Рішення № 100502612, 21.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 р. Справа№200/13313/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул.. Чорновола,10, оф. 91), третя особа Акціонерне товариство «Банк Форвард» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни, третя особа Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 17.09.2021 про відкриття виконавчого провадження №66875721 з примусового виконання виконавчого нотаріального напису №5084, виданого 25.08.2021 приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку статті 287 КАС України; до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Акціонерне товариство «Банк Форвард» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061).

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням приписів частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»», у відповідності до якої будь-які виконавчі дії в рамках виконавчого провадження провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, тоді як насправді виконавча дія з відкриття даного виконавчого провадження згідно документів була вчинена відповідачем в межах міста Києва, в якому позивач не проживає, не перебуває, не працює та не має будь-якого майна.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в позові з огляду на те, що до відповідача від АТ «Банк Форвард» надійшла заява, в якій останній просив приватного виконавця Овсієнко А.В. відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника з примусового виконання виконавчого напису №5084 виданого 25.08.2021 приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Банк Форвард» в розмірі 65763,34 грн. Тому вважає, що приватним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги.

Третя особа Акціонерне товариство «Банк Форвард» пояснення та докази у справі не надала.

Пунктом 10 статті 4 КАС України визначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Виходячи з вищезазначеного розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження в межах строків, передбачених ч. 4 ст. 287 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

23 квітня 20211 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт» було укладено кредитний договір №88769978 на суму кредитного зобов`язання 4752,72 грн зі строком кредиту: 368 днів, з 24.04.2011 по 26.04.2012. Договір підписаний сторонами, містить відповідні реквізити та підписи сторін, зокрема, щодо клієнта ОСОБА_1 зазначено наступні реквізити: паспортні дані - паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 03.04.1998; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер платника податків (ІПН): НОМЕР_1 . Додатком до договору №88769978 від 23.04.2011 є графік платежів /а.с. 40-44/.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. видано виконавчий напис №5084 від 25.08.2021 про стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто народження: місто Краматорськ Донецької області, місце роботи ЗАТ УСБ «ТИТАН» (охоронець), реєстраційний номер облікової картки платника податків зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт: НОМЕР_2 виданий 03.04.1998 року, органом: Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, який є боржником за кредитним договором №88789978 від 26.04.2011 року, укладеним із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», ідентифікаційний код юридичної особи 34186061, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул.. Саксаганського, 105. Сума платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 03.04.2019 по 02.07.2019.Сума повної заборгованості складає 64663,34 грн. /а.с.45/.

АТ «Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. із заявою про примусове виконання рішення у відповідності до вимог ст.ст. 3, 4, 5, 19, 24, 28, п. 1 ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» з проханням, зокрема відкрити, за місцем знаходження майна боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за №5084 від 25.08.2021 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 65763,34 грн. /а.с.37/.

Відповідно до листа стягувача б/н від 13.09.2021 АБ «Банк Форвард» підтвердило, що у клієнта ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий органом: Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, дата видачі 03.04.1998, РНОКПП НОМЕР_1 , є рахунок № НОМЕР_3 , від 01.08.2021, у валюті гривня, відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який розташований : м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 105, індекс 01032, з наявним залишком власних коштів /а.с. 46/.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. 17.09.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №66875721, в якій зазначено адресу боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_3 /а.с.49/.

Приватним виконавцем Овсієнко А.В. в межах виконавчого провадження №66875721 також були винесені постанови: про стягнення з боржника основної винагороди від 17.09.2021 на суму винагороди 6576,33 грн; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 17.09.2021 на суму мінімальних витрат 500,00 грн; про арешт коштів боржника від 17.09.2021; платіжна вимога №66875721 від 22.09.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Овсієнко А.В. 74839,67 грн. Зазначені постанови направлено ОСОБА_1 направлено за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується списками форми ф.103 для поштових відправлень /а.с. 48-63/.

28 вересня 2021 року до приватного виконавця Овсієнко А.В. звернувся адвокат Сокирка І.І. з адвокатським запитом про направлення копії виконавчого напису №5084, виданого 25.08.2021, а також копії всіх документів, доданих стягувачем до вищенаведеного виконавчого документу при пред`явленні його до виконання /а.с.64/.

08 жовтня 2021 року вих. №66875721 приватним виконавцем Овсієнко А.В. було розглянуто адвокатський запит № б/н від 28 вересня 2021 року та направлено копія виконавчого напису з додатками №5084 від 25 серпня 2021 року виданого приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М., копію постанови про відкриття виконавчого провадження №66875721, копію заяви стягувача №17/1-551/2/316 від 10 вересня 2021 року /а.с.65/. Відповідь із зазначеними документами направлено адвокату Сокирці І.І. за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується списками форми ф.103 для поштових відправлень /а.с.66-68/.

Судом, відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 встановлено, що місце проживання позивача з 28.03.1989 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 /а.с.10-11/.

Предметом розгляду у даній справі є постанова приватного виконавця Овсієнко А.В. про відкриття виконавчого провадження № 66875721 від 17.09.2021, винесеної на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. № 5084 від 25.08.2021 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АБ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 65763,34 грн.

Відповідно до довідки №30 від 04.10.2021 ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «Епіцентр К» м. Краматорськ з 22.06.2020 (наказ про прийняття на роботу №200к від 19.06.2020) по теперішній час /а.с. 20/.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону №1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ зазначеної Інструкції у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 розділу І Порядку № 296/5 захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.

Згідно з підпунктами 2.1., 2.2. пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

строк, за який має провадитися стягнення;

інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року №580/3311/19.

За змістом частини першої статті 4 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Варто зауважити, що законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття «місце проживання» та «місце перебування», під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

При надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» , зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ.

У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року по справі 460/3537/20.

З матеріалів справи встановлено, що виконавче провадження №66875721 було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. за заявою стягувача АТ «Банк Форвард», в якій адреса боржника зазначено: 84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Южна, 17/58.

Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу Донецької області.

Судом встановлено, що при прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимог передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Водночас, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач дійшла висновку, що безготівкові кошти боржника, які перебувають на рахунку у банку, є об`єктом права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Закон України "Про виконавче провадження" вирізняє майно боржника: майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.

Разом з тим, якщо законодавець у Законі України "Про виконавче провадження" вживає термін "майно", поширюючи його значення на "кошти", то термін "кошти" відображається в дужках чи пов`язується змістом у відповідному реченні. Натомість у ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII термін "майно" вжито без вказівки про кошти.

Відтак, виконання рішення за місцезнаходженням майна, в розумінні вимог ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII, не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів.

Положення ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного (приватного) виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного (приватного) виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку.

Окрім цього, таке застосування відповідачем ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII взагалі нівелює принцип територіальної підвідомчості примусового виконання рішень, так як переважна більшість центральних відділень банківських установ зареєстровані в місті Києві.

Відтак, ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII не поширює свою дію на грошові кошти, що знаходяться на рахунках банківських установ.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За правилами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

За приписами ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Як встановлено судом, місцем проживання позивача-боржника, зареєстрованим в установленому порядку, є АДРЕСА_3 .

Отже, відомості про місце проживання боржника виключають віднесення виконавчого документа до підвідомчості приватного виконавця.

У тому числі, як у виконавчому документі так і в супроводжуючих документах, пред`явлених приватному виконавцю, не наведено майно у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, місцезнаходження якого поширюється на виконавчий округ приватного виконавця.

У зв`язку із чим, прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа не відповідає як місце проживанню боржника так і, з огляду на приписи ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, місцезнаходженню майна боржника, а відтак - приписам ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII.

Таким чином, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в м. Краматорськ, іншого тимчасового місця перебування чи іншого місця проживання на території України позивач не мала, відповідних доказів відповідачем до суду не надано, тому позиція відповідача щодо посилань на відкритий в АТ «Банк Форфард» рахунок є безпідставною.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наданих до справи сторонами доказів, відповідно до вимог КАС України, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність в межах встановлених обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, поверненню підлягає сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул.. Чорновола,10, оф. 91), третя особа Акціонерне товариство «Банк Форвард» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 17 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №66875721 з примусового виконання виконавчого нотаріального напису №5084 від 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М.

Стягнути з Приватного виконавця округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Толстолуцька