Рішення № 100504013, 22.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/14071/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Іванес Х.О., за участю : представника позивача Мацея М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції м. Львів про скасування арешту,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- скасувати арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладений в порядку виконання вироку в частині конфіскації всього належного майна на праві особистої власності, постановою ВДВС Червоноградського міського управління юстиції №1126-4 від 09.03.2005 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, з виконання виконавчого листа №1-4 виданого 21.01.2005 року Апеляційним судом Львівської області;

- зобов`язати Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції м. Львів вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна, яке належить на праві особистої власності ОСОБА_1 , накладеного відділом державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції 09.03.2005 на підставі постанови №1126-4, виданої 09.03.2005 державною виконавчою службою Червоноградського МУЮ, номер запису про обтяження 39939455, дата державної реєстрації : 25.04.2005, та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо арешту всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження 1915343 від 25.04.2005.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що на виконання вироку Львівського обласного суду від 03.02.2000 року, який частково скасовано ухвалою Верховного Суду України від 29.08.2000 в частині конфіскації майна постановою ВДВС Червоноградського міського управління юстиції № 1126-4 від 09.03.2005 року було накладено арешт на 1/4 долі квартири АДРЕСА_1 . Проте, вирок у частині конфіскації майна не виконаний, квартира у власність держави не вилучена з незалежних від нього причин. Оскільки строк давності для конфіскації майна минув, вважає що є підстави для скасування арешту майна.

Ухвалою суду від 28.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що в ході проведення перевірки даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , відсутні будь-які дані щодо перебування на примусовому виконанні виконавчих проваджень щодо позивача, оскільки система, у якій реєструються виконавчі провадження була створена та почала працювати в повному обсязі з 2008 року. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. Отже, відсутні правові підстави для зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно вироку Львівського обласного суду від 03 лютого 2000 року у справі №1-4/2000, був засуджений за ч.2 ст.142 Кримінального кодексу України (далі - КК України) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ч.3 ст. 144 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією індивідуального майна; ч.6-93 п.п. "а", "е", "і" ст. ст. 19 КК Українина 12 років позбавлення волі конфіскацією всього індивідуального майна. За сукупністю призначених покарань на підставі ст. 42 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього індивідуального майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.08.2020 року вирок суду колегії в кримінальних справах Львівського обласного суду від 03.02.2000 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ст. ст. 19 і 93 п. п. "а", "е", "і" КК України скасовано, а справу в цій частині закрито за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. На підставі ст. 42 КК за сукупністю злочинів передбачених ст. ст. 142 ч.2 і 144 ч.3 КК України, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання - 10 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до постанови Червоноградського міського управління юстиції від 09.03.2005 №1126-4, та на виконання виконавчого листа від 21.01.2005 №1-4, виданого Апеляційним судом Львівської області про конфіскацію всього належного на праві особистої власності майна, було накладено арешт на 1/4 частки Квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Внесення в Реєстр заборони на відчуження Квартири, що належить позивачу на праві часткової спільної власності проведено постановою нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори від 25.04.2005.

На підставі постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2005 року, згідно статті 81 КК позивач звільнений умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 18 днів.

Станом на час розгляду справи, в Реєстрі міститься запис, що на майно ОСОБА_1 нотаріусом накладено заборону за постановою Червоноградської державної нотаріальної контори від 25.04.2005 року.

Вирок у частині конфіскації майна позивача не виконаний, квартира у власність держави не вилучена.

Відповідно до листа Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 10.08.2021 №4/8671/13155 відсутні будь-які дані щодо перебування на примусовому виконанні виконавчих проваджень, відкритих щодо позивача.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 52, 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна є додатковим покаранням.

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України).

Згідно вимог статті 404 КПК України вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо вирок або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання органам державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Статтею 48 КВК України передбачено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;

3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Таким чином, строки давності виконання вироку суду щодо позивача в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна вже минули.

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Згідно з частиною другою статті 40-1 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачу: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункти 2-6 частини першої статті 40 Закону №606-XIV).

Як встановлено вище, станом на час звернення позивача до суду органами державної виконавчої служби конфіскація належного йому майна на виконання вироку суду проведена не була, виконавчий документ до органу який його видав не повертався.

Відповідно до пункту 1.1 Глави 15 Порядку нотаріус накладає заборону щодо відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину, в зв`язку з яким накладається заборона.

За змістом пункту 5.1 Глави 15 Порядку нотаріус знімає заборону відчуження майна зокрема за рішенням суду.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання (стаття 59 Закону № 606-XIV).

Також за приписами частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1403-VIII від 02.06.2016 року, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно частин 4, 5 вказаної статті підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно ОСОБА_1 арешту, згідно виконавчого листа по кримінальній справі № 1-4 від 21.01.2005 р., виданого Апеляційним судом Львівської області, арешт накладений на майно ОСОБА_1 за відсутності виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати арешт накладений на майно, що належить ОСОБА_1 в порядку виконання вироку в частині конфіскації майна накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції від 09.03.2005 №1126-4 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, з виконання виконавчого листа №1-4 від 21.01.2005 виданого Апеляційним судом Львівської області, а саме квартири за адрксою : АДРЕСА_3 .

Зобов`язати Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії щодо зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції від 09.03.2005 №1126-4 , номер запису обтяження 39939455 від 25.04.2005 та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису обтяження 1915343 від 25.04.2005.

Стягнути з Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: вул.Мазепи,16, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ34992085) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Гулкевич І.З.