Ухвала суду № 100503714, 22.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/6293/21

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до

Військової частини А2962 (87533, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Флотська, 167, ЄДРПОУ 00048662)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2962 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації, а саме підйомних;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2962 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за невиплату підйомних;

- зобов`язати Військову частину А2962 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за невиплату підйомних.

Ухвалою судді від 27 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю надання суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом та надання доказів поважності причин його пропуску, та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вказаної вище ухвали судді від представника позивача надійшла позовна заява у якій вважає, що у даних правовідносинах не підлягають застосуванню норми статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду. Вказує, що в даному випадку застосуванню підлягають положення статті 233 КЗпП України, якими передбачено право на звернення до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення, а саме підйомних без обмеження будь-яким строком, а відтак ним не пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Водночас просить поновити строк подання позовної заяви до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суддя зазначає, що чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Приписами частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Пунктом 3 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

Аналогічні положення викладені і в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 №332 "Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України".

Питання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги врегульоване Порядком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2018 за №247/31699 (надалі Порядок №45) та Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 № 370, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 за № 940/613 (надалі Інструкція №370, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №370 особам офіцерського складу (надалі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги. У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів (пункт 2 Інструкції).

Відповідно до п.4 Інструкції №370 встановлено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується: тим, які переїхали у зв`язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою; тим, які переїхали у зв`язку зі зміною постійної дислокації військової частини або підрозділу, - у новому пункті постійної дислокації частини (підрозділу) на підставі наказу командира частини про прибуття до місця дислокації.

Згідно із пунктом 16 Інструкції №370 підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім`ї, виплачується не більше ніж за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов`язані з призначенням на посади і передислокацією військової частини або підрозділу. При цьому фактичний переїзд військовослужбовця визначається за датою вступу його до виконання обов`язків за посадою або прибуття в новий пункт постійної дислокації військової частини (підрозділу), а членів сім`ї - за датою прибуття їх до нового місця служби військовослужбовця.

30.03.2018 року набрав чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затверджений наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, відповідно до пункту 1 якого, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:

підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду.

Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).

Згідно пункту 3 Порядку визначено, що виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Відповідно до п.13 Порядку виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Водночас, суд зауважує, що склад грошового забезпечення військовослужбовців дійсно визначений статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою до грошового забезпечення віднесено: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Проте, у наведеному переліку відсутній такий вид виплати як підйомна допомога.

Отже, за приписами статей 9, 9-1 зазначеного Закону підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов при переїзді військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №802/1470/16-а, від 05.03.2020 у справі №802/689/16-а, від 18.03.2020 №810/3476/16.

Крім того, згідно положень постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Вказаною постановою затверджено, зокрема, додаткові виплати грошового забезпечення військовослужбовців, у переліку яких також відсутнє грошове забезпечення у вигляді підйомної допомоги.

Враховуючи наведені норми права та матеріали справи, суд дійшов висновку, що до нарахування та виплати підйомних застосовуються строки, встановлені КАС України, зокрема ч.5 ст.122 КАС України.

Матеріали справи свідчать про те, що позовну заяву подано до суду 20.09.2021, шляхом надіслання її поштовим засобом зв`язку, тоді як про бездіяльність відповідача щодо невиплати підйомної допомоги, позивач знав ще з 2016 року, коли звертався до командира військової частини про таку виплату. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за невиплату підйомних, то суд зазначає, що вона є похідною від вимоги щодо виплати самих підйомних.

Суддя зауважує про те, що ухвалою від 27.09.2021 року позов залишений без руху та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду, проте позивачем такої заяви не подано, а в позові взагалі не наведено жодної підстави яка перешкоджала своєчасному зверненню до суду.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс на інші протии Великобританії", "Девеер протии Бельгії".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа "Перез де Рада Каванілес протии Іспанії"). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини наголосив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватись при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової впевненості. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

До того ж, в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа "Каменівська проти України") Європейський суд з прав людини зазначав: "…право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.

При цьому, суддя зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності поважних підстав пропуску строку.

Відповідно до п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, а тому остання підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.ст.169, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2962 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу разом з усіма доданими до нього документами.

Роз`яснити позивачу, що повернення адміністративного позову не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина