Рішення № 100502709, 11.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 р. Справа№200/376/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 43315445; 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.11.2020 №126/1 «Про внесення змін до наказу від 23.12.2019 №3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що, враховуючи результати аудиту, відповідач згідно з наказом від 27.11.2020 № 126/1 «Про внесення змін до наказу від 23.12.2019 №3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 »» виключив періоди невикористаних у 2012-2014 роках відпусток, зменшивши таким чином загальну кількість днів невикористаної відпустки, за яку була виплачена компенсація при звільненні, з 158 до 108. Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави, які б дозволяли йому зменшити майже через рік після звільнення розмір належних позивачу сум відпускних та компенсації у зв`язку із неможливістю достовірного визначення кількості днів невикористаної відпустки, оскільки саме на відповідача покладено прямі обов`язки щодо обліку відпусток, які надаються працівникам, здійснення повного розрахунку при звільненні, інформування про належні суми виплати до їх перерахування.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем порушено законодавство про працю, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головою ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконання рекомендацій аудиторського звіту та у зв`язку з відсутністю у володінні Головного управління первинної облікової документації до 2015 року ліквідаційною комісією Головного управління наказом від 27.11.2020 № 126/1 було внесено зміни до наказу від 23.12.2019 № 3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » та виключено два періоди невикористаної відпустки, а саме з 22.06.2012 по 21.06.2013 по 15 днів (разом 30 днів) та дві невикористані відпустки як одинокій матері за 2013 та 2014 роки тривалістю по 10 днів (разом 20 днів). Оскільки документами, які є у володінні Головного управління, підтверджується тільки 108 днів невикористаної позивачем відпустки, вважає, що спірний наказ є правомірним і просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

02 березня 2021 року позивачем на адресу суду подано відповідь на відзив, яка обґрунтована відсутністю у відзиві спростувань її тверджень і аргументів, та поясненнями, аналогічними викладеним у адміністративному позові.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2021 справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 05.05.2021.

Розгляд адміністративної справи, призначеної на 05.05.2021 не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Ушенка С.В. у щорічній основній відпустці. Підготовче засідання у справі призначене на 07.06.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 замінено неналежного відповідача у справі з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на належного (правонаступника) - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків). Відкладено підготовче засідання на 08 липня 2021 року.

02.07.2021 від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати компенсації за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені первинними обліковими документами (відсутні табелі обліку використання робочого часу та накази (розпорядження) про надання відпусток). Крім того, на запит до Мінекономіки про надання роз`яснень щодо обліку невикористаних відпусток працівників, у зв`язку із залишенням первинної документації на території, яка тимчасово не контролюється українською владою, було надане роз`яснення про неможливість ведення обліку відпусток за період до 2014-2015 років. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 27.11.2020 № 126/1 «Про внесення змін до наказу від 23.12.2019 №3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » є законним та обґрунтованим, прийнятий на підставі та в межах повноважень, у відповідності до первинної облікової документації, яка перебуває у володінні Головного управління, а тому скасуванню не підлягає.

07.07.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка обґрунтована посиланням на наявність у відповідача повноважень і обов`язку щодо ведення обліку робочого часу і відпусток. Позивачем зазначено про відсутність з боку відповідача вчинення будь-яких дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин використання позивачем відпусток у спірному періоді.

08.07.2021 підготовче судове засідання відкладене на 22.07.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання в адміністративній справі на 07 вересня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21 вересня 2021 року.

У визначений день у судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Представником відповідача подано клопотання про проведення судового засідання без його участі у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорта громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_2 , наявна в матеріалах справи.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.12.2019 № 3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » головний спеціаліст з питань запобігання і виявлення корупції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сивопляс І.С. 24.12.2019 звільнена в порядку переведення для подальшої роботи у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області згідно з п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України та відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_1 виплачено компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2012 по 21.06.2013 у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2013 по 21.06.2014 у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2014 по 21.06.2015 у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2017 по 21.06.2018 у кількості 9 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2019 по 24.12.2019 у кількості 15 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 13 років стажу державної служби у кількості 09 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 14 років стажу державної служби у кількості 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2013 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2015 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2016 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2017 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2018 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів.

Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 3760/1 від 23.12.2019 позивачу належала компенсація за невикористані дні відпустки у загальній кількості 158 календарних днів.

Листом від 21.05.2020 № ПІ-С-286 Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області повідомило позивача, що Ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області розглянуто її заяву від 15.05.2020 та здійснено перевірку правильності нарахування відпускних протягом 2019 року та компенсації за невикористану відпустку при звільненні. В результаті перевірки було встановлено розбіжності в нарахуванні у зв`язку з технічною помилкою в програмному забезпеченні, а саме: сума недорахованих відпускних протягом 2019 року складає 2546,36 грн., сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні 20086,54 грн.

Відповідно до розрахункового листа за грудень 2019 року позивачу була виплачена компенсація за невикористані 158 днів відпустки у розмірі 70436,40 грн.

В подальшому, наказом від 27 листопада 2020 року № 126/1 внесено зміни до наказу від 23.12.2019 №3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », в якому зазначено, що у зв`язку з переміщенням Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» у місто Краматорськ Донецької області та неможливістю достовірно визначити кількість днів невикористаної відпустки до 2015 року через залишення у місті Донецьку первинної облікової документації працівників, вирішено внести зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.12.2019 № 3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », виключивши у другому абзаці слова та цифри «за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2012 по 21.06.2013 у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2013 по 21.06.2014 у кількості 15 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, за 2013 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів.

З наданого відповідачем витягу з аудиторського звіту (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності ГТУ юстиції у Донецькій області за період 01.01.2019 по 30.06.2020 вбачається, що зокрема у пункті 12 працівникам, які призначені на посади до 2014 року, при звільнені у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ виплачувалась компенсація за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. У висновку вказано, що існує ймовірність здійснення ГТУЮ працівникам у період, що підлягав аудиту, зайвих виплат/недоплат коштів за дні невикористаної відпустки при їх звільненні. Також було рекомендовано ГТУЮ (ліквідаційній комісії) вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників, які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів. Внести зміни до наказів про звільнення працівників ГТУЮ за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними.

Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) 08.07.2020 було зроблено запит до Міністерства соціальної політики України (№16479/10.4-61/20) та 19.08.2020 запит до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) (№ 19589/10.4- 28/20) про надання роз`яснень щодо обліку невикористаних відпусток працівників, у зв`язку із залишенням первинної документації на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.

На зазначений запит Мінекономіки листом від 23.09.2020 № 3512-06/57971-06 надано роз`яснення про неможливість ведення обліку відпусток за період до 2014 - 2015 років, тому підстави для виплати компенсації за невикористані відпустки за цей період при звільненні відсутні. Зокрема зазначено, що надання відпустки оформлюється наказом (розпорядженням) про надання відпустки (типова форма № П-3, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (зі змінами) (далі - Наказ №489), на підставі якого відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2ДС, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України від 26.12.1995 № 343 «Про затвердження форми первинного обліку № П-2ДС та інструкції по її заповненню» (на період 2014-2015 років).

Позивач вважає, що відповідачем не надано допустимих доказів, які б свідчили, що позивачем використані всі 50 календарних днів відпустки, які передбачені законодавством, за період роботи з 2012 року по 2014 рік включно та зазначає, що Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області проведено не повний розрахунок при звільненні, а саме невірно проведено обчислення компенсації за невикористані дні відпустки.

Позивач оскаржує вищевказані дії відповідача як такі, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства та її конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Оскільки Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є компетенційним правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, то невиконані зобов`язання останнього повинні бути реалізовані функціонуючим суб`єктом владних повноважень, тобто Східним міжрегіональним управлінням.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені , та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.12.2019 № 3760/1 позивача звільнено з посади головного спеціаліста з питань запобігання і виявлення корупції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 24.12.2019 відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України та відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до зазначеного наказу позивачу належала компенсація за невикористані дні відпустки у загальній кількості 158 календарних днів.

Наказом від 27 листопада 2020 року № 126/1 внесено зміни до наказу від 23.12.2019 №3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », в якому зазначено, що у зв`язку з переміщенням Головного управління юстиції у Донецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійсненнясоціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» у місто Краматорськ Донецької області та неможливістю достовірно визначити кількість днів невикористаної відпустки до 2015 року через залишення у місті Донецьку первинної облікової документації працівників, вирішено внести зміни до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.12.2019 № 3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », виключивши у другому абзаці слова та цифри «за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2012 по 21.06.2013 у кількості 15 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.06.2013 по 21.06.2014 у кількості 15 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, за 2013 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як одинокій матері, за 2014 рік тривалістю 10 календарних днів. та провести заходи щодо перерахунку компенсації при звільненні ОСОБА_1 .

Підставою для внесення змін до наказу став аудиторський звіт (висновки і рекомендації) про проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності ГТУ Юстиції у Донецькій області за період 01.01.2019 по 30.06.2020, у п. 12 якого зазначено, що працівникам, які призначені на посади до 2014 року, при звільнені у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ виплачувалась компенсація за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені достовірними даними. У висновку вказано, що існує ймовірність здійснення ГТУЮ працівникам у період, що підлягав аудиту, зайвих виплат/недоплат коштів за дні невикористаної відпустки при їх звільненні та рекомендовано ГТУЮ (ліквідаційній комісії) вжити заходи щодо визначення достовірної відпустки працівників, які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів. Внести зміни до наказів про звільнення працівників ГТУЮ за 2019 та 2020 роки в частині виплат компенсації за кількість днів невикористаної відпустки, що не підтверджена достовірними даними.

Суд зазначає, що під недостовірними даними вважається відсутність посилання на накази щодо використання основних щорічних відпусток за періоди 22.06.2012-21.06.2013 (15 днів) та 22.06.2013-21.06.2012 (15 днів), використання додаткової оплачуваної відпустки, як одинокій матері, за 2013 рік (10 днів) та 2014 рік (10 днів) у відомостях, зазначених в особовій справі.

Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 №69/2 «Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор» було змінено місцезнаходження Головного управління на м. Краматорськ.

Відповідач зазначає, що здійснити заходи щодо вивезення всіх документів та архіву Головного управління не вбачалось можливим через захоплення будівлі невідомими озброєними особами, документи залишені у місті Донецьку, який віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р. У зв`язку із зазначеним у провадженні Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження №12016050390001766 від 16.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України, за фактом незаконного захоплення Головного управління юстиції у Донецькій області, розташованого за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34.

Відповідач посилається на те, що працівники персоналу Головного управління, які готували проекти наказів про звільнення, в грудні 2019 року були звільненні у зв`язку з переведенням до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Під час спілкування щодо визначення кількості днів невикористаної відпустки до 2015 року під час підготовки проектів наказів про звільнення, ними було повідомлено про те, що інформація про кількість використаної відпустки була надана бухгалтерією з бухгалтерської програми. Зазначає, що бухгалтерська програма не є формою первинної облікової документації, а передбачені Наказом № 489 форми первинної облікової документації залишені у м. Донецьку під час переміщення до м. Краматорська та не перебувають у володінні відповідача. Тобто, документами, які є у володінні відповідача підтверджуються 34 дні невикористаної відпустки позивачем (копії наказів про відпустки за 2015-2019 роки надані до матеріалів справи).

Порядок ведення Особових карток (форма П-2ДС) в спірний період було врегульовано Інструкцією по заповненню Особових карток, затвердженою наказом Мінстату від 26.12.1995 №343, в преамбулі якої зазначено, що особові картки (форма П-2 ДС) заповнюють всі органи, установи (організації), на працівників яких поширюється Закон України «Про державну службу».

Таким чином, обов`язок ведення та внесення до картки всіх необхідних відомостей покладено на відповідальну особу відповідача, не внесення до картки номеру наказу не може свідчити про недостовірність даних.

Щодо посилання відповідача на аудиторський висновок, суд зауважує, що у ньому не спростовано право позивача на компенсацію за невикористану відпустку, не встановлено факту видання/невидання наказів про відпуски позивача та було рекомендовано відповідачу вжити заходи щодо визначення достовірного періоду відпусток працівників, які призначені на посади до 2014 року, та яким при звільнені виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки за період до 2014 року, а також щодо здійснення відповідних перерахунків у разі виявлення розбіжностей у кількості таких днів.

При цьому, суд наголошує на тому, що наведений аудиторський висновок, у спірній частині, є лише документом, який носить суто рекомендаційний характер. При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів вчинення будь-яких дій та здійснення відповідних заходів щодо визначення достовірних періодів відпусток позивача. Відсутність вчинення таких дій з боку відповідача вбачається також і зі змісту спірного наказу.

Фактично відповідача, прийнявши спірний наказ за умови залишення на непідконтрольній території у паперовому вигляді наказів, робить висновок про відсутність у позивача права на компенсацію за невикористані відпустки. В той же час відповідач зазначає, що дані відомості про відпуски містились у бухгалтерській програмі, будь яких доказів про неправомірне внесення відомостей до цієї програми відповідачем суду не надано.

Окрім цього, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 - 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» (із змінами) (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

На підставі статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не в спосіб встановлений законодавством, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому спірний наказ підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір за квитанцією № 14 від 04.01.2021 у сумі 908,00 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 43315445; 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 27.11.2020 №126/1 «Про внесення змін до наказу від 23.12.2019 №3760/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 43315445; 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко