Постанова № 10049752, 15.02.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2007 р.Справа № 9/323-4452

13:10 год.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції пл. Волі, 1, м.Бучач, Тернопільська область,48400

до Приватного підприємства "Джей Порт" вул. Щорса, 16, м.Кіровоград,

до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Українська тютюнова компанія" вул. Шевченка, 15, м.Монастириськ, Тернопільська область,48300

за участю представників сторін

позивача: Мельник О. А, старший державний податковий інспектор Тернопільської ОДПІ,

відповідача-1 : не з’явився

відповідача-2 Хомкович М.І., головний бухгалтер ВАТ, довір. № 01-348 від 18.12.2006 р. . , Лоза Д.О., довір. від № 401 від 01.02.2006р.,

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою програмно-апаратного комплексу, для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер СІС 01-27119.

роз’яснивши учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України,

встановив:

В ході проведеної з 17.05.2006 р. по 25.05.2006 р. Бучацькою МДПІ позапланової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток ВАТ „Українська тютюнова компанія” при здійсненні господарських операцій із ПП. „Джей Порт”, м. Кіровоград, в період з 01.10.2004 р. по 31.03.2006 р. , за результатами якої складено акт від 26.05.2006 р. № 6/23-124/00377377 , Позивач , як суб’єкт владних повноважень, встановив факт укладення між ПП „Джей Порт”, як продавцем, та ВАТ „Українська тютюнова компанія”, як покупцем, договору № 22/12-04 від 22.12.2004 р., предметом якого є передача у власність покупця комплекту обладнання для ароматизації тютюну (виробництва Німеччини HAUNI VFSCHINEBAU AG) на загальну суму 2815727,40 грн., у т.ч. податку на додану вартість у розмірі 469287,90 грн.

У листопаді 2006 р. Позивач –Бучацька МРДПІ , посилаючись на ч. 1 ст. 207 та ст. 208 Господарського Кодексу України, звернувся до суду з позовом до Відповідача-1 - Приватного підприємства „Джей Порт”,м. Кіровоград, вул. Щорса,16 та до відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства „Українська тютюнова компанія”, м. Монастириськ, вул. Шевченка, 15, про визнання недійсним господарського зобов’язання з реалізації Підприємством Товариству обладнання для ароматизації тютюну (виробництва Німеччини HAUNI VFSCHINEBAU AG) загальною вартістю 2815727,40 грн., у т.ч. 469287,90 грн. ПДВ за договором № 22/12-04 від 22.12.2004 р. та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 208 ГК України, а саме: просить стягнути з ПП. „Джей Порт” на користь ВАТ „ Українська тютюнова компанія” кошти у розмірі 2815727,40 грн, як одержані в якості оплати за товар, та стягнути з ВАТ „Українська тютюнова компанія” в дохід держави 2815727,40 грн. як вартість отриманого обладнання для ароматизації тютюну.

Позивач стверджує, що господарське зобов’язання було укладене з наміром та умислом, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , і цей умисел та намір переслідувала одна із сторін договору - ПП. „Джей Порт”, на що, зазначає Позивач , вказують наступні обставини.

Підприємство було зареєстроване у 1998 р. засновником - Савченком К.А. на своє ім’я , але на прохання маловідомої йому особи. Засновник передав усі реєстраційні документи.

Не зважаючи на те, що у відомостях органу, який здійснював державну реєстрацію Підприємства , а також у відомостях державного реєстратора керівником Підприємства є гр. Третяк С.М., договір та первинні бухгалтерські документи , що засвідчують факт здійснення господарської операції від імені Підприємства , підписані гр. Лащенковим С.І., місце проживання якого встановити не вдалося.

Підприємство звітності до податкового органу не подавало з 2003 р., а у 2004-2005 р.р. податків не сплачувало, а тому податок на додану вартість по реалізації товару Товариству не знайшло свого відображення у податкових зобов’язаннях Підприємства.

Між тим, ВАТ „Українська тютюнова компанія” віднесла до складу податкового кредиту ПДВ за квітень 2005 р. у розмірі 72000,00 грн.

Через відсутність Підприємства за адресою, зазначеної у відомостях ЄДРПОУ , зустрічну перевірку орган податкової служби провести не в зміг.

Крім того, господарським судом Кіровоградської області винесено рішення від 11.07.2005 р. про припинення юридичної особи – ПП. „Джей Порт” .

На думку Позивача, оспорюваний договір укладено Відповідачами з метою формування податкового кредиту з ПДВ, зменшення сум податку, які підлягають до сплати, а зі сторони Підприємства - з метою приховування доходів від оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач -1 не взяв участі у судових засіданнях, направлені йому судом повістки повернулися із зазначенням того, що за адресою вул. Щорса,16 у м. Кіровограді, підприємство не знаходиться.

Відповідач -2 - ВАТ „Українська тютюнова компанія” позов не визнає, вказуючи на те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які посилається у позові.

Зазначає, що доказова база , подана Бучацької МРДПІ не стосується періоду, у якому укладався договір та вчинялися дії на його виконання сторонами.

В усних поясненнях представник Товариства зазначає, що придбаний товар використаний ним за призначенням при виробництві продукції.

Звертає увагу на те, що сам факт підписання договору не уповноваженою особою на те особою не є підставою для визнання господарського зобов’язання недійсним. , а неподання Підприємством –продавцем звітності до податкового органу та його відсутність за юридичною адресою не впливає на правосуб’єктність Підприємства та на його здатність укладати угоди.

Вважає, що належним доказом вчинення посадовими особами Підприємства господарського зобов’язання з умислом та з метою, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства є не протокол допиту засновника підприємства , а вироку суду , що набрав законної сили.

Дослідивши письмові докази, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов до висновку , що для задоволення позову підстави відсутні, виходячи з такого:

На момент укладення договору № 22/12-04 від 22.12.2004 між ПП. „Джей Порт” та ВАТ „ Українська тютюнова компанія” , а також вчинення сторонами дій на його виконання , ПП. „Джей Порт” перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і мало свідоцтво платника податку на додану вартість, про що свідчать наступні докази: витяги з ЄДРПОУ, подані Позивачем, стосовно наявності у державному реєстрі станом на 19.09.2006 р. та 27.12.2006 р. Приватного підприємства „Джей Порт”, надані Головним управлінням статистики у Кіровоградській області 19.09.2006 р за № 15-4911 та 27.12.200 6р. за № 15-6783, а також копія акту № 613 від 17.11.2005 р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 15221022, індивідуальний податковий номер 232245011234, виданого ПП. „Джей Порт” 22.07.1998 р. на бланку ф. № 5-Р серії НВ № 599745 і виключення Підприємства з реєстру платника ПДВ 17.11.2005 р.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом щодо підстав для звільнення від доказування.

З оцінених судом матеріалів вбачається, що сторони за договором вчинили дії на його виконання, а саме: ПП. „Джей Порт” в оплату за товар, переданий Товариству, отримало від останнього згідно акту прийому-передачі від 28.01.2005 р. п’ять простих векселів і передало товар, обумовлений договором, у власність ВАТ „Українська тютюнова компанія” , про що свідчить видаткова накладна та акт прийому-передачі товару від 28.01.2005 р.

Факт отримання товару у власність на виконання договору від Підприємства не заперечується Товариством та визнається Позивачем в акті від 26.05.2006 р. позапланової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток ВАТ „Українська тютюнова компанія”, проведеної Бучацькою МДПІ, у якому зазначаться , що товар прийнято матеріально-відповідальною особою на склад ВАТ „Українська тютюнова компанія” згідно відомостей карток складського обліку товару , а стосовно цієї операції вчинено бухгалтерські проводки у відповідному обліку .

Позивач вважає, що укладення та виконання договору Відповідачами відбулося не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту з ПДВ, зменшення сум податку, які підлягають до сплати та приховування доходів від оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд вважає такі твердження Позивача неспроможними, оскільки ним не доведено тієї обставини, що вчиняючи купівлю-продаж, суб’єкти господарських відносин не мали на меті отримання права власності, відповідно, на гроші або речі, а доводи Відповідача -2 про вчинення ним та його контрагентом вольових дій, спрямованих на досягнення обумовленого купівлею-продажем правового результату, залишилися не спростованими Позивачем та поданими ним доказами .

Позивач в обґрунтування недійсності господарського зобов’язання , підставою якого є договір купівлі-продажу , послався також на те, що від імені ПП. „Джей Порт” первинні бухгалтерські документи (податкової та видаткові документи) були підписані в порушення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” , Закону України „Про податок на додану вартість” та підзаконного нормативного акту Міністерства фінансів України - Положення „Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку особою, яка не значиться у відомостях Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як керівник Підприємства .

Між тим, матеріали справи не дають підстав вважати , що договір, укладений від імені ПП. „Джей Порт” гр.. Лащенковим К.А. та його дії, спрямовані на виконання цього договору, не отримали схвалення особи, яку він представляв - приватного підприємства „Джей Порт.”

Крім того, доводи Позивача про заперечення повноважень щодо представництва не ґрунтуються на його повноваженнях як суб’єкта публічних відносин із спеціальною правосуб’єктністю, оскільки право на заперечення такого роду , за змістом абзацу другого ч. 3 ст. 92 ЦК України , належить лише юридичній особі, яка була представлена особою, чиї повноваження на представництво були обмежені у відносинах із третіми особами.

В силу наведеного положення Закону , юридична особа зобов’язана була би довести , що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в іншому випадку обмеження повноважень не розглядалися б в якості таких , що мають юридичну силу .

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на це суд відхиляє доводи Позивача з посиланням на письмові пояснення засновника ПП. „Джей Порт” - Савченка К.А., надані ним підчас допиту, по кримінальній справі, як на обставину відсутності наміру у засновника займатися підприємницькою діяльністю, оскільки пояснення засновника не спростовують даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо створення підприємства цим громадянином, заснування ним юридичної особи відбулося добровільно і самостійно і цей факт набув офіційного визнання державою шляхом проведення державної реєстрації створення підприємства.

Санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , встановлені Господарським кодексом України .

За змістом ч.1 ст.208 цього кодексу їх застосування можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Разом з тим, закон не пов’язує ці санкції та їх застосування за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, адже правопорушенням визнається лише несплата податків, а не вчинення правочину.

Тому ті обставини, що ПП. „Джей Порт” на момент укладення договору і на момент вчинення дій, спрямованих на його виконання , не сплачувало податків і зборів , а згодом, 11 липня 2005 р., господарським судом припинено юридичну особу - ПП.”Джей Порт”, хоч і не виключено із ЄДРПОУ , не знаходяться у причинно-наслідковому та правовому зв’язку із нікчемністю (або спірністю) господарського зобов’язання , вчиненого за участю цього підприємства.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, тому такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Отже, на їх застосування поширюються правила ст.250 ГК України.

Беручи до уваги недоведеність Позивачем того, що спірний договір укладений з метою , завідомо суперечною інтересам держави і суспільства , у адміністративному позові слід відмовити повністю .

У судовому засіданні 15 лютого 2007 р., відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС України, було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови та про виготовлення постанови суду в повному обсязі о 16-20 год. 20.02.2007 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 4, 6, 7, 18, 71, ст. 94, 162, 163, 167 КАС Украни та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Відмовити у задоволенні позову Бучацькій міжрайонній державній податковій інспекції , вул. Свободи, 1, м Бучач , до Відповідача-1 - Приватного підприємства „Джей Порт”,м. Кіровоград, вул. Щорса,16 та до відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства „Українська тютюнова компанія”, м. Монастириськ, вул. Шевченка, 15, про визнання недійсним господарського зобов’язання з реалізації Підприємством Товариству обладнання для ароматизації тютюну, виробництва Німеччини „НAUNI MASCHINEBAU AG” , вартістю 2815727, 40 грн., у т.ч. 469287,90 грн. ПДВ за договором № 22/12-4 від 22.112.2004 р., та у застосуванні наслідків недійсності правочину, а саме: стягненні з ПП. „Джей Порт” на користь ВАТ „ Українська тютюнова компанія” коштів у розмірі 2815727, 40 грн, як одержаних в якості оплати за передане обладнання, та стягненні з ВАТ „Українська тютюнова компанія” в дохід держави 2815 727,40 грн. як вартості отриманого обладнання для ароматизації тютюну.

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя