок грошових коштів, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021.Станом на 07.06.2021 кошти на банківський рахунок позивача не надійшли, тому відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність, що призвела до порушення прав позивача на отримання власних коштів. Ефективний спосіб правового захисту платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів в сумі 984000грн., що узгоджується з правовим висновком Великої палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Відповідач 1) надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки 16.03.2021 в СЕА ПДВ показник - загальна сума поповнення зменшився на суму 984000 грн. відповідно до поданого додатка 4 за реєстраційним номером № 9054309882. За даними ІТС «Податковий блок» формування відповідного реєстру в автоматичному режимі не відбулось. Оскільки не відбулось повернення коштів на поточний рахунок в СЕА ПДВ 16.04.2021-скориговано (збільшено) показник Поп.Рах. платнику у розмірі 984000грн.СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до ст.200-1 ПК України та Порядку № 569 і не допускає ручного втручання в її роботу, тому адвокату позивача на його адвокатське звернення було запропоновано у складі податкової звітності з ПДВ за наступний звітний (податковий ) період подати додаток 4 до податкової декларації з ПДВ із заповненою заявою та забезпечити наявність достатнього обсягу реєстраційної суми та суми коштів на електронному рахунку в СЕА ПДВ на дату подання такої заяви.

Відповідач 2) у відзиві позов не визнає, оскільки у Головному управлінні ДКС України не має відкритих рахунків позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів в сумі 984000грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області. Повернення надмірно та/або помилково сплачених коштів, що надійшли в установлений законодавством спосіб до Державного бюджету України можливо за умови зарахування таких коштів до бюджету з урахуванням ст.25 БК України та п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після надання пояснень представником відповідача 1 у судовому засіданні, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

16.03.2021 позивач подав податкову декларацію з ПДВ за лютий 2021 в електронній формі, яка була зареєстрована № 9054309882. До декларації було подано Додаток № 4, в якому в таблиці 3 зазначено, що сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на момент подання декларації - 984670грн., та сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що може бути перерахована на поточний рахунок платника в сумі 984670грн. та відповідно до пункту 200-1.6 ст.200-1 розділу ІІ Кодексу просив суму коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету перерахувати на поточний рахунок у банку у розмірі 984000 грн.

Витяг щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН станом на 15.06.2021 свідчить, що загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку складає 984670грн., станом на 29.03.2021 такий витяг свідчить, що загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку складає 670 грн. та станом на 20.04.2021 свідчить, що загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку складає 984670грн.

Адвокат позивача 07.04.2021, 11.05.2021 звернувся до ДПС України із запитом щодо повернення коштів з електронного рахунка платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

21.05.2021 ДПС України надало відповідь, в якій зазначила, що формування відповідного реєстру в автоматичному режимі не відбулось та запропонували для повернення коштів з електронного рахунку СЕА ПДВ на поточний рахунок платник ПП «ГАЗАНИЯ» необхідно у складі податкової звітності з ПДВ за наступний звітний(податковий) період подати додаток 4 до податкової декларації з ПДВ із заповненою заявою та забезпечити наявність достатнього обсягу реєстраційної суми та суми коштів на електронному рахунку в СЕА ПДВ на дату подання заяви.

Відповідно до п.200-1.6 ст.200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (УПопРах).

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (?ПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл).

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Відповідно до п.п.21,22,24 постанови КМУ № 569 від 16.10.2014 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» передбачено, що якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.

Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (УПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (УПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку (УНакл).

Для відповідного перерахування коштів ДПС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п`яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, здійснює відповідне перерахування.

Казначейство подає ДПС в розрізі платників податку інформацію про перераховані з їх електронних рахунків кошти до бюджету або на поточний рахунок у день, що настає за днем такого перерахування, та про не перераховані суми у зв`язку з відсутністю коштів на таких рахунках.

На запит платника податку ДПС подає шляхом надсилання електронного повідомлення інформацію про рух коштів на його електронному рахунку (інформація про суми коштів, перерахованих з електронного рахунка платника податку до бюджету, на поточний рахунок платника податку).

Відтак, вищезазначеними нормами права передбачено, що платник податків разом з податковою декларацією з ПДВ має право подати контролюючому органу заяву про перерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування на поточний рахунок. Для відповідного перерахування ДПС повинна надіслати казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка.

Позивач скористався наданим йому правом та подав таку заяву разом з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2021-16.03.2021.

Ні у відзиві, ні у відповіді на звернення позивача до ДПС- відповідач не зазначає, що позивач не має права на перерахування коштів, або заява подана в порушення норм чинного законодавства.

Відповідач в порушення норм Податкового Кодексу та Порядку № 569 не надіслав реєстр до казначейства для перерахування коштів з електронного рахунку ПДВ на поточний рахунок платника податку, посилаючись на те, що формування реєстру відбувається в автоматичному режимі та не допускає ручного втручання в роботу СЕА ПДВ, а автоматичного формування реєстру не відбулось.

Таким чином, відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність щодо не надсилання до Державної казначейської служби України реєстру про перерахування з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на його поточний рахунок грошових коштів у сумі 984000грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021, тому цю позовну вимогу належить задовольнити.

Позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області на користь приватного підприємства «ГАЗАНИЯ» грошові кошти в сумі 984000грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджеті, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 задоволенню не підлягає з огляду на таке:

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника(п.14.1.18 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Відтак, перерахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в установі банку та повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість мають різну правову природу, різне правове регулювання та різний порядок перерахування коштів, тому правових підстав для стягнення з Державного бюджету коштів в сумі 984 000 грн. немає, оскільки ці кошти ніколи не надходили до Державного бюджету. Посилання позивача на практику Верховного Суду щодо належного способу захисту у справа про повернення саме бюджетного відшкодування не може відповідно до ч.5 ст.242 КАС України бути застосована до спірних правовідносин, оскільки спірні правовідносини не є тотожнім.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Отже, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.

Ця мета кореспондується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд звертає увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:

а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і

б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.

Сама лише констатація факту протиправної бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.

Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії, тому для захисту прав позивача, відповідно до ст.ст.11, 245 КАС України суд вважає за необхідне зобов`язати ДПС України надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника- Приватне Підприємство «ГАЗАНИЯ», податковий номер- 43913234 та індивідуальний податковий номер платника 439132314033, сума податку, що підлягає перерахуванню на поточний рахунок 984000грн. та реквізити поточного рахунку платника НОМЕР_1 Миколаївське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач 1 просить у відзиві врахувати те, що Слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 03.03.2021 за № 32021150000000012 за ознаками частини 2 ст. 205-1, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України. В ході досудового розслідування виявлено підприємство з ознаками фіктивності - ПП «Газания», допитано в якості свідка керівника та засновника ПП «ГАЗАНИЯ» з моменту реєстрації до 16.04.2021 ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «ГАЗАНИЯ».

Але відповідач не зазначив, яким чином цей факт може вплинути на спірні правовідносини та якою нормою права передбачено, що відповідач може не виконувати свої обов`язки стосовно формування реєстру, в зв`язку з порушенням кримінальної справи стосовно платника податку, який просить перерахувати кошти з електронного рахунку на поточний рахунок, тому суд відхиляє ці доводи , оскільки вважає, що ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Представник позивача у позові просить присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн., але до позову ніяких документів на підтвердження понесених витрат позивачем не надано: ні договору про надання правової допомоги, ні акту здачі-прийняття наданих послуг, ні квитанції про сплату послуг адвокату.

Представник відповідача1 просив сув при вирішенні питання розподілу судових витрат врахувати, що позивачем не наведено жодного аргументу із посиланням на фактичні обставини, які б підтверджували зазначену вартість правничої допомоги, не наведено жодного обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В зв`язку з тим, що позивачем всупереч ч.4 ст.134,ч.7 ст.139 КАС України не надано будь-яких документів, що підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн. (договір, розрахунки тощо), суд вважає за можливе не присуджувати позивачу за рахунок відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір розподіляється згідно зі ст.139 КАС України відповідно до задоволених вимог позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ГАЗАНИЯ" (вул. Севастопольська, 12, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 43913234) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, ідентифікаційний код 43005393) , Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (пр-т Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 37992030) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника- Приватне Підприємство «ГАЗАНИЯ», податковий номер- 43913234 та індивідуальний податковий номер платника 439132314033, сума податку, що підлягає перерахуванню на поточний рахунок 984000грн. та реквізити поточного рахунку платника НОМЕР_1 Миколаївське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, ідентифікаційний код 43005393) на користь Приватного підприємства "ГАЗАНИЯ" (вул. Севастопольська, 12, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 43913234) судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень), сплачений платіжним дорученням № 1 від 18.05.2021 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко