Рішення № 100503999, 22.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3925/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходилася справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Жидачівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) код ЄДРПОУ 34973455, місцезнаходження: 81700, Львівська обл., м.Жидачів, вул. Б. Лепкого, 19 (далі - відповідач), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Жидачівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у вилученні запису з Державного реєстру речових прав та проведенні державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна на підставі заяви від 11.03.2021;

- зобов`язати Жидачівський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) реєстраційний запис № 13104186 від 11.10.2012 про арешт та заборону відчужувати усе нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , зокрема за ідентифікаційними ознаками:

земельна ділянка № 4621510100:01:034:0039;

земельна ділянка № 4621510100:01:034:0040;

земельна ділянка № 4621510100:01:034:0041;

нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 ;

нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 ;

інше невизначене нерухоме майно;

- зобов`язати Жидачівський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у відповідності до Закону вчинити дії щодо державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та його архівній складовій (Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державний реєстр іпотек, Державний реєстр земель) припинення обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі заяви від 11.03.2021 та постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.08.2013 (№ 32937995);

- зобов`язати Жидачівський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надати позивачеві витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію припинення обтяжень нерухомого майна.

Ухвалою від 23.03.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 04.06.2021 суд, на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Жидачівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок вчиняти реєстраційні дії щодо майна у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень. Позивач вважає, що з урахуванням припинення чинності арешту майна позивача постановою державного виконавця від 29.08.2013, обов`язку органів державної виконавчої служби щодо зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при завершенні такого виконавчого провадження та безпосереднього проведення виконавцем реєстраційних дій щодо припинення обтяжень майна, беручи до уваги те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про арешт нерухомого майна за відсутності відкритих виконавчих проваджень, відповідач повинен вчинити дії щодо вилучення такого запису та реєстрації припинення нерухомого майна.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що арешт нерухомого майна позивача зареєстрований 11.10.2012 реєстратором: Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2012 № 32937995. Крім цього, матеріали виконавчого провадження № 32937995 знищено як такі, що знаходились в архіві з 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримав повністю, просив позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, клопотав перед судом про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.05.2007 у справі №2/378-16/135А задоволено позов Львівського обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20541,79 грн.

18.05.2007 Господарський суд Львівської області видав виконавчий лист у справі №2/378-16/135А на примусове виконання постанови Господарського суду Львівської області від 08.05.2007.

Заявою від 13.08.2007 за вхідним № 06-16-876 стягувач скерував виконавчий лист до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, яким 20.09.2007 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №4838234, а 27.06.2008 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Заявою від 30.04.2009 за вхідним № 06-16-558 стягувач повторно скерував виконавчий лист до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, яким 29.05.2009 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13037584, а 31.12.2009 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Заявою від 13.04.2011 за вхідним № 06-16-676 стягувач повторно скерував виконавчий лист до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, яким 09.06.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №26984390, а 26.04.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Заявою від 01.06.2012 за вхідним № 06-16-950 стягувач повторно скерував виконавчий лист до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, яким 07.06.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32937995.

Вказані обставини встановлені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі №2/378-16/135А стосовно позивача, а тому у відповідності до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є преюдиційними та не підлягають доказуванню.

11.10.2012 державний реєстратор Львівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №32937995, відкритого 07.06.2012 головним державним виконавцем відділу ДВС Слободою В.П., внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 13104186 про арешт та заборону відчужувати усе нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , зокрема, за ідентифікаційними ознаками: земельна ділянка № 4621510100:01:034:0039; земельна ділянка № 4621510100:01:034:0040; земельна ділянка № 4621510100:01:034:0041; нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 ; нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 ; інше невизначене нерухоме майно.

11.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив вилучити з Реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови від 29.08.2013 № 32937995 та відсутності будь-яких відкритих виконавчих проваджень.

Листом від 17.03.2021 № 19.17-09/2350 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, з тих підстав, що він не надав підтверджуючих документів щодо погашення заборгованості.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо відмови у вилученні запису з Державного реєстру речових прав та проведенні державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна на підставі заяви від 11.03.2021 протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній станом на час звернення позивача до відповідача про вилучення запису про обтяження нерухомого майна) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній станом на час звернення позивача до відповідача про вилучення запису про обтяження нерухомого майна) передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як встановив суд, підставою для накладення арешту на нерухоме майно позивача була постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2012 №32937995 щодо виконання виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 18.05.2007 №2/378-16/135А про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 20541,79 грн заборгованості.

Суд встановив, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області від 29.08.2013 у виконавчому провадженні №32937995 виконавчий лист Господарського суду Львівської області від 18.05.2007 №2/378-16/135А повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до вказаного Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У частині другій статті 50 вказаного Закону передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

На виконання вказаної вимоги державний виконавець у постанові від 29.08.2013 №32937995 зазначив про припинення чинності арешту боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Суд зазначає, що станом на час звернення позивача до відповідача про вилучення запису про обтяження нерухомого майна чинною була редакція стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, яка передбачала наступні наслідки закінчення виконавчого провадження.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених вказаним Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

При вирішенні спірних правовідносин суд враховує, що закінчення виконавчого провадження є завершальною стадією виконавчого провадження, за якою ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Суд вважає, що закінчення виконавчого провадження унеможливлює існування наслідків проведення виконавчий дій у вигляді арешту майна боржника. У протилежному це суперечитиме засадам виконавчого провадження.

Суд зауважує, що відповідач не надав суду доказів того, що у нього на виконанні є відкриті виконавчі провадження щодо позивача. Більше того, інформація щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників відсутня, що підтверджується витягами від 08.07.2020 та 21.10.2021.

Надаючи оцінку аргументам позивача про наявність підстав для зобов`язання відповідача вилучити такий запис та здійснити реєстрацію припинення нерухомого майна, суд вказує таке.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції, чинній станом на час звернення позивача до відповідача про вилучення запису про обтяження нерухомого майна).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором є державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону (пункт 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Процедуру функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), його невід`ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав визначає Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; Порядок №1141).

Відповідно до пункту 38 вказаного Порядку до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав вносяться відомості про підставу для державної реєстрації припинення речового права, обтяження речового права:

- назва документа;

- серія документа (за наявності);

- номер документа;

- дата видачі документа;

- уповноважений суб`єкт, що видав документ;

- додаткові відомості про документ (за наявності).

Підстава для державної реєстрації припинення речового права, обтяження речового права за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав вноситься з переліку документів, поданих для державної реєстрації прав, та відображених у відповідній заяві. У разі зняття державним, приватним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону підстава для державної реєстрації припинення обтяження за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав автоматично вноситься з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Суд зауважує, що автоматизована система виконавчого провадження запроваджена лише у 2016 році, шляхом затвердження Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 №2432/5 «Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження».

Таким чином, у разі зняття державним виконавцем арешту після запровадження автоматизованої системи виконавчого провадження, обтяження майна боржника в Державному реєстрі прав припиняється автоматично. Окремої дії щодо виключення відомостей з Державного реєстру прав державний виконавець не вчиняє.

Суд акцентує увагу на тому, що положення пункту 38 Порядку №1141 не передбачають можливості самостійного виключення державним виконавцем з Державного реєстру прав запису про обтяження нерухомого майна.

У цьому контексті, суд зауважує, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята 29.08.2013, тобто до запровадження автоматизованої системи виконавчого провадження.

Таким чином, на переконання суду, відповідач не вправі самостійно вилучити з Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна позивача.

Зважаючи на викладені висновки, беручи до уваги факт вчинення реєстраційного запису про арешт нерухомого майна позивача в Єдиному реєстрі прав державним реєстратором, суд вважає, що позовні вимоги в частині вилучення відповідачем запису з Державного реєстру речових прав та проведення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна на підставі заяви від 11.03.2021 не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Крім цього, суд зауважує, що відповідач вчинив дії щодо відмови у проведенні державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна на підставі заяви від 11.03.2021, оформивши їх листом 17.03.2021 № 19.17-09/2350. Відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна на підставі заяви позивача від 11.03.2021 не підлягає до задоволення.

Отже, враховуючи відсутність чинності арешту майна позивача відповідно до постанови від 29.08.2013, з метою забезпечення конституційного права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у вжитті заходів щодо реєстрації припинення обтяження майна позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 11.10.2021 за реєстраційним номером обтяження 13104186, накладеного у виконавчому провадженні №32937995 та зобов`язати відповідача вжити заходів щодо реєстрації припинення обтяження майна позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 11.10.2021 за реєстраційним номером обтяження 13104186, накладеного у виконавчому провадженні №32937995.

При цьому, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачеві витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію припинення обтяжень нерухомого майна є необґрунтованою, оскільки законодавством не встановлено такого обов`язку у державного виконавця, а тому така не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 18.03.2021 № Е0Р0-МХМЕ-21РН-79Т2.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Жидачівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у вжитті заходів щодо реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 11.10.2021 за реєстраційним номером обтяження 13104186, накладеного у виконавчому провадженні №32937995.

Зобов`язати Жидачівський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити заходів щодо реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 11.10.2021 за реєстраційним номером обтяження 13104186, накладеного у виконавчому провадженні №32937995.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Жидачівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 34973455, місцезнаходження: 81700, Львівська обл., м.Жидачів, вул. Б. Лепкого, 19) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Мричко Н.І.