Ухвала суду № 100499470, 20.10.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4177/21

Провадження № 1-кс/456/1047/2021

УХВАЛА

про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

20 жовтня 2021 року Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л., з участю секретаря Березіної Л.В., прокурора Касприка П.С., слідчої Куприч М.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Карпінець В.Ю., розглянувши клопотання слідчої СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Куприч М.В., погодженого із прокурором Стрийської окружної прокуратури Касприк П.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із вищою освітою, працює на посаді керівника ТзОВ «Моріон+», одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інваліда ІІІ групи, раніше не судимий,

в с т а н о в и в :

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон+», яке здійснює свою діяльність з добування піску та гравію, добування декоративного та будівельного каменю, інші види оптової торгівлі, роздрібної торгівлі іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, діяльності автомобільного вантажного транспорту, яке знаходиться за адресою: вулиця 24-серпня, буд. 30-з, 26, в селі Верчани Стрийського району Львівської області, який наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, достовірно знаючи, що Наказом №200 від 03.06.2020 Державної служби геології та надр України зупинено дозвіл на користування надрами №5181 від 05.07.2010, 23.07.2021 о 10:58 год. в телефонному режимі домовився з ОСОБА_3 про продаж йому піщано-гравійної суміші. В подальшому, 23.07.2021 о 12:20 год. ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що зупинений дозвіл на користування надрами №5181 від 05.07.2010, строк дії договорів оренди землі, на яких здійснює свою діяльність ТзОВ «Моріон+» закінчився, відсутні акт надання гірничого відводу, технічний проект розробки родовища, погоджений органом гірничого нагляду план розвитку гірничих робіт, в порушення встановлених правил охорони надр, умисно, з метою збагачення, самостійно з допомогою ковша екскаватора марки «Komatsu active PC 340 LC», здійснив видобування корисних копалин, шляхом вилучення піщано-гравійної суміші, об`ємом 22,136 метри кубічних з Верчанського родовища валунно-гравійно-піщаних порід, у тому числі Південно-Західної ділянки, яка згідно висновку інженерно-екологічної експертизи належить до корисних копалин загальнодержавного значення та яку завантажив на напівпричіп марки «Kempf SKM 35-3», р.н. НОМЕР_1 сідлового тягача марки «Renault Premium 440», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , від якого отримав грошові кошти в сумі 2352 грн. Таким чином, в діях ОСОБА_2 наявні всі підстави для обгрунтованої підозри у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КПК України. 28.09.2021 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України. Під час допиту в статусі підозрюваного, ОСОБА_2 відмовився від надання показів, згідно ст.63 Конституції України. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: оглядом місця події від 23.07.2021; обшуком від 23.07.2021; висновком експерта за результатами проведення ґрунтознавчої експертизи №3584 від 02.09.2021; висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №3585 від 02.09.2021; допитом та додатковим допитом свідка ОСОБА_3 від 23.07.2021 та 12.08.2021. Характер та обставини вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей. В його діях вбачається легковажність і поверхневість суджень, установлених моральних принципів в суспільстві. Також є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 , з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та перекладення вини на інших осіб, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати моральний тиск на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. На підставі наведеного, слідча, за погодженням з прокурором, просить суд винести ухвалу про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце постійного проживання в період з 22.00 год. до 07.00 год., строком на 60 діб, поклавши на нього обов`язки: не залишати місце проживання в період з 22.00 год. до 07.00 год.; прибувати до слідчого, прокурора, суду у визначену дату та час; не відлучатися за межі території Стрийського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання в Стрийський РУП ГУНП у Львівській області паспорт для виїзду за кордон.

В судовому засіданні слідча Куприч М.В. підтримала подане нею клопотання та вказала, що не може надати суду доказів про те, що підозрюваний може вчиняти вплив на свідків та є ризик продовження вчинення ним кримінальних правопорушень. Просить суд врахувати, що ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності, проживає в іншій області. В розпорядженні органу досудового розслідування є інші докази, які свідчать про обгрунтовану підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КПК України. Не змогла пояснити суду, чому саме запобіжний захід у виді домашнього арешту слід застосувати до ОСОБА_4 , а не інший більш м`який запобіжний захід, зокрема особисте зобов`язання. Вказала, що підозрюваний дійсно з`являється за кожним її викликом, однак показання надавати відмовляється, неодноразово заявляв клопотання, які слугували підставою для відкладення слідчих дій. Їй відомо про те, що Наказ Державної служби геології та надр України №200 від 03.06.2020 про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №5181 від 05.07.2010, виданий ТзОВ «Моріон+» оскаржується в судовому порядку і з цього приводу існує судовий спір. Визнала, що факт вчинення кримінального правопорушення підтверджується актом, однак не змогла пояснити суду, чому такий не долучено до матеріалів клопотання.

Прокурор Касприк П.С. в судовому засіданні клопотання підтримав та вказав, що підозрюваний поводить себе зухвало, на слідчі дії з`являється, однак постійно їх покидає. Крім цього, підозрюваний проживає в одній області, а зареєстрований в іншій області, що свідчить про ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за особливо тяжкий злочин. Крім цього, в розпорядженні органу досудового розслідування, окрім долучених до клопотання матеріалів, перебувають і інші докази його причетності до вчинення кримінального правопорушення. Підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають значення для кримінального провадження, здійснити вплив на свідків, експерта, спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні. Вважає, що долучені до матеріалів клопотання докази підтверджують обгрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення і є достатніми для обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Наведені вище обставини, є достатніми для того, щоб не застосовувати відносно підозрюваного інший, більш м`який запобіжний захід.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 вказав на те, що дійсно 23.07.2021 відвантажував ОСОБА_3 піщано-гравійну суміш, яка була видобута значно раніше, і зберігалася на території його підприємства, однак не видобував її на родовищі, як про це вказано у клопотанні та пред`явленій йому підозрі. Вказані дії він вчиняв на замовлення ФОП ОСОБА_5 , у зв`язку з наявними попередніми договірними домовленостями. Просить слідчого суддю врахувати той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Моріон+», здійснює свою діяльність з добування піску та гравію, добування декоративного та будівельного каменю, інші види оптової торгівлі, роздрібної торгівлі іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, діяльності автомобільного вантажного транспорту впродовж останніх десяти років. Впродовж вказаного часу, дозвіл не раз було анульовано та таке анулювання було предметом оскарження в судових органах і суди винесли чисельні рішення на користь товариства. На даний час існують чисельні судові спори в судах адміністративної та господарської юрисдикції. Це, зокрема, пов`язане з тим, що впливові особи, з Служби Безпеки України, органів прокуратури та органів Національної поліції мають намір здійснити рейдерське захоплення його бізнесу. Йому неодноразово погрожували, вимагали включити до складу засновників інших осіб, і на його відмову відносно нього зареєстрували кримінальне провадження. Вважає, що обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту не пов`язане з метою належного виконання ним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а пов`язане зі спробою контролювати його професійну діяльність та домогтися прийняття ним бажаного для вказаних суб`єктів рішення про передачу бізнесу третім особам. Вважає, що в такий спосіб орган досудового розслідування намагається з ним розправитися за те, що він не виконує вказівки посадових осіб правоохоронних органів та Служби безпеки України. Власне такі неправомірні дії носять систематичний характер і тривають впродовж трьох останніх років, він намагається захистити свої права в суді, і на його користь винесене не одне судове рішення, однак тиск на нього продовжується. І обравши запобіжний захід, орган досудового розслідування в такий спосіб намагатиметься контролювати його поведінку та змусити прийняти рішення, яке не відповідає його правам та інтересам. Просить суд врахувати наведені обставини та відмовити в обранні запобіжного заходу. Долучив до матеріалів клопотання рішення судів на підтвердження доводів, викладених в судовому засіданні.

Захисник Карпінець В.Ю. в судовому засіданні просить суд на підставі ч.2 ст.194 КПК України відмовити в застосуванні запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України.

Заслухавши слідчу, яка підтримала клопотання, думку прокурора, який вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, думку підозрюваного та захисника, які просять відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі, вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що у клопотанні слідчого про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити, з наступних підстав.

При оцінці доводів, викладених у клопотанні та доказів, долучених до клопотання, суд виходить з загальних принципів кримінального судочинства, положень КПК України, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Частиною 2 цієї ж статті, передбачено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Частиною шостою статті 181 КПК України, встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою" N 14 від 19.12.2014, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

У ч.2 ст. 8 КПК України визначено що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а у ч.5 ст.9 КПК України наголошено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. «С» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський Суд з прав людини у справі «Манчіні проти Італії» від 08.08.2001, прирівняв домашній арешт, з огляду на його рівень і напруженість, до позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке рішення підтверджує фактичну суворість цього запобіжного заходу та, відповідно до демократичних європейських цінностей, можливість його застосування виключно як одного із крайніх заходів

У справі «Навальний проти Росії №2» /заява № 43734/14/, Суд постановив, що домашній арешт складав позбавлення волі в значенні Конвенції і тому він повинен був відповідати одній з дозволених підстав згідно зі статтею 5. Суд виявив, що наказ про домашній арешт, який тривав 10 місяців, не був пропорційним передбачуваним злочинам. Обмеження щодо пана Навального під час його домашнього арешту з часом ставали все більш невідповідними і частини заборони спілкування були виявлені незаконними навіть в суді. Суд постановив, що домашній арешт і обмеження стосовно нього були спрямовані на обмеження його громадської діяльності. Вони переслідували ту ж саму мету придушення політичного плюралізму та мали приховану мету в значенні статті 18. Тому мало місце порушення цього положення разом зі статтею 5 Конвенції.

У справі «Корбан проти України» /заява № 26744/16, від 04.07.2019/ ЄСПЛ встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з безпідставністю тривалого позбавлення Заявника свободи під час досудового розслідування (домашній арешт). ЄСПЛ підкреслив, що саме по собі існування обґрунтованої підозри щодо Заявника не могло бути самостійною підставою для обмеження свободи під час досудового розслідування, яке повинно було обґрунтовуватися додатковими підставами, які проте не були достатніми.

Таким чином, однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» 27.11.1997 року (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід`ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання, що передбачено п. «С» ч. 1 ст. 5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення. Однак, факти, які зумовлюють виникнення підозри, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який є необхідним на пізнішому етапі кримінального розслідування.

Слідчий суддя звертає увагу, що згідно з п.3 ч.1 ст.184 КПК України клопотання про застосування запобіжного заходу, окрім іншого, повинно містити посилання на матеріали, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.

Так, слідчим до клопотання долучено протокол огляду місця події від 23.07.2021; протокол обшуку від 23.07.2021; висновок експерта за результатами проведення ґрунтознавчої експертизи №3584 від 02.09.2021; висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №3585 від 02.09.2021; протоколи допиту та додаткового допиту свідка ОСОБА_3 від 23.07.2021 та 12.08.2021.

Слідчий та прокурор вважають, що вказані матеріали підтверджують обгрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КПК України.

Слідчий суддя з такими доводами органу досудового розслідування не погоджується, зважаючи на наступне.

Так, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021142330000006 від 31.03.2021 /а.с.5/, вбачається, що по факту незаконного видобування піщано-гравійної суміші, що може призвести до зміни русла річки, настання інших тяжких наслідків та по факту самовільного захоплення земельних ділянок внесено відомості, кримінально-правова кваліфікація: ч.2 ст.240, ч.2 ст.197-1 КК України.

28.09.2021 ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №42021142330000006 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України /а.с.24/. Зокрема, згідно пред`явленої підозри ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон+», 23.07.2021 в 12:20 години, достовірно знаючи, що зупинений дозвіл на користування надрами №5181 від 05.07.2010, строк дії договорів оренди землі, на яких здійснює свою діяльність ТзОВ «Моріон+» закінчився, відсутні акт надання гірничого відводу, технічний проект розробки родовища, погоджений органом гірничого нагляду план розвитку гірничих робіт, в порушення встановлених правил охорони надр, умисно, з метою збагачення, самостійно з допомогою ковша екскаватора марки «Komatsu active PC 340 LC» здійснив видобування корисних копалин, шляхом вилучення піщано-гравійної суміші, об`ємом 22,136 метри кубічних з Верчанського родовища валунного-гравійно-піщаних порід у тому числі Південно-Західної ділянки, яка згідно висновку інженерно-екологічної експертизи належить до корисних копалин загальнодержавного значення та яку завантажив на напівпричіп марки «Kempf SKM 35-3», р.н. НОМЕР_1 сідлового тягача марки «Renault Premium 440», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , від якого отримав грошові кошти в сумі 2352 грн.

Слідчий суддя звертає увагу, що слідча, покликаючись на той факт, що 23.07.2021 з Верчанського родовища валунного-гравійно-піщаних порід, у тому числі Південно-Західної ділянки здійснено видобування корисних копалин, шляхом вилучення піщано-гравійної суміші, жодного документу, який би підтвердив вказаний факт суду не надає.

Натомість слідча долучає до матеріалів клопотання протокол огляду місця події від 23.07.2021, згідно якого вилучено напівпричіп марки «Kempf SKM 35-3», р.н. НОМЕР_1 сідлового тягача марки «Renault Premium 440», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 ; протокол обшуку від 23.07.2021, згідно якого вилучено екскаватор марки «Komatsu active PC 340 LC»; висновок експерта за результатами проведення ґрунтознавчої експертизи №3584 від 02.09.2021, згідно якого сипкі суміші, вилучені під час огляду місця події є сипкими гірськими породами; висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №3585 від 02.09.2021, згідно якого встановлено вартість заподіяної державі шкоди; протоколи допиту та додаткового допиту свідка ОСОБА_3 від 23.07.2021 та 12.08.2021, згідно яких ОСОБА_3 вказав, що всі домовленості він мав з ОСОБА_6 , і від працівників СБУ України він дізнався про те, що ОСОБА_7 це ОСОБА_8 .

Слідчий суддя позбавлена можливості виконати правові приписи п.4 ч.1 ст.196 КПК України, згідно яких в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає посилання на докази, якими обгрунтовується наявність підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, оскільки долучені слідчим докази свідчать лише про те, що ймовірно було вчинене кримінальне правопорушення, однак докази того, що кримінальне правопорушення було вчинене з Верчанського родовища, а також про те, що до вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_2 , всупереч вимогам п.3 ч.1 ст.184 КПК України слідча суду не надає, а прокурор в судовому засіданні, всупереч вимогам ч.2 ст.184 КПК України не доводить.

Доводи прокурора про те, що свідок ОСОБА_3 в протоколі додаткового допиту зазначив про те, що ОСОБА_7 , з яким у нього були домовленості, це ОСОБА_8 на увагу не заслуговують та спростовуються показаннями свідка, який впродовж двох допитів постійно заявляв про те, що домовлявся з ОСОБА_6 , а від працівників СБУ дізнався про те, що ОСОБА_7 це ОСОБА_8 . З незрозумілих для суду причин, відповідну слідчу дію органом досудового розслідування з метою підтвердження вказаного факту не проведено, а відтак, підстави вважати, що свідок впізнав підозрюваного у суду відсутні.

Наведений детальний опис документів, долучених органом досудового розслідування до клопотання проведено слідчим суддею на виконання вимог ч.1 ст.194 КПК України, згідно якої під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що представленими в судовому засіданні матеріалами клопотання та доводами, викладеними в судовому засіданні, слідчий та прокурор не навели переконливих фактів та не надали доказів того, що ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що згідно з п.5 ч.1 ст.184 КПК України клопотання про застосування запобіжного заходу, окрім іншого, повинно містити посилання на матеріали, які підтверджують обставини, на підставі яких слідчий, прокурор прийшов до висновку про наявність ризиків, зазначених у клопотанні.

Як на підставу для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідча та прокурор покликаються на те, що характер та обставини вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей. В його діях вбачається легковажність і поверхневість суджень, установлених моральних принципів в суспільстві. Також є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 , з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та перекладення вини на інших осіб, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати моральний тиск на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Суд вважає безпідставними доводи про те, що ризиком переховування є наявність реєстрації підозрюваного у іншій області, а ризиком вчинення інших кримінальних правопорушень – факт притягнення підозрюваного раніше до кримінальної відповідальності.

Суд зауважує, що згідно постанови ВС у справі № 647/1831/15-к від 27.09.2018, припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим. А відтак, суд не бере до уваги твердження про те, що ОСОБА_2 притягався до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин, зокрема за ст.117 КК України. А також враховує, що в подальшому до ОСОБА_2 було застосовано примусові заходи медичного характеру за вчинені ним суспільно-небезпечні діяння.

Також суд враховує, рішення ЄСПЛ "Ноймайстер проти Австрії» /заява N 1936/63/, згідно якого ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання, а відтак, доводи про те, що підозрюваний проживає в іншій області на увагу не заслуговують.

З долучених стороною захисту документів до матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює директором підприємства «Моріон+», постійно з`являвся на виклики до органу досудового розслідування. Доводи прокурора про зухвалу поведінку підозрюваного є безпідставними і такими, що суперечать нормам КПК України, оскільки підозрюваний має право на захист, так як перебуває на обліку за станом здоров`я та має право знати, в якому кримінальному правопорушенні його підозрюють. Позиція підозрюваного про відмову від дачі показань, грунтується на нормах ст.63 Конституції України і відповідає міжнародним стандартам.

У своїх рішеннях ЄСПЛ акцентує свою увагу на справедливості судового розгляду в цілому, критеріями чого є належна реалізація права підозрюваного на мовчання, права на захист, належне розслідування тверджень про те, що визнавальні показання отримано у незаконний спосіб (справа «Яременко проти України» (№ 2), заява № 66338/09, рішення від 30 квітня 2015 року, § 65, 66). Такий підхід ЄСПЛ застосував у справах «Дудка проти України» (заява № 55912/09, рішення від 04 грудня 2018 року, § 216, 118), «Леонід Лазаренко проти України» (заява № 22313/04, рішення від 28 жовтня 2010 року, § 57), «Гелетей проти України» (заява № 23040/07, рішення від 24 квітня 2018 року, § 56-58, 65), де зазначив про несправедливість судового розгляду через порушення права на захист.

Таким чином, ЄСПЛ наголошує на необхідності застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому та порядку (процедури) проведення слідчої (розшукової) дії, під час якої від особи отримуються відомості (права на справедливий суд, на захист, на мовчання і права не свідчити проти себе тощо).

На підставі наведеного факт мовчання підозрюваного не може розцінюватися як неналежна процесуальна поведінка, яка слугує підставою для застосування запобіжного заходу.

Будь-які дані, які негативно характеризують поведінку підозрюваного чи його моральність, органом досудового розслідування не зібрано та слідчому судді не представлено.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд зауважує, що кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_2 згідно ст.12 КК України не є тяжким, і містить, окрім позбавлення волі, альтернативні покарання, в тому числі і штраф.

А відтак, суду незрозуміло, за наявності яких підстав, передбачених законом орган досудового розслідування просить обрати один з найбільш суворих запобіжних заходів.

Слідчий суддя вважає, що слідча, всупереч вимогам п.5 ч.1 ст.184 КПК України, а прокурор, всупереч вимогам ч.2 ст.184 КПК України, жодного доказу існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суду не надали, а відтак клопотання задоволенню і з цих підстав, не підлягає.

При цьому, стороною захисту, долученими до клопотання судовими рішеннями доведено той факт, що з приводу користування земельними ділянками та з приводу дозволу на користування надрами існують чисельні судові спори, зокрема наведене стверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/5913/20 від 12.08.2021, ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/1839/18 від 02.04.2019; постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/1839/18 від 27.05.2019; рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/5295/20 від 02.03.2021; постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №А/857/7843/21 від 05.07.2021; ухвалою Верховного Суду у справі №380/5295/20 від 14.09.2021; Постановою Верховного суду у справі №914/1839/18 від 22.10.2019. Суд не вдається в оцінку судових рішень, як і постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, долученої прокурором в судовому засіданні, оскільки наведене порушує принцип презумпції невинуватості та суперечить нормам кримінально-процесуального закону та ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких рішення суду повинно бути викладено у формулюваннях, які забезпечують принцип невинуватості особи. Суд вважає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вправі досліджувати докази і давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення. Суд повинен лише дослідити на підставі ч.1 ст.194 КПК України, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Суд не встановлює, достатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_2 , оскільки в судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази не доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Слідчий суддя вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту з обмеженням свободи у нічний час відносно ОСОБА_2 є не пропорційним відносно кримінального правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_2 , а відтак, і з цих, і з наведених вище підстав, в задоволенні клопотання слідчої СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Куприч М.В., погодженого із прокурором Стрийської окружної прокуратури Касприк П.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 184, 193-194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий судя,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання слідчої СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Куприч М.В., погодженого із прокурором Стрийської окружної прокуратури Касприк П.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.Л.Бучківська