Рішення № 100502525, 22.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року Справа № 160/15562/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не виплати грошової компенсації за не використану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб;

зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України виплатити грошову компенсацію за не використану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб;

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року;

зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року;

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також індексацію доплати за неоплачені нічні зміни та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб;

зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також індексацію доплати за неоплачені нічні зміни та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- позивач проходив службу у лавах поліції (Департамент патрульної поліції);

- позивач у період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року проходив службу в поліції (патрульна поліція) у нічний час та має право на отримання надбавки за роботу у нічний час;

- відповідач протиправно не виплачував позивачу надбавку за роботу у нічний час;

- також позивач має 10 діб невикористаної оплачуваної щорічної відпустки за 2020 рік, компенсацію за яку позивачу не виплачено під час звільнення зі служби;

- відповідач не проводив індексацію грошового забезпечення за період з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також індексацію доплати за неоплачені нічні зміни та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок від 06.04.2016 року № 260) підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції; облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час; довідок обліку несення служби в нічний час позивачем у період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року не надходило, а тому відсутні правові підстави для виплати позивачу доплати за службу в нічний час;

- грошове забезпечення позивачу виплачується саме відповідачем;

- позивач у період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року відпрацював певну кількість годин у нічний час;

- компенсація відпустки поліцейському за попередні роки, що передують року звільнення, чинним законодавством України не передбачено;

- індексація грошового забезпечення поліцейських провадиться після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 оку № 782, тобто з листопада 2017 року.

Ухвалою суду від 20.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився; подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Щодо підсудності справи адміністративним судам.

Предметом позову є стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню під час проходження позивачем служби у лавах Національної поліції, тобто під час проходження публічної служби.

За вказаних обставин спір згідно вимог п.2 ч.1 ст. 19 КАС України підсудний адміністративним судам.

Щодо строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до вимог пункту 11 Розділу І Порядку від 06.04.2016 року № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейським мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержання грошового забезпечення.

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 по справі № 1-13/2013).

За вказаних обставин позивачем дотримано строк звернення з позовом до суду.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач проходив службу в лавах поліції (патрульна поліція) з 16.01.2016 року по 15.03.2021 року, що підтверджується копіями наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 16.01.2016 року № 9 о/с та від 04.03.2021 року № 192 о/с.

У листі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 05.04.2021 року № 54зі/41/19/02-2021 вказано про те, що позивач з 17.01.2016 року по 31.05.2016 року відпрацював 23 нічних зміни; з 01.06.2016 року по 27.11.2016 року позивач відпрацював 28 нічних змін; з 27.02.2017 року по день звільнення з лав поліції позивач відпрацював 59 нічних змін.

Факт роботи позивача у нічний час не заперечуються сторонами.

Статтею 91 Закону № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

З викладеного слід дійти висновку, що служба в поліції носить особливий характер і містить спеціальні умови її проходження, зокрема службу з нерівномірним графіком, поліцейським, які виконували обов`язки у неробочі дні, надається час для відпочинку (у порядку компенсації) протягом двох наступних місяців.

Тобто, служба в поліції носить особливий характер і містить спеціальні умови її проходження, зокрема службу з нерівномірним графіком. При цьому, поліцейським, які виконували обов`язки у неробочі дні надається відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) протягом двох наступних місяців (п.20 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799).

Згідно до п. 11 розділу ІІ Порядку від 06.04.2016 року № 260 визначено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

У матеріалах справи міститься інформація відповідача про те, що довідки про облік несення позивачем служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку від 06.04.2016 року № 260 до відповідача у період з 01.01.2016 року по 01.02.2018 року не надходили.

Однак у матеріалах справи міститься лист Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 05.04.2021 року № 54зі/41/19/02-2021, у якому вказано, що позивач відпрацював певну кількість нічних годин, які не оплачено позивачу.

Посилання відповідача на відсутність відповідних довідок про облік несення поліцейськими служби в нічний час, які повинні оформлюватись підрозділом, в якому позивач проходив службу, суд відхиляє, оскільки, по-перше - відповідач не заперечує як сам факт несення позивачем служби в нічний час у період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року, та підтверджує цей факт у листі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 05.04.2021 року № 54зі/41/19/02-2021, а по-друге - право позивача на отримання такої доплати не повинно ставитися в залежність від оформлення підрозділом, в якому позивач проходив службу, довідок про несення позивачем служби в нічний час.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року по справі № 2140/1763/18 (номер у ЄДРСР 90425274).

У відповідності до вимог пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Сума заборгованості по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року повинна бути виплачена з утриманням роботодавцем податків й інших обов`язкових платежів.

За вказаних обставин позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року;

зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не виплати грошової компенсації за не використану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб;

зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України виплатити грошову компенсацію за не використану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб, то суд зазначає наступне.

У листі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 26.08.2021 року № б/н вказано про те, що позивач має невикористану частину щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 10 діб.

Відповідач у наказі від 04.03.2021 року № 192 о/с про звільнення позивача зі служби не виплатив позивачу компенсацію за невикористану частину щорічної чергової відпустки за 2020 рік у кількості 10 діб.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 року у справі № 160/10875/19.

За вказаних обставин дана позовна вимога підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Сума заборгованості повинна бути виплачена відповідачем з утриманням роботодавцем податків й інших обов`язкових платежів.

Стосовно позовної вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також індексацію доплати за неоплачені нічні зміни та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб;

зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також індексацію доплати за неоплачені нічні зміни та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» до об`єктів індексації грошових доходів населення віднесено оплату праці (грошове забезпечення).

У статті 6 вказано вище закону України визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим постановою від 17.07.2013 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року № 782 внесено зміни до пункту 2 вказаного вище Порядку та доповнено абзац 5 після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських».

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаною вище постановою, тобто з листопада 2017 року, оскільки у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» прямо вказано про те, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Оскільки позивач отримує грошове забезпечення, то останнє підлягає індексації.

Оскільки позивач працює у саме патрульній поліції з 16.01.2016 року, то останній має право на індексацію грошового забезпечення саме з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також на індексацію доплати за не оплачені нічні та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб.

За вказаних обставин дана позовна вимога підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Сума заборгованості заборгованість повинна бути виплачена з утриманням роботодавцем податків й інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення заробітної плати - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не виплати грошової компенсації за не використану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції виплатити грошову компенсацію за не використану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 17.01.2016 року по 01.02.2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також індексацію доплати за неоплачені нічні зміни та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2016 року по 01.11.2017 року, а також індексацію доплати за неоплачені нічні зміни та не використану відпустку за 2020 рік у кількості 10 діб.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 22.10.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.