Рішення № 100502348, 29.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Справа № 160/9325/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років з урахування наданої позивачем трудової книжки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , пенсію у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років з урахування наданої позивачем трудової книжки в тому числі із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій ПФУ стосовно відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років з урахування наданої позивачем трудової книжки.

13.07.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що 11.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком. Головне управління листом від 19.08.2020 № 0400- 0305-8/69930 повідомило заявника про відмову в призначенні пенсії. До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . При досліджені трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що записи № 14 від 24.11.1997 року та № 16 від 31.12.1999 року про звільнення з роботи завірено печаткою, відбиток якої неможливо прочитати. Згідно п.2.4 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (чинною протягом періоду роботи позивача), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи в трудовій книжці виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними), виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Позивач не надав інших документів для підтвердження періодів роботи з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року, отже, вищезазначений період роботи не зараховано до його загального страхового стажу. Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) станом на 11.08.2020 загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 22 роки 11 місяців 4 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (27 років).

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 11.06.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду у строк 06 липня 2021 року: копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року зупинено провадження по адміністративній справі №160/9325/21 до 10.09.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/9325/21, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уперше, тобто 11.08.2020 року звернувся до ГУ ПФУ в дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

Головне управління листом від 19.08.2020 № 0400- 0305-8/69930 повідомило заявника про відмову в призначенні пенсії. В даній відмові ПФУ зазначило про те, що за наданими документами для призначення пенсії страховий стаж становить 22 роки 11 місяців 04дні, при необхідному - 27 років. До страхового стажу не враховано: періоди роботи з 01.06.1995 по 24.12.1997 неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні; та з 03.02.1998 по 31.12.1999 неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні, також рекомендовано надати довідку про перейменування колгосп в КСП. Отже, в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 11.08.2020 ОСОБА_1 відмовлено за відсутністю необхідно загального страхового стажу.

Листом від 13.05.2021 року за №15722-12494/П-01/8-0400/21 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 12494/П-0400-21 від 22.04.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило про відсутність правових підстав по призначення пенсії за віком. В означеній відмові ПФУ також повідомило про те, що 11.08.2020 року позивач звернуся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з приводу призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.Після розгляду документів позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу - 27 років про що було повідомлено листом 0400-0305-8/69930 від 19.08.2020 року. До страхового стажу не були враховані періоди роботи з 01.06.1995 по 24.11.1997 та з 03.02.1998 по 31.12.1999 оскільки неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні. Оскільки позивачем не були надані уточнюючі довідки з підприємства за дані періоди роботи, переглянути рішення про призначення пенсії за віком немає можливості.

Вважаючи таку бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

У відповідності до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 07.07.1982 містить наступні записи:

- 30.12.1977 року - 28.10.1978 року - тракторист, шофер колгосп «Орільський» (10 місяців);

- 29.10.1978 року - 05.02.1981 року - Збройні сили СРСР (2 роки 3 місяці 7 днів);

- 11.05.1981 року - 08.10.1981 року - шофер автобаза «Сибжилбуд» (11 місяці 27 днів);

- 23.06.1982 року - 01.10.1991 року - слюсар-збірник, арматурщик-бетонщик, газорізчик, завод «Буддеталь» ВАТ «ТрестКрасноармійськшахтобуд» (9 років 3 місяці 24 дні);

- 02.10.1991 року-18.05.1992 року-радгосп «Дніпропетровський» (7 місяців 16 днів);

- 25.05.1992 року - 16.11.1993 року - шахта «Червоноармійська-Західна» (1 рік 5 місяців 23 дні);

- 01.12.1993 року - 24.11.1997 року - газозварювальник, радгосп «Дніпропетровський», який реорганізовано в КСП «Дніпропетровське» (3 роки 11 місяців 24 дні);

- 03.02.1998 року - 31.12.1999 року - газозварювальник, КСП «Дніпропетровське» (1 рік 10 місяців 26 днів);

- 02.05.2001 року - 31.01.2002 року - виплата допомоги по безробіттю Петропавлівський центр зайнятості населення (8 місяців 30 днів);

- 01.02.2002 року - 13.04.2002 року - кочегар, Новоселівська дільнича лікарня (2 місяців 13 днів);

- 30.04.2002 року - 14.10.2002 року - виплата допомоги по безробіттю Петропавлівський центр зайнятості населення ( 5 місяців 15 днів);

- 15.10.2002 року - 15.04.2003 року - кочегар, Новоселівська дільнича лікарня (6 місяців);

- 25.06.2003 року - 18.06.2004 року - виплата допомоги по безробіттю Петропавлівський центр зайнятості населення (11 місяців 23 дні);

- 01.12.2011 року - 28.09.2012 року - робітник благоустрою Української сільської ради (9 місяців 28 днів);

- 17.12.2012 року - 11.12.2013 року - виплата допомоги по безробіттю Петропавлівський центр зайнятості населення (11 місяців 25 днів);

- 07.02.2014 року - 22.12.2017 року - робітник благоустрою Української сільської ради (3 роки 10 місяців 18 днів);

- 03.02.2018 року - 29.12.2018 року - робітник благоустрою Української сільської ради (10 місяців 24 днів);

- 10.01.2019 року - 02.10.2019 року - робітник благоустрою Української сільської ради (09 місяців 24 дні).

Отже, загальний стаж складає - 31 рік 10 місяців 17 днів.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою установ та підприємств.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що їх безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, тому не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до стажу роботи позивача період його роботи з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року.

Не зарахування відповідачем до стажу роботи позивача таких періодів, з підстав того, що неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні є безпідставним, оскільки такий стаж роботи позивача підтверджений документально записами в трудовій книжці.

Тобто, на думку суду, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Більше того, відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що надає право на пенсію за віком, періоди його роботи: з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком згідно ч. 1 ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки, позивач досяг 60 років 12.08.1960, а його звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відбулось 11.08.2020, то призначення пенсії має відбутися з 13.08.2020 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім цього, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Крім того, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Таким чином, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Відтак, суд вважає, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними, а тому позовна вимога ОСОБА_1 стосовно визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області яка полягає у відмові призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років з урахування наданої позивачем трудової книжки не підлягає до задоволення.

Поряд з цим, слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів його роботи: з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди його роботи: з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідачу слід повторно розглянути заяву від 11.08.2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 13.08.2020 року відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2153041461.1 від 08.06.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів його роботи: з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди його роботи: з 01.06.1995 року по 24.11.1997 року та з 03.02.1998 року по 31.12.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 11.08.2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 13.08.2020 року відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник