Рішення № 100503382, 18.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2021 року о/об 17 год. 05 хв.Справа № 280/7208/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69013, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, буд.123; код ЄДРПОУ 08803661)

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (надалі - відповідач, ВЧ 3029 НГУ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року; 2) стягнути з Військової частини 3029 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням вже нарахованої та виплаченої суми, в розмірі 19429,71 грн.; 3) стягнути з Військової частини 3029 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.10.2019 по день ухвалення судового рішення у даній справі, у розмірі 19429,71 грн.

У позовній заяві зазначено наступне. Позивач проходив службу за контрактом у ВЧ 3029 НГУ в період з 17.10.2016 по 17.10.2019. Звільнений наказом командира ВЧ 3029 НГУ №65о/с від 16.10.2019. При звільненні військовою частиною протиправно не здійснено в повному обсязі індексації грошових доходів за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року. Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошових доходів за 2016-2019 роки. Листом за №3/29/11/1-13/2 від 07.05.2021 відповідач надав інформацію, відповідно до якої, позивачу було за період з січня 2017 року по лютий 2018 року здійснено нарахування та виплату індексації на суму 59,45 грн. Інформацію за 2016 рік відповідач не надав, посилаючись на те, що картки на грошове забезпечення за 2016 рік було надіслано до Центрального архіву Національної гвардії України. Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать законодавству України. Базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 за №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. У зв`язку з вищевикладеним, сума індексації грошового забезпечення в період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року повинна становити 19489,16 грн. Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд може застосувати норми ст.116 та ст.117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Начальником фінансової служби ВЧ 3029 НГУ було надано розрахунок нарахування індексації позивачу за період проходження служби у ВЧ 3029 НГУ за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року. Відповідно до наданого розрахунку, у зв`язку із зарахуванням у списки особового складу військової частини та призначенням на посаду, листопад місяць 2016 року був встановлений як базовий, та індекс споживчих цін був визначений у розмірі 100%. За період з грудня 2016 року по липень 2017 року індекс споживчих цін не перевищував 103 %. У серпні 2017 року відбулося підвищення грошового забезпечення позивача та був встановлений базовий місяць. У вересні 2017 року відбулося наступне підвищення грошового забезпечення та визначення базового місяця. В період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, відповідно підстави для нарахування та виплати індексації були відсутні. У січні 2018 року та березні 2018 року відбулося чергове підвищення грошового забезпечення. Січень 2018 року та березень 2018 року були встановлені як базові місяці, відповідно. За період з квітня по вересень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. З наведеного вбачається, що за період з листопада 2016 року по вересень 2018 року були відсутні підстави для нарахування індексації. Як висновок, відповідач не допустив стосовно позивача протиправних дій або бездіяльності в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно затримки розрахунку при звільненні, щодо виплати індексації грошового забезпечення, не існувало. Факт остаточного розрахунку з працівником є обов`язковою умовою для стягнення середнього заробітку. На теперішній час наявний спір саме про право позивача отримати індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2016 по лютий 2018 року.

Відповідач проти позовної заяви заперечував.

Ухвалою судді від 17.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Згідно з Посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 02.11.2017, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Судом досліджено: Військовий квиток позивача Серії НОМЕР_3 ; лист ВЧ 3029 НГУ від 07.05.2021 за №3/29/11/1-13/2 на адресу позивача з додатками - Особистими картками на грошове забезпечення за 2017, 2018, 2019 роки; Розрахунок нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ; інші документи.

При цьому, у Розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 зазначено, що за період з листопада 2016 року по жовтень 2019 року - сума індексації склала 1825,56 грн.; фактично виплачено - 1642,98 грн.; належить до виплати - 182,58 грн.

Відповідно до Військового квитка Серії НОМЕР_3 позивача: зараховано до списків ВЧ 3029 НГУ на підставі наказу командира ВЧ 3029 НГУ від 17.10.2016 за №230; звільнено з військової служби на підставі наказу командира ВЧ 3029 НГУ від 16.10.2019 за №650/с (пп.«а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту)).

У листі ВЧ 3029 НГУ від 07.05.2021 за №3/29/11/1-13/2 на адресу позивача зазначено, зокрема: «… Картки на грошове забезпечення по 2016 рік було надіслано до Центрального архіву Національної гвардії України НГУ за адресою: м.Київ, вул.Євгена Коновальця, 38. Тому перевірити достовірність Вашого твердження, що Вам не нараховувалась індексація за період з 17.10.2016 року по 31.12.2016 року не маємо можливості. Згідно карток на грошове забезпечення за 2017-2019 роки Вам було здійснено нарахування та виплата індексації на суму 1626,32 грн. Решта нарахувань була здійснена в межах чинного законодавства. …».

При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.

У ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У Преамбулі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено: «Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: … оплата праці (грошове забезпечення); … Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (ч.1 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У п.1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого 17.07.2003 постановою Кабінету Міністрів України №1078 (надалі - «Порядок проведення індексації грошових доходів населення»), зазначено: «1-1.Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. … Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". …».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.7 п.4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Згідно з пп.2 п.6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Враховуючи наведені норми права суд вважає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення індексації. Відповідач зазначає фактично лише про те, що у межах коштів ВЧ 3029 НГУ, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не обмежує проведення, передбачених чинними нормами права, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Роз`яснення Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть встановлювати порядок нарахування та/або припинення виплат індексації грошового забезпечення.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.

Оскільки позивачем у позовній заяві не обґрунтовано у розрахунку суми індексації 19489,16 грн. взяті «коефіцієнти індексації», то суд вважає суму індексації 19489,16 грн. не доведеною.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до Розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2016 року по лютий 2018 року - сума індексації склала 247,56 грн.; фактично виплачено - 76,11 грн.; належить до виплати - 171,45 грн. (171,45 грн. = 247,56 грн. - 76,11 грн.).

Водночас, відповідачем у Розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не обґрунтовано не зазначено щодо здійснення індексації грошового зобов`язання позивачу у жовтні 2016 року.

Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Встановлення останнього є вкрай необхідним для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки день фактичного розрахунку є кінцевою датою нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні є передчасною з огляду на неможливість до проведення з позивачем остаточного розрахунку обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням таких критеріїв як розумність, справедливість та пропорційність.

Необхідність застосування такого підходу при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, від 20.01.2021 у справі №200/4185/20-а, від 04.09.2020 у справі №260/348/19, від 12.08.2020 у справі №400/3365/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивачем не надано до суду доказів понесення судових витрат по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69013, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Військбуд, буд.123; код ЄДРПОУ 08803661) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 при звільненні індексації грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по лютий 2018 року у сумі 171 грн. 45 коп.

Стягнути з Військової частини 3029 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по лютий 2018 року у сумі 171 грн. 45 коп.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні індексації грошового забезпечення за період жовтень 2016 року.

Зобов`язати Військову частину 3029 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 при звільненні індексації грошового забезпечення за період жовтень 2016 року.

В іншій частині позовної заяви відмовити.

У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 18.10.2021.

Суддя О.О. Прасов