Рішення № 100503854, 21.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4573/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3817, військової частини А2641 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до військової частини А3817 код ЄДРПОУ 22994231, місцезнаходження: 81400, Львівська область, м.Самбір, вул.Січових Стрільців, 6 (відповідач-1), військової частини А2641, місцезнаходження: 32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул.Гагаріна, 56 (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини А3817 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 18.05.2015;

- зобов`язати військову частину А3817 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 18.05.2015 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправними дії військової частини А2641 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 09.12.2020;

- зобов`язати військову частину А2641 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 09.12.2020 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Ухвалою від 31.03.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 04.06.2021 суд витребував додаткові докази, які надійшли до суду 20.09.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі виплатили позивачу індексацію грошового забезпечення не у повному розмірі. При цьому позивач зазначає, що його право на проведення індексації грошового забезпечення гарантоване Законом України від 06.02.03 №491-IV "Про індексацію грошових доходів населення", постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", а також численними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики. Звертає увагу суду, що базовими місяцями у спірній ситуації є січень 2008 року та березень 2018 року.

05.08.2021 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, у якому останній проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що із прийняттям постанови КМУ «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09.12.2015 (далі - постанова №1013) відповідачем-2 на виконання вимог пункту 3 та відповідно до телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015, в січні 2016 року здійснено нарахування та виплату військовослужбовцям Збройних Сил України, в тому числі позивачу, додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі.

Вважає, що військова частина А2641 виконала умови, визначені абзацом 1 пункту 3 Постанови 1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, як базовий місяць (місяць підвищення) врахувала січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013.

Звертає увагу суду на те, що у період до внесення змін Постановою №1013 до пункту 5 Порядку №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078) базовим місяцем був місяць, в якому відбулось збільшення грошового забезпечення за рахунок всіх його складових що не мають разового характеру. Тобто базовий місяць у військовослужбовців в період до грудня 2015 року був виключно індивідуальним, та повинен визначатись в залежності від індивідуальних розмірів збільшення складових грошового забезпечення військовослужбовців.

Посилається на те, що відповідачем-2 базовими місяцями у період з червня 2015 року по січень 2016 року у позивача були травень 2015 року, липень 2015 року та грудень 2015 року, оскільки розмір складових його грошового забезпечення було збільшено.

Щодо припинення виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року представник відповідача-2 зазначає, що у листопаді 2015 року розмір премії позивача складав 1 035, 00 грн., а в грудні 2015 року - 6037,50 грн. Підвищення однієї із складових грошового забезпечення, зокрема премії, склало - 5002,50 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року складала - 386, 43 грн. З огляду на те, що підвищення розміру грошового забезпечення позивача було більшим, ніж розмір індексації, виплата індексації починаючи з січня 2015 року, припинилась.

Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, що згідно з частиною 6 статті 162 КАС України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи по суті за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З серпня 2001року по 18 травня 2015року позивач проходив військову службу у військовій частині А3817.

З червня 2015 року до 09.12.2020 позивач проходив військову службу у військовій частині А2641 на посаді начальника відділення пошуку вибухонебезпечних предметів мінно-пошуковими собаками загону розмінування центру розмінування.

Наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 листопада 2020 року №36 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) частини п`ятої пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини А2641 від 09 грудня 2020 року №63 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Кам`янець-Подільського ОМВК Хмельницької області.

У період з січня 2014 року по квітень 2014 року, а також за травень 2015 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем-1 не нараховувалася та не виплачувалася, що підтверджується довідкою про нараховану та виплачену індексацію в період з 01 січня 2014 року по 18 травня 2015 року, скеровану листом від 01.09.2021 №709. У період з травня 2014 року по квітень 2015 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем-1 виплачувалася у різних сумах.

Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 30.07.2021 №1184 позивачу за період за червень-липень 2015 року виплачено 365,76 грн. індексації із застосуванням базового місяця травня 2015 року.

За період з серпня по грудень 2015 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася позивачу відповідачем-2 із застосування базового місяця липня 2015 року.

За період з січня 2016 року по березень 2018 року відповідач-2 при здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача застосовував грудень 2015 року.

За період з квітня 2018 року по грудень 2020 року відповідач-2 при здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача застосовував березень 2018 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частин третя статті 9 Закон України №2011-XII).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункт 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.

Як встановив суд, у період з січня 2014 року по квітень 2014 року, а також за травень 2015 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем-1 не нараховувалася та не виплачувалася, що підтверджується довідкою про нараховану та виплачену індексацію в період з 01 січня 2014 року по 18 травня 2015 року, скеровану листом від 01.09.2021 №709. У період з травня 2014 року по квітень 2015 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем-1 виплачувалася у різних сумах.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Таким чином, зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р.

Надалі розмір посадового окладу військовослужбовців було змінено 01.03.2018р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю за спірний період має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.

Проте, базовим місяцем вважається місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) військовослужбовця за посадою, яку він займає. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007, місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату. При цьому, загальна сума збільшення грошового забезпечення перевищила суму індексації нараховану в цьому місяці і відповідно до абзаців 1 і 2, пункту 5 Порядку № 1078 січень 2008 року став базовим місяцем для нарахування індексації заробітної плати позивача.

В такому порядку, нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України".

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не серпень 2016 чи інший базовий місяць.

В контексті заявлених позовних вимог щодо відповідача-1, то суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд витребував докази від відповідача-1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2013 по 18.05.2015. Між тим, як випливає із листа відповідача-1 №2376 від 10.09.2021 належного підтвердження правомірності своїх дій такий не надав.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (частина 9 статті 80 КАС України). Суд акцентує увагу на тому, що витребовувані докази мають вирішальне значення для вирішення спору по суті відносно відповідача-1, а наслідком неможливості їх безпосереднього дослідження є бездіяльність відповідача-1.

За наведених обставин суд, враховуючи релевантне правове регулювання, а також особливості доказування в адміністративних справах, вважає, що дії військової частини А3817 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 18.05.2015 слід визнати протиправними.

Разом з тим, суд додатково зауважує, що з огляду на не подання відповідачем-1 витребовуваних документів про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 відповідну обставину слід оцінити як не нарахування та не виплату індексації за такий період. Тому відповідача-1 необхідно зобов`язати провести нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. При цьому, оскільки суд виходить з того, що індексація позивачу за вказаний період не нараховувалася та не виплачувалася, то вимога щодо визначення базового місяця у цій частині є передчасною.

В частині інших позовних вимог за період з 01.01.2014 по 18.05.2015 суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину А3817 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 18.05.2015 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця для розрахунку.

Щодо вимог позивача про одночасну компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 суд зазначає, що несвоєчасна виплата індексації сталася з вини відповідача за період проходження позивачем військової служби, а тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми ПДФО.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Звідси, належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню вищенаведений Порядок.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми ПДФО за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Щодо зобов`язання відповідача-2 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 09.12.2020 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців суд зазначає наступне.

Згідно з абзацами першим-четвертим пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 такого Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому вказаного пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З аналізу наведених положень можна сформувати висновок про те, що встановлення обов`язку у роботодавця щодо виплати фіксованого розміру індексації грошового забезпечення пов`язане із визначенням двох складових - суми індексації та розміру підвищення доходу.

При цьому, розмір індексації визначається шляхом обчислення індексу споживчих цін, яке розпочинається з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (посадового окладу). Іншими словами, для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації необхідно встановити місяць, в якому відбулось збільшення посадового окладу, тобто визначити так званий базовий місяць.

З наданої відповідачем-2 довідки вбачається, що відповідач-2 до березня 2018 року визначав базовими місяцями - травень та липень 2015 року для нарахування індексації грошового забезпечення за липень 2015 та за серпень 2015. Тобто обчислення індексу споживчих цін відповідач розпочав з липня та серпня 2015 року.

Натомість, суд зазначає, що виходячи з положення абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078, збільшення заробітної плати позивача за рахунок інших її складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати.

Суд наголошує на тому, що визначення базового місяця починаючи з 01.12.2015 (з урахуванням змін до Порядку №1078, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

Зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась 01.01.2008, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, і діяла до 01.03.2018, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Суд зауважує, що доказів підвищення посадового окладу позивача у інші періоди відповідач не надав.

Таким чином, індекс споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення повинен був обчислюватися починаючи з лютого 2008 року (у зв`язку із збільшенням у січні 2008 року посадових окладів), а не з липня та серпня 2015 року (у зв`язку із визначенням відповідачем базовими місяцями - травень та липень 2015 року).

Вказані протиправні дії відповідача призвели до неправильного визначення суми індексації грошового забезпечення, що склалася у місяці підвищення доходу - у березні 2018 року, що мало наслідком перевищення посадового окладу (збільшеного у березні 2018 року) такої неправильно визначеної суми індексації, а відтак і не зумовило необхідності виплати фіксованої суми індексації у відповідності до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Враховуючи наведене, суд визнає протиправними дії військової частини А2641 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 09.12.2020.

Суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 провести перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 09.12.2020, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А3817 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 18.05.2015.

Зобов`язати військову частину А3817 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати військову частину А3817 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 18.05.2015 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправними дії військової частини А2641 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 09.12.2020.

Зобов`язати військову частину А2641 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 по 09.12.2020, з урахуванням висновків суду та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 жовтня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик