Рішення № 100499385, 07.10.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/606/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Сокальської міської ради Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом та заявою про збільшення позовних вимог і просить суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати незаконним і скасувати державний акт на право приватної власності на землю серія І-ЛВ094339, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення ХІІ сесії ХХІ скликання від 27.12.1993р. та ІХ сесії ХХІ скликання від 03.02.1998р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №36 від 10.04.2000р.

Свої вимоги мотивує наступним.

ОСОБА_1 на праві часткової приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Сокальської районної ради народних депутатів від 20.02.1992р. №47 ОСОБА_4 - батькові позивачки було дозволено будівництво вищевказаного житлового будинку.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру від 15.04.2016р. позивачку повідомлено про те, що із записів у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Стенятинської сільської ради зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю під №36 (яка межує із земельною ділянкою позивачки) на гр. ОСОБА_3 (яка померла) з датою видачі 06.02.2002р. видано державний акт серія ЛВ №0094339 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будівництва та особистого підсобного господарства.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_2 .

Зазначає, що відповідачка самовільно перемістила межу, що поділяє їх земельні ділянки на 2 метри в глиб території позивачки відповідно проекту забудови її земельної ділянки. На пропозицію позивачки відновити межі в добровільному порядку відповідачка категорично відмовляється, мотивуючи тим, що це її територія, однак документів для підтвердження свого права на вказану частину земельної ділянки відмовляється надати.

Тому вважає, що відповідачка чинить позивачці перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Крім цього, зазначає, що державний акт на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №094339 виготовлений із значними порушеннями і є незаконним, оскільки на плані зовнішніх меж земельної ділянки зазначений ОСОБА_5 , який жодного відношення до вказаних земельних ділянок не має, так як проживає та зареєстрований за іншою адресою. Тому, в даному випадку має місце не відсутність згоди на погодження меж, а підроблення документу так як погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (землекористувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність.

01.04.2020р. відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує наступним.

Її матері, ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №094339 виданого 10.04.2000р. належала на праві приватної власності земельна ділянка № 1 площею0 ,1439га, № 2 площею 0,1436га, № 3 площею 0,1229га та № 4 площею 0,1919га в межах згідно планом зовнішніх меж земельних ділянок наданих для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_2 .

Перед видачею вказаного державного акту всі межі із сусідніми земелекористувачами були узгодженні, що стверджується технічним звітом від 2000 року, де від ОСОБА_1 підписав її батько ОСОБА_6 і тому погодився із межею.

Згідно договору дарування земельних ділянок від 28.12.2004р. ОСОБА_3 вищевказані земельні ділянки подаровано їй і з цього часу є їх власником.

Земельною ділянкою № 1 площею 0,1439га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку відповідачка та її сім`я користуються в межах та розмірах, що визначені в правовстановлюючих документах.

Вказує, що добросовісно користується своєю земельною ділянкою і не захоплювала частини земельної ділянки позивачки.

Натомість, ОСОБА_7 право власності на свою земельну ділянку для обслуговування житлового будинку не оформила у зв`язку із чим вона не має права вимагати усунення перешкод у користуванні її земельною ділянкою.

Ухвалою від 29.10.2020р. у даній справі призначено земельно-технічну експертизу.

Ухвалою від 15.12.2020р. поновлено провадження у справі на підставі заяви представника позивача - адвоката Левицького І.С., оскільки сторона позивача відмовляється від проведення земельно-технічної експертизи.

Представник позивача - адвокат Пилипів В.І. в судове засідання не прибув. 07.10.2021р. до суду надійшла чергова заява від представника позивача - адвоката Пилипіва В.І., в якій останній просив відкласти розгляд справи на інший день у зв`язку із ознайомленням з додатковими документами долученими відповідачем до справи, оскільки такі не були направлені позивачу завчасно).

В той же час, представник позивача - адвокат Пилипів В.І. неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав, тому з метою недопущення затягуванню розгляду справи суд дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у відсутності представника позивача - адвоката Пилипіва В.І.

Відповідач та її представник - адвокат Огорілко Ю.В. надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази у справі суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно рішення виконавчого комітету Стенятинської сільської ради народних депутатів від 17.01.1992р. №3 ОСОБА_4 дозволено будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 на новому місці.

Також, рішенням виконкому Сокальської районної ради народних депутатів №47 від 20.02.1992 року ОСОБА_8 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку та видати «Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки» в АДРЕСА_2 ».

Згідно акту виносу в натуру меж земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_4 встановлено в натурі межі земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель площею 2000кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві часткової приватної власності ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-208 від 03.02.2004р. виданого Сокальською державною нотаріальною конторою.

11.11.2015р. ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 звернулися в Стенятинську сільську раду Сокальського району з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Рішенням Стенятинської сільської ради № 11 від 18.11.2015р. ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25га з подальшою передачею її у власність.

Разом з цим, листом від 15.04.2016р. Відділ Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області повідомив ОСОБА_10 про те, що згідно з Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Стенятинської сільської ради зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю під №36 на ОСОБА_3 з датою видачі 06.02.2002р. серія ЛВ №0094339 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будівництва та особистого господарства на підставі рішення ХІІ сесії ХХІ скликання від 27.12.1993р. та ІХ сесії ХХІІ скликання від 03.02.1998р.

Також, згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.06.2017р. повідомив ОСОБА_10 про те, що за наявними документами, які зберігаються в архіві Управління гр. ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №094339 виданого 10.04.2000р. належать на праві приватної власності чотири земельні ділянки загальною площею 0,6023га (земельна ділянка площею 0,1439га - для обслуговування житлового будинку та земельні ділянки площею 0,1436га, 0,1229га та 0,1919га - для ведення особистого підсобного господарства), які передані їй у власність на підставі рішення ХІІ сесії ХХІ скликання від 27.12.1993р. та ІХ сесії ХХІІ скликання від 03.02.1998р. виконавчого комітету Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області.

З дослідженого судом державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №094339 встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,6023га (земельна ділянка площею 0,1439га - для обслуговування житлового будинку та земельні ділянки площею 0,1436га, 0,1229га та 0,1919га - для ведення особистого підсобного господарства), яка розташована на території АДРЕСА_2 та передана їй у власність на підставі рішення ХІІ сесії ХХІ скликання від 27.12.1993р. та ІХ сесії ХХІІ скликання від 03.02.1998р. виконавчого комітету Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Згідно акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки та абрису встановлення і узгодження меж земельної ділянки встановлено, що під час підготовки та видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_3 жительці АДРЕСА_2 узгоджено межі земельної ділянки, зокрема, земельної ділянки площею 0,1436га між суміжними землекористувачами: А-Б -полова дорога, Б-В. - ОСОБА_11 , В-Г. - землі Стенятинської сільської ради та Г-А - ОСОБА_5 .

На підставі договору дарування земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу від 28.12.2004р. та зареєстрованого в реєстрі за №2361 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку № 1 площею 0,1439га, № 2 площею 0,1436га, № 3 площею 0,1229га та № 4 площею 0,1919га, загальна площа яких складає 0,6023га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельних ділянок наданих для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_2 .

Також, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що земельній ділянці площею 0,1436га, яка надана ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №094339 надано кадастровий номер 4624887200:08:009:0018.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку площею 0,1436га, кадастровий номер 4624887200:08:009:0018, яка розташована на території АДРЕСА_2 .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ст. 319 ЦК України, власник на свій розсуд володіє і користується своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно змісту ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (стаття 2 ЗК України).

Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Згідно пунктом в) частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України.

У статті 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Відповідно до положень статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку відповідного проєкту до належного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (стаття 79-1 ЗК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про те, що позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка, загальною площею 0,1436га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 4624887200:08:009:0018),яка була передана у власність ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на землю серія І-ЛВ №094339, є частиною земельної ділянки ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Позивач під час розгляду справи заявляв клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, однак заявою від 03.12.2020р. відмовився від проведення такої експертизи.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Сокальської міської ради Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Сокальської міської ради Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Сокальська міська рада, ЄДРПОУ: 26205171, місце знаходження: вул.Шептицького, 44 м.Сокаль Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина