Рішення № 100500079, 15.07.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2021 Справа №607/5125/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Дзюбич В.Л.

за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування своїх вимог вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на майно на 1/2 частину житлового будинок із надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . За життя він склав заповіт, згідно якого все своє майно, на випадок своєї смерті заповів йому. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинок із надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . За життя вона склала заповіт, згідно якого все своє майно, на випадок своєї смерті заповіла йому. Після смерті батьків позивач спадщину прийняв шляхом вступу у фактичне управління та володіння спадковим майном. Звернувшись до державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане спадкове майно після смерті батьків, проте державним нотаріусом йому було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв`язку із виявленими розбіжностями у правовстановлюючих документах щодо правового статусу будинку, тобто спірне домоволодіння належало до суспільної групи «робітничий двір» і до «колгоспного двору». Проте голова двору - ОСОБА_3 все життя працював робітником і не був членом колгоспу. Тому просить визнати за ним право власності на вказане спадкове майно.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В ході здійснення підготовчого провадження до участі у справі було залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду постановленою 07 червня 2021 року без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 15 липня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, однак представником попередньо подано до суду заяву, в якій останній просить розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, попередньо подавши до суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності уповноваженого представника, відносно вирішення позову по суті покладається на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 11 жовтня 1961 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 11 жовтня 1961 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у даному шлюбі у них народився син ОСОБА_6 , що засвідчується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22 червня 1963 року.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 виданого повторно 22 січня 2003 року, ОСОБА_6 25 вересня 2002 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , спільне прізвище подружжя після одруження « ОСОБА_7 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно 27 лютого 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №12.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 1/2 частини житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 03 березня 2000 року, який було посвідчено секретарем Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Струбіцькою Марією Ярославівною, зареєстрований у реєстрі за №10, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він згідно з законом буде мати право, заповів ОСОБА_6 .

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа за №35/2021 за заявою ОСОБА_1 .

З метою оформлення права власності на вказане спадкове майно після смерті ОСОБА_3 та видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 звернувся до державної нотаріальної контори, де постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайної І.В. від 19 березня 2021 року № 643/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину була мотивована нотаріусом тим, що у правовстановлюючих документах на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виявлено розбіжності стосовно правового статусу будинку, тобто чітко не зазначено спірне домоволодіння належало до суспільної групи «робітничий двір» чи до «колгоспного двору».

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 21 липня 2020 року Виконавчим комітетом Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №11.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 1/2 частини житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 23 листопада 2017 року, який було посвідчено секретарем Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Білою Марією Альбінівною, зареєстрований у реєстрі за №48, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона згідно з законом буде мати право, заповіла ОСОБА_1 .

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа за №369/2020 за заявою ОСОБА_1 .

З метою оформлення права власності на вказане спадкове майно після смерті ОСОБА_4 та видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса, де постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайної І.В. від 19 березня 2021 року № 642/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину була мотивована нотаріусом тим, що у правовстановлюючих документах на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виявлено розбіжності стосовно правового статусу будинку, тобто чітко не зазначено спірне домоволодіння належало до суспільної групи «робітничий двір» чи до «колгоспного двору».

З матеріалів справи встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , був побудований, відповідно до технічної документації у 1973 році, і згідно записів погосподарської книги Довжанської сільської ради № 3 за 1980-1990 роки станом на 1990 рік відносився до суспільної групи господарств «робітничий двір», головою домогосподарства значився ОСОБА_3 , членами робітничого двору були: дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_6 , 1963 року народження, син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №166 виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 19 лютого 2021 року по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 .

30 вересня 1989 року виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР видано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 та належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки №87 виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 22 березня 2021 року, житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 належить робітничому двору та числиться за ОСОБА_4 .

19 лютого 2021 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на зазначений житловий будинок, у якому вказана характеристика будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку, загальна площа приміщень становить 79,5 кв.м., житлова 55,8 кв.м.

09.11.2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у цивільній справі №607/12123/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням ухвалено рішення згідно якого позовні вимоги задоволено та визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 . Ухвалюючи вказане рішення суд виходив із того, що згідно свідоцтва на забудову індивідуальної садиби, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської районної ради народних депутатів трудящих від 13.06.1972 р., вбачається, що позивач є забудовником садиби, що знаходиться в с. Довжанка Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. Крім цього, відповідно до довідки №237 від 06.06.2018 року, виданої виконкомом Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області вбачається, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 належить робітничому двору, власником якого являється ОСОБА_4 , яка зареєстрована з 05.12.1996 року. Також, у довідці зазначено, що в даному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_1 з 24.05.1985 року та ОСОБА_2 з 03.12.1999 року. Визнаючи ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 суд встановив, що останній не проживав у вказаному будинку більше шести місяців і проживає за іншою адресою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до законодавства, діючого до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

Спеціальним нормативним актом, який визначав порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 № 48.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Оскільки спірний житловий будинок з господарськими спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, тому положення статей 120, 123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.

Відтак, слід керуватися вимогами Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР 1969 року, за яким суб`єктами права спільної сумісної власності вважалося подружжя.

Так, згідно з ч.1 ст.22 даного Кодексу майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином, житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках по 1/2 частині кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5) кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 529 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народжена після його смерті.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На день смерті ОСОБА_3 разом з ним за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: дружина - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_2 . Що вбачається з довідки №86 виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 22 березня 2021 року.

Таким чином, спадщину за заповітом на 1/2 частку будинку після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом відповідно до ст.549 ЦК УРСР, прийняв його син - ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .

Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки №85 виданої Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 22 березня 2021 року на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою її постійного місця проживання по АДРЕСА_1 разом з нею зареєстрованих осіб не було.

Відповідно до копії спадкової справи, яка надійшла від Тернопільської районної державної нотаріальної контори на запит суду, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини за зповітом подав ОСОБА_1 . Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Таким чином, спадщину за заповітом на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через наявність у правовстановлюючих документах розбіжностей щодо правового статусу спірного житлового будинку, позивач не може реалізувати своїх спадкових прав, а тому його право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 79,5 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання - АДРЕСА_3 , ІПН - НОМЕР_6 .

Відповідач: Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження - вул. Зелена, 11, с. Підгороднє, Тернопільський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ - 14029197.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 : місце проживання - АДРЕСА_1 ,

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич