Ухвала суду № 100502712, 13.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

13 жовтня 2021 р. Справа №200/14375/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Ягічева Сергія Олексійовича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/14375/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2020 в адміністративній справі № 200/14375/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів задоволено частково.

Зокрема, стягнуто з Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 177 176 (сто сімдесят сім тисяч сто сімдесят шість) гривень 73 коп. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу № 45021 від 07 липня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ».

Рішення набрало законної сили 16.09.2020 відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду. 03.12.2020 по справі видано виконавчий лист.

29.09.2021 представником позивача у відповідності до приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України до Донецького окружного адміністративного суду подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у вказаній справі. Підставою для подання зазначеної заяви стало те, що відповідач не виконує рішення суду, посилаючись на норми ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якій зазначено, що кошти фонду не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню і можуть бути використані виключно для цілей, визначених в ч. 2 цієї статті.

Ухвалою суду розгляд заяви призначено на 13 жовтня 2021 року.

В цей день представником відповідача на електронну адресу суду подані пояснення щодо встановлення судового контролю, які обґрунтовані тим, що жодних доказів виконання державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального МУМЮ (м. Київ) приписів ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» (шляхом надіслання вимоги про списання коштів), ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (шляхом звернення до органів казначейського обслуговування), матеріали справи не містять. Крім того, на думку відповідача, коли особа обрала для себе спосіб реалізації виконання судового рішення шляхом пред`явлення виконавчого документа до виконання і виконавче провадження по ньому не закрито, то судове рішення має виконуватись саме в межах процедури виконавчого провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв`язку з чим розгляд заяви судом здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 вказаної статті).

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2020 в адміністративній справі № 200/14375/19-а його адміністративний позов задоволено частково.

Зокрема, стягнуто з Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 177 176 (сто сімдесят сім тисяч сто сімдесят шість) гривень 73 коп. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу № 45021 від 07 липня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ».

Рішення набрало законної сили 16.09.2020 відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду, по справі видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №64063437 з примусового виконання виконавчого листа № 200/14375/19-а, виданого 03.12.2020 Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості у розмірі 177 176,73 грн. (а.с. 45).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі за текстом – Закон № 4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (ст. 4 Закону № 4452-VI).

Приписами статті 20 Закону № 4452-VI визначено, що кошти фонду не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню і можуть бути використані виключно для цілей, визначених в ч. 2 цієї статті.

Натомість, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі за текстом - Закон № 4901-VI).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до положень статті другої цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація;

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 4 Закону № 4901-VI визначені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства/організації або юридичної особи.

Так, частиною першою статті 4 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно частини другої статті 4 цього Закону, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частинами третьою-п`ятою цієї статті визначені дії державного виконавця, які він повинен вчинити в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення про стягнення коштів з державної організації, яка підпадає під дію цього Закону.

Так, протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Частинами шостою-восьмою статті 4 Закону № 4901-VI передбачено, що перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов`язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

Таким чином, сукупний аналіз наведених вище норм діючого законодавства призводить до висновку про те, що виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у цій справі щодо стягнення коштів з Фонду, які не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню і можуть бути використані виключно для цілей, визначених в ч. 2 статті 20 Закону № 4452-VI, здійснюється державною виконавчою службою в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд зауважує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі можливе лише за умови вчинення державним виконавцем всіх дій щодо примусового виконання судового рішення з урахуванням приписів наведених Законів.

КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд зазначає, що з наданих представником позивача, як заявником, до суду документів не вбачається, що державним виконавцем в рамках відкритого виконавчого провадження вчинені всі дії, що передбачені Законами України «Про виконавче провадження» і «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Також до суду не надано доказів відмови або невиконання без поважних причин органами казначейського обслуговування судового рішення у цій справі.

Отже, оскільки виконання судового рішення у цій адміністративній справі з урахуванням наведених вище приписів діючого законодавства повинно здійснюватись державною виконавчою службою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд приходить до висновку, що встановлення судового контролю в даному випадку можливе лише після дотримання і виконання державним виконавцем, учасниками виконавчого провадження і органом казначейського обслуговування порядку і умов, визначених зазначеними законами за умови, що судове рішення залишиться невиконаним без поважних на те причин.

Враховуючи наведене, заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній адміністративній справі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 42, 45, 243, 248, 256, 294, 295, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача Ягічева Сергія Олексійовича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №200/14375/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено і підписано 13 жовтня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко