Рішення № 100502468, 22.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року Справа № 160/17188/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають в перерахунку пенсії, що призвело до зменшення розміру її пенсії з 8 556,09 грн. до 6 821,02 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 01.07.2021 р. та з цієї дати виплачувати пенсію за вислугу років, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ «Про пенсійне забезпечення», але не менш за вже призначений розмір пенсії у 8 556,09 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 р. провадження у справі, після залишення ухвалою суду від 23.09.2021 р. даної позовної заяви без руху, було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії, які стали наслідком зменшення розміру її пенсії з 8 556,09 грн. до 6 821,02 грн. у зв`язку з чим звернувся до суду, та зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 р. у справі №160/1811/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнено повністю. Визнано протиправною відмову Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 922/03.25-17 від 24.12.2019 р. щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років. Зобов`язано Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на підставі ст.54 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1681 грн.60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.). На підставі означеного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено пенсію з 30.04.2020 р. При цьому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 р. у справі №160/1350/21 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на звернення-вимогу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) від 23.11.2020 року. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Україна, 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; ЄДРПОУ: 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 26.09.2019 (з моменту звернення із заявою про нарахування та виплату пенсії) по 30.04.2020 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1816,00 грн. Позивач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 р. у справі №160/1811/20 відповідач призначив та виплатив пенсію, яка виплачувалась у наступних розмірах, а саме: за період з 30,04.2020 по 30.09.2020 - 43 065,65 грн., в тому числі:за 30.04.2020 - 285,20 грн. (8 556,09 грн. / 30 днів = 285,20 грн.); травень 2020р. - 8 556,09 грн.; червень 2020р. - 8 556,09 грн.; липень 2020р. - 8 556,09 грн.; серпень 2020р. - 8 556,09 грн.; вересень 2020р. - 8 556,09 грн.; січень 2021р. - 8 556,09 грн.; лютий 2021р. - 8 556,09 грн.; березень 2021 р. - 8 556,09 грн.; квітень 2021р. - 8 556,09 грн.; травень 2021р. - 8 556,09 грн.; червень 2021р. - 8 556,09 грн. Позивач також зазначає, що з липня 2021 р. по серпень 2021 р. відповідач здійснив перерахунок пенсії та зменшив розмір останньої до 6 821,02 грн.

Суд зазначає, що копію ухвали суду від 24.09.2021 р. у справі №160/17188/21 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідачів, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.

21.10.2021 р. відповідачем, шляхом електронного зв`язку, подано до суду протокол перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 10.11.2020р. з врахуванням середньомісячного заробітку– 3615200000. Всього загальний розмір пенсії складає – 8 556,09 грн., та протокол перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 19.06.2021 р. з врахуванням середньомісячного заробітку– НОМЕР_2 . Всього загальний розмір пенсії складає – 6 821,02 грн.

21.10.2021 р., відповідачем, шляхом електронного зв`язку, подано до суду відзив на позовну заяву від 21.10.2021 р., в тексті якого зазначено наступне.

Згідно з рішенням №160/1811/20 відповідачу було призначено пенсію з 30.04.2020 р. позивач, не погодившись з тим, що головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було призначено пенсію починаючи з 30.04.2020р., звернувся до осуду з позивною вимогою, в якій зазначив необхідність провести доплату за період з 26.09.2019 р. по 30.04.2020 р. та призначити пенсію з моменту звернення. Відповідач зазначає, що в рішенні по справі №160/1350/21 суд дійшов висновку про необхідність призначення пенсії з 26.09.2019 р. Отримавши рішення у справі №160/1350/21, відповідачем було здійснено перерахунок з урахуванням позиції, викладеної в рішенні суду. За результатом перерахунку від 19.06.2021 р. сума пенсії становить 6821,02 грн.

Разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем подано копію пенсійної справи позивача.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України, справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В матеріалах справи міститься копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 р. у справі №160/1811/20, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнено повністю. Визнано протиправною відмову Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 922/03.25-17 від 24.12.2019 р. щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років. Зобов`язано Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на підставі ст.54 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1681 грн.60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

З Комп`ютерної програми «ДСС» судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 р. у справі №160/1811/20 набрало законної сили 30.04.2020 р.

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 р. у справі №160/1811/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області призначено ОСОБА_1 з 01.12.2020 р. пенсію за вислугою років на підставі ст.54 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 10.11.2020 р., з тексту якого судом встановлено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає – 3615200000. Всього сума пенсії призначена у розмірі – 8 556,09 грн.

При цьому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 р. у справі №160/1350/21 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на звернення-вимогу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) від 23.11.2020 року. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Україна, 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; ЄДРПОУ: 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 26.09.2019 (з моменту звернення із заявою про нарахування та виплату пенсії) по 30.04.2020 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1816,00 грн.

Зазначене вище рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 р. у справі №160/1350/21 набрало законної сили – 02.04.2021 р., що підтверджується відповідним написом на примірнику останнього, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 19.06.2021 р. судом встановлено, що, на підставі рішення 045650004835 про перерахунок пенсії, останнім, здійснено перерахунок пенсії з врахуванням середньомісячного заробітку – 2882079000. Всього розмір пенсії складає – 6 821,02 грн.

В підтвердження зменшення суми пенсії, позивачем було додано до матеріалів позовної заяви виписку по картці/рахунку останньої від 24.09.2019 р. за період з 01.01.2021 р. по 20.08.2021 р., з тексту якої сумом встановлено, що за період з січня по червень 2021 р. ОСОБА_1 отримувала пенсію в розмірі 8 556,09 грн., а з липня по серпень 2021 р. в розмірі 6 821,02 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058).

Стаття 41 Закону № 1058 визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII, передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку), затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пп. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

За правилами п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Суд зазначає, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2020 р. пенсійним органом визначено середньомісячний заробіток – 3615200000, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 10.11.2020 р. Всього пенсію призначено у розмірі – 8 556,09 грн.

При цьому, відповідно до протоколу призначення пенсії від 19.06.2021 р. пенсійним органом визначено середньомісячний заробіток – 2882079000. Всього пенсію призначено у розмірі – 6 821,02 грн.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, у відповідності до норм ст. ст. 73, 74 КАС України, що підтверджують подання позивачем доказів щодо перерахунку пенсії останньої з врахуванням іншого середньомісячного заробітку.

За приписами частини 18 статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” посадові особи суб`єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже, відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, покладено на роботодавця (страхувальника).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №712/9936/17.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для перевірки, та самостійного визначення середньомісячного заробітку для перерахунку пенсії без урахування відповідних доказів.

Суд зазначає, що за приписами Закону України “Про пенсійне забезпечення” не передбачено повноважень відповідача щодо скасування раніше призначеної пенсії чи зменшення її розміру.

Натомість, ст. 103 Закону України “Про пенсійне забезпечення” врегульовано питання стягнення суми пенсії надміру виплачених пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, зокрема в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З аналізу наведених норм права вбачається, що підстави для зменшення нарахованої пенсії наступають виключно у випадках свідомого надання особисто пенсіонером недостовірної інформації або неповідомлення органу, який призначає пенсію, відомих йому обставин, що зумовлюють зменшення призначення пенсії.

Пенсійним фондом не ставилось питання встановлення факту фіктивності того чи іншого документа, який підпадає під ознаки такого діяння як використання підроблених документів, що відповідно до ст. 358 Кримінального кодексу України - є злочином.

Доказів порушення кримінального провадження за вказаним фактом, які б мали значення для встановлення об`єктивної істини у справі, відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем суду не надано, як і вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Так, пенсійний орган, здійснюючи перерахунок пенсії позивача, враховуючи середньомісячний заробіток – 2882079000, відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 19.06.2021 р. протиправно, без урахування його середньомісячного заробітку – 3615200000, зазначеного в протоколі перерахунку пенсії від 10.11.2020 р., зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 8 556,09 грн. до 6 821,02 грн. Станом на дату винесення рішення у даній справі, жодних доказів з цього приводу не надав.

Як і не надано суду доказів, які б підтверджували наявність недобросовісності, вини чи зловживань з боку позивача при призначені та виплаті йому пенсії.

Слід також зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу правомірності перерахунку пенсії позивача, як то: дані камеральної перевірки, протоколи засідання робочої інвентаризаційної комісії, акти інвентаризації, наказ керівника органу Пенсійного фонду України про внесення змін до бази даних.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі “Рисовський проти України” (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Конституція України визначає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, їх права і свободи є невідчужуваними та непорушними, а також не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Права людини і громадянина в Україні можуть обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією.

З огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та вважає за необхідне визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають в перерахунку пенсії, що призвело до зменшення розміру її пенсії з 8 556,09 грн. до 6 821,02 грн. протиправними, та з метою повного та належного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 01.07.2021 р. та з цієї дати виплачувати пенсію за вислугу років, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ «Про пенсійне забезпечення», але не менш за вже призначений розмір пенсії у 8 556,09 грн.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 16.09.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , а саме, судового збору у розмірі 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. представником позивача надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1730 від 17.09.2007 р.; копію договору від 01.09.2021 р. №09/21; копію додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2021 р.; копію акта від 01.09.2021 р. №1; копію ордеру від 01.09.2021 р. Серії АЕ №1073939.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного КАС України, так і доказів в підтвердження витрат на правничу допомогу, наданих представником позивача, суд зазначає, що у суду відсутня можливість встановити факт оплати послуг наданих адвокатом позивачу відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 р.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, саме на суд покладається обов`язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., представником позивача було додано до позовної заяви копію додаткової угоди №1 від 01.09.2021 р. та копію акта №1 виконаних робіт/наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2021 р.

Враховуючи те, що розгляд і вирішення даної справи судом було здійснено у спрощеному провадженні без повідомлення і виклику сторін, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у додатковому рішенні від 24 січня 2019 року по справі № 9901/350/18 (провадження №П/9901/350/18).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають в перерахунку пенсії, що призвело до зменшення розміру її пенсії з 8 556,09 грн. до 6 821,02 грн. протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 01.07.2021 р. та з цієї дати виплачувати пенсію за вислугу років, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ «Про пенсійне забезпечення», але не менш за вже призначений розмір пенсії у 8 556,09 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.).

Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова