Рішення № 100500017, 19.10.2021, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/322/21

Провадження №2-а/603/14/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання – Швець Н.С.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду адміністративну справу:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області

предмет позову: скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції який був замінений ухвалою суду від 09.09.2021 року на належного відповідача – Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії ЕАН №4350621 від 24.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення.

Позивач посилається на те, що 14.06.2021 року інспектором, старшим лейтенантом поліції відділення №5 (м.Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Павлюком В.М., було винесено постанову серії ЕАН №4350621 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що він 14.06.2021 року близько 12 год. 44 хв. в с.Антонівка, дорога Івано-Франківськ - Тернопіль керував автомобілем Ауді 80 д.н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 суцільна лінія, порушив п.п 8.5.1 ПДР України, чим порушив п.8.5.1 ПДР – порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки з накладенням штрафу у розмірі 340 грн, з чим він не погоджується, вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою з підстав зазначених в адміністративному позові та відповіді на відзив так як жодних правил дорожнього руху не порушував.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду представником позивача подано клопотання в якому він просить розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити.

Відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився хоча повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив проте на адресу суду направив лише відзив на позов в якому виклав свої заперечення проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядаючи зазначений спір, суд керується наступним.

Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб`єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

Згідно ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Жодних доказів на обґрунтування правомірності оспорюваної постанови відповідачем подано не було, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Так, згідно постанови від 14.06.2021 року серії ЕАН №4350621 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що він 14.06.2021 року близько 12 год. 44 хв. в с.Антонівка, дорога Івано-Франківськ - Тернопіль керував автомобілем Ауді 80 д.н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 суцільна лінія, порушив п.п 8.5.1 ПДР України, чим порушив п.8.5.1 ПДР – порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача викладені в відзиві на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Розділювальна смуга - виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 або 1.2 елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. За наявності на розділювальній смузі тротуару по ньому дозволяється рух пішоходів.

Відповідно до п. 8.5 розділу 8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно п. 1.1 розділу 34 ПДР горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Згідно п.34.1 ПДР України (горизонтальна розмітка) лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, в фабулі постанови про адміністративне правопорушення не міститься відомостей про фактичні обставини вчинення правопорушення, не є зрозумілим яку саме суцільну дорожню розмітку перетнув ОСОБА_1 і за яких обставин (суцільну дорожню розмітку яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначають межі смуг руху на дорогах при здійсненні обгону іншого транспортного засобу, чи позначені межі проїзної частини на які в`їзд заборонено, край проїзної частини дороги … ), а заперечення викладені відповідачем у відзиві на позов не спростовують доводів позивача викладених в позовній заяві.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що й було зроблено інспектором поліції. Проте, всупереч зазначеним нормам в спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів (фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше), порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Так, факт вчинення позивачем правопорушення перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, зафіксоване лише в даній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4350621 від 14.06.2021 року і то тільки з зазначенням пунктів ПДР України та статті КУпАП без викладу обставин вчинення правопорушення, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем суду не подано.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки з відображенням транспортного засобу, тощо.

Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративних правопорушень, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Крім цього, при накладенні адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, в постанові не відображені обставини та дані, які, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача у відзиві про те, що на місці зупинки ОСОБА_1 ніяких заперечень стосовно вчиненого правопорушення не висловлював, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 177/525/17.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97).

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Таким чином, інспектором відділення №5 (м.Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Павлюком В.М. яким винесено оскаржувану постанову, не було викладено опис обставин, установлених при розгляді адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

При цьому, суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Так, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення, інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення ОСОБА_1 ПДР, інспектором поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

Щодо заявленої вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд зазначає, що така вимога фактично охоплюється вимогами про скасування оскаржуваної постанови, а тому додаткового вирішення не потребує, через що в цій частині заявлений позов задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а прийняте посадовою особою оскаржуване рішення (постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованою, прийнятою без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 245, 289, п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП, ст.ст. 77, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити частково.

2.Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.06.2021 року серії ЕАН №4350621 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2021 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Микулич Ігор Володимирович, (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.08.2021 року серії ІФ №001831, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ІФ №009602), місцезнаходження якого: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області, (код ЄДРПОУ 40108798), юридична адреса місцезнаходження: вул.Сахарова 15 м.Івано-Франківськ.

Суддя І. М. Галіян