Рішення № 10049739, 01.02.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2007 р.Справа № 9/339-4693(8/282-4215) Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м.Тернопіль,46000

до відповідача-1 Суб'єкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача-2: Приватного підприємства "Терно-маркет" АДРЕСА_2

За участі представників:

позивача: Полівчак С.С., головний держаний податковий інспектор ,

довір. № 15500/7/10-015 від 16.03.2006 р.

відповідача: ОСОБА_3, довір. № ВСТ 350691 від 13.06.2006 р.

Позивач Тернопільська ОДПІ, м. Тернопіль, звернувся 26.10.2006 р ( вх. 4971 (н) . до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідачів - субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та ПМП „Терно-Маркет”, м. Чернівці, з вимогами визнати недійсним господарського зобовязання , підставою яких є угода купівлі-продажу щодо борошна вищого ґатунку у кількості 20 т. за ціною 1000,00 грн. /т на загальну суму 24000,00 грн. у т. ч. ПДВ 4000,00 грн. та стягнути все одержане за таким господарським зобовязанням в дохід держави.

Ухвалою судді господарського суду Жук Г.А. 30.10.2006 р. порушено провадження у господарській справі , вчинено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.11.2006 р.

У звязку з призначенням судді Жук Г.А, на посаду судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду , розпорядженням від 28.11.2006 р. голови господарського суду справу № 8/283-4216 для здійснення подальшого провадження передано на розгляд суду в іншому складі.

Справі присвоєно номер 9/340-4694.

Представників сторін ознайомлено з правами та обовязками сторони у процесі згідно з ст. 22 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури не здійснювалася.

В процесі розгляду справи 25.12.2006 р. Позивач звернувся до суду із клопотанням про уточнення підстав визнання недійсним господарського зобовязання , у якому зазначив, що зобовязання, яке виникло між приватним підприємцем та ПП. „Терно-Маркет” на підставі усної угоди купівлі-продажу від 06.07.2005 р., підтвердженням чого є податкова накладна від 06.07.2006 р., є недійсним з тих підстав , що воно вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки угода укладена з метою формування податкового кредиту Підприємця та зменшення сум податку на додану вартість та податку на прибуток , що підлягають сплаті до бюджету .

Зважаючи, що право на зміну предмету або підстави позову є диспозитивним правом сторони, інші сторони змін підстав позову не заперечили, заява Позивача приймається судом.

Представник Відповідача-1 (підприємця) проти позову заперечив, зазначаючи, що жодним законом він не зобовязаний перевіряти правильність нарахування чи своєчасність сплати податку на додану вартість своїми контрагентами, відповідальність за законодавством України носить індивідуальний характер, а в момент вчинення господарських операцій та продажу продукції ПП. „Терно-Маркет” було зареєстровано як платник податку на додану вартість , подавало податкову звітність, державна реєстрація цього підприємства не скасована.

Звертає увагу на те, що санкції , встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України носять конфіскаційний характер, стягуються за рішенням суду , можуть бути застосовані протягом строку, зазначеного у ст. 250 ГК України, і не застосовуються за сам факт несплати податків ( зборів, інших обовязкових платежів) однією із сторін договору, оскільки правопорушенням м є несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідач- 2 ПП „Терно-маркет” не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні , відзиву на позов не подав.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В період з 25.05-29.05.2006 р. службовими особами Тернопільської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства про оподаткування підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої 29. 05.2006 р. складено акт № 11791/17-326/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету від контрагентів-постачальників, у т.ч. від ПП. „Терно-Маркет” (код 32146776) , яким підприємець ОСОБА_1 оплатив відповідні суми податку на додану вартість, є підставою для того, щоб вказані суми податку додану вартість були виключені з податкового кредиту підприємця. ( а.с . 17) .

Висновки перевірки були використані Позивачем в якості доводів позову про визнання недійсним господарського зобовязання, що виникло між Відповідачами внаслідок виконання ними дій з купівлі-продажу, яке, як зазначає Позивач, підтверджується видатковою накладною Підприємства на товар борошно вищого ґатунку в кількості 20 т. по ціні 1000,00 грн./т , вартістю 24000 грн. за № 7/06-3 від 06.07. 2005 р. та податковою накладною за тим же номером і числом.( а.с. 7-8).

Як зазначає Позивач, оплата за товар проведена Підприємцем готівкою , про що свідчать корінці квитанцій до прибуткових касових ордерів та фіскальних чеків, копії яких знаходяться у справі.( а.с. 37-38).

Достовірність цих доказів Позивачем не спростована, натомість, підтверджена висновками перевірки і змістом позову.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позивач вважає, що Відповідачі вчинили господарське зобовязання з метою формування податкового кредиту Підприємця та зменшення сум податку на додану вартість та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету, чим вчинили правопорушення ,яке є підставою для визнання недійсним господарського зобовязання.

Позатим, метою купівлі-продажу є передача права власності на річ або гроші , і якщо при цьому , з точки зору податкового законодавства, виникають обєкт оподаткування , податкові права та зобовязання , то вони не впливають на зміст майнових зобовязань у субєктів господарських ( цивільних ) відносин.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом щодо підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін

На момент передачі борошна та прийняття коштів в його оплату ПП. „Терно-Маркет” перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України , що не заперечує Позивач, і було платником податку на додану вартість.

При таких обставинах справи , суд вважає доводи Позивача неспроможними, оскільки ним не доведено тієї обставини, що вчиняючи дії, спрямовані на передачу у власність покупцеві товару і отримання оплати за товар, субєкти господарських відносин не мали на меті отримання права власності, відповідно, на гроші або речі. Відтак, доводи Відповідача -1 про вчинення ним та його контрагентом вольових дій, спрямованих на досягнення обумовленого купівлею-продажем правового результату, залишилися не спростованими Позивачем .

Крім того, санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобовязання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України .

За змістом ч.1 ст.208 цього кодексу їх застосування можливе лише в разі вчення дій хоча б однією стороною.

Разом з тим, законом не повязує ці санкції та їх застосування за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, адже правопорушенням визнається лише несплата податків, а не вчинення правочину у будь-якій формі.

Тому ті обставини, що ПП. „Терно-Маркет” не сплачувало податків і зборів не знаходяться у причинно-наслідковому та правовому звязку із нікчемністю (або спірністю) господарського зобовязання , вчиненого за участю цього підприємства.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, тому такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Отже, на їх застосування поширюються правила ст.250 ГК України.

Беручи до уваги недоведеність Позивачем того, що спірний договір укладений з метою , завідомо суперечною інтересам держави і суспільства , у позові Тернопільській ОДПІ слід відмовити повністю .

У судовому засіданні 01 лютого 2007 р., відповідно до 85 ГПК України, було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 207,208 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд

Вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “19” лютого 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя