Рішення № 100496415, 20.10.2021, Оржицький районний суд Полтавської області

2/543/241/21

543/1323/19

2/543/241/21

РІШЕННЯ

іменем України

20.10.2021 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарі судового засідання Гапон Т.В., розглянувши цивільну справу № 543/1323/19 за позовом АТ КБ « Приватбанк « до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ « Приватбанк « звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який мотивував наступним.

ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Заяву № б/н від 24.03.2011 року, згідно якої отримав(-ла) кредит у розмірі 1600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку» додаються до позовної заяви.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7 Договору.

Овердрафт (п. 1.1.1.52 Договору) - це короткостроковий кредит який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

1. Порядок виникнення правовідносин:

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-caйт банку rwww.privatbank.ua') або інший інтернет/БМБ- ресурс, зазначений банком).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг».

Тобто Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. згідно яких обслуговується Відповідач.

Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний.

Згідно ч. 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи оферту Банку Відповідач підписом у Заяві визнає та погоджується на запропоновані Банком умови.

Також наряду із вищезазначеним свідченням визнання угоди Відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно ч. 2. ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта Клієнта, та фінансовий телефон Клієнта, який проходить верифікицію з підтвердженням відповідно до п. 1.1.1.16 Договору.

За Допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Договору - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Позивач забезпечив Відповідачу можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано Відповідачу набір засобів доступу до картрахунку через віддалені канали обслуговування, серед яких є: Іnternet-banking Приват24; МоbіlеВапкіng; Контактний Центр Банку; Цілодобову службу "Консьєрж-сервіс" та до пристроїв самообслуговування, через які Клієнтом можуть проводитися банківські операції по картрахунку згідно п.п. 1.1.1.82, 1.1.1.96 Договору.

Для погашення кредиту Банк надав відповідачу інструменти передбачені Договором, а саме п. 2.1.1.12.3, відповідно до якого поповнення картрахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх Банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору.

2. Порядок внесення змін до умов договору:

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору для АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки:

- у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору;

- у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3 Договору).

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

3. Обґрунтування передумов порушення:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також cт.cт. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча cт. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до cm. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages/70/. з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Договору, Клієнт сплачує Банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов`язання та може змінюватись у відповідності до п. 1.1.3.2.3 Договору.

Відповідно до ч. 1, 2 cт. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку судовий штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до cт. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.3.5, 2.1.1.12.9 Договору, Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання).

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.12.11. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 31.10.2019 року має заборгованість - 55315.60 грн., яка складається з наступного:

- 1600.00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 48605.33 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 2000.00 грн. - заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 2610.27 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 1.1.7.42 Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у Клієнта в момент закриття останнього рахунку Клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафу, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

На даний час Відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

В судове засідання представник позивача не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи без його участі. Суд ухвалив розглянути справу без участі представника позивача по справі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, на позов заперечив з наступних мотивів.

1. Заперечення проти вимог Позивача.

Заява б/н від 24.03.2011 року на яку Позивач посилається в позові, та яку вважає кредитним договором, була підписана відповідачем при отриманні картки для виплат, яку він оформляв навчаючись в ПТУ для зарахування стипендії. Він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і станом на момент підписання вищевказаної заяви йому було 16 років, тобто він був неповнолітнім і не мав повної цивільної дієздатності для підписання кредитного договору та отримання кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Повну цивільну дієздатність фізична особа досягає з 18 років, що передбачено ч. 1 ст. 34 ЦК України. Згідно ст. 32 ЦК України, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків або піклувальників. Позивачем не доведено, а судом не встановлено факту надання батьками Відповідача згоди на укладення договору б/н від 24.03.2011 року на підставі якого подано позов.

Посилання Позивача в позовній заяві на той факт, що Відповідач при підписанні Анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір надання банківських послуг, та що Відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, - не може бути належним та допустимим доказом, оскільки ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджене тільки підписом особи на конкретному документі. Крім цього, коли мова йде в документі про істотну умову, притаманну договору, підпис особи повинен засвідчувати не лише ознайомлення з документом, а і згоду на викладені в документі умови, обов`язки, наслідки невиконання зобов`язань, розміри штрафних санкцій, розміри та порядок нарахування процентів, право банку на зміну умов в односторонньому порядку, збільшення розміру ліміту тощо.

Відповідно до висновку Конституційного Суду України у рішенні від 10.11.2011 № 1-26/2011, у кредитних правовідносинах обмежений принцип свободи договору і законодавством встановлений особливий порядок укладання кредитних договорів. Існують умови договору обов`язкові для сторін та умови договору, які визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. У кредитних правовідносинах обов`язково має бути зазначено, зокрема, предмет, ціна, дата видачі кредиту, строк дії, письмова інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту, дані про відкриття банківських рахунків тощо. Однак, в Анкеті-заяві відсутні такі обов`язкові істотні умови кредитного договору як дата видачі кредиту, сума кредиту, строк дії договору, річна відсоткова ставка за кредитом, тощо. Таким чином, сторони не досягли в належній формі згоди щодо багатьох обов`язкових умов, які вимагає законодавство при укладенні кредитного договору.

Кредитний договір Позивач суду не надав, а посилання Позивача на те, що зміст кредитного договору зафіксований у декількох документах: анкеті-заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг та тарифах суперечить нормам законодавства. Позивачем не надано доказу того, що Відповідача було ознайомлено з істотними умовами кредитного договору, а тому твердження про те, що підписавши анкету-заяву відповідач ознайомився з усіма істотними умовами кредитного договору - є безпідставними.

Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити їх підписи. Між тим, аналіз документів, які, на думку представника Позивача, є кредитним договором, свідчить про те, що такий підпис міститься лише в Анкеті-заяві. Надані ж Позивачем Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» підпису Відповідача не містять, а роздруківка із сайту надана Позивачем належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 де вказано, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій не мали права задовольняти позовні вимоги ПриватБанку про стягнення процентів та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, адже позичальник не підписав жодного документу, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів.

Щодо отримання грошових коштів в розмірі 1600 грн. пояснила наступне. 13.02.2015 року на картці відповідача в АТ КБ «Приватбанк» був встановлений кредитний ліміт у розмірі 1600 грн. 13.02.2015 р. та 14.02.2015 р. Відповідачем були зняті з картки готівкові кошти в розмірі 1500 грн, що підтверджується випискою з банку стор. 14 виписки. Повернути зняті кошти він відразу не зміг, тому що в квітні 2015 року потрапив в аварію і знаходився на лікуванні спочатку в стаціонарі з 02.04.2015 року по 10.04.2015 року, що підтверджується випискою з медичної карти, а потім амбулаторно.

08.02.2017 року він повернув на картку готівкові кошти в розмірі 1600 грн, що підтверджується випискою з банку стор. 7 виписки, які відповідали розміру кредитного ліміту на карті.

На підставі вище вказаного вважає всі вимоги Позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 55 315, 60 грн. безпідставними, оскільки зняті з карти готівкові кошти він повністю повернув в банк, а всі штрафні санкції (пеня, штраф) та нараховані відсотки є незаконними оскільки кредитний договір з банком відповідач не підписував.

Згідно ч.2. ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

2. Щодо строків позовної давності.

Крім того, вважає, що Позивачем пропущені строки позовної давності щодо пред`явлення до відповідача будь-яких вимог стосовно зобов`язань, що виникли в 2015 році, оскільки з часу виникнення у Позивача вимоги про повернення коштів минуло більше 3-х років.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, що визначено частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 6 листопада 2013 року розглянув справу № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і зробив правовий висновок, згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що визначено статтею 257 Цивільного кодексу України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 266 Цивільного кодексу України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, штрафу, пені, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування штрафу прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

На підставі досліджених доказів, які суд визнає допустимими і належними встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся 24.03.2011 року із анкетою- заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПРИВАТБАНК « ( на даний час правонаступник - акціонерне товариство комерційний банк « ПРИВАТБАНК « ) про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Як вбачається із змісту заяви в ній не зазначено кредитний ліміт, процентна ставка та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Як вбачається із наданого позивачем Витягу з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 відповідач з ними не ознайомлений, адже відсутній його підпис про це. Відповідної пам`ятки клієнта позичальнику позивач не надав.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту і заборгованість за відсотками, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, позивач не надав доказів того, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов і Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною по справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року.

Враховуючи викладені обставини та норми права, якими вони врегульовані, суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 24 березня 2011 року) до моменту звернення в суд із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов в будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про суму кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17).

Надані банком Правила надання банківських послуг АТ КБ « ПРИВАТБАНК «, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування платіжних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ « ПриватБанк «, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 березня 2011 року шляхом підписання анкети- заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, при укладенні договору із ОСОБА_1 ПАТ КБ « ПриватБанк « ( на даний час АТ КБ « ПРИВАТБАНК « ) не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів « про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, укладений між сторонами кредитний договір у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ « Про захист прав споживачів « (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні по справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» ( на даний час АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ) дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та зробив би можливим покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, з урахуванням вимог частини другої статті 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо позиції відповідача в частині відсутності в нього цивільної дієздатності станом на момент підписання договору внаслідок недосягнення ним повноліття суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Відповідно частини 1 та частини 2 статті 222 ЦК України:

1. Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

2. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Судом встановлено, що ні відповідач, ні його батьки, ні інші заінтересовані особи не зверталися в суд з позовом про визнання недійсним правочину, тому заперечення відповідача в цій частині суд вважає такими, що не відповідають закону.

Щодо позиції відповідача в частині пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по банківській картці/рахунку відповідач сплачував позивачу грошові кошти 08.02.2017 року. Відповідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Оскільки позов подано 20.12.2019 року, тому позивачем не пропущено строк позовної давності, адже перебіг позовної давності перервався 08.02.2017 року.

Встановлені судом правовідносини регулюються наступними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 509 ЦК України:

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 207, 509, 526, 626, 628, 638 ч. 1 ЦК України, ст. 42 Конституції України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.Позов АТ КБ « ПРИВАТБАНК « до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК « заборгованість за договором кредиту в сумі 1600 грн та судові витрати в сумі 1921 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

4.Учасники справи:

- позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК « ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження - м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50;

- відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Суддя: Є.А.Смілянський

Повне рішення складене 22.10.2021 року.