Вирок № 100496390, 20.10.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/683/21

Дата документу 20.10.2021

Справа № 554/683/21

Провадження № 1кп/554/221/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Січиокно Т.О.,

за участю секретаря Ромахової В.В., Микитенко І.А.,

прокурора Турчина Т.П.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Кулішова В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170040002117 від 21.11.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, одруженого, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

20 листопада 2020 року, приблизно о 19 год. 20 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Пушкіна в м.Полтаві, в напрямку вулиці Європейської, біля будинку № 31/25 порушив п.18.1 ПДР, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину вулиці Пушкіна по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво відносно керованого ним автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого скалкового перелому проксимального метадіафізу лівої плечової кістки з заходженням відламків та зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, стали порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме:

п. 18.1. - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, він мав можливість запобігти цій автопригоді шляхом застосування гальмування.

За таких обставин дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Протягом судового розгляду ОСОБА_2 проявляв непослідовне ставлення до висунутого йому обвинувачення. Так, спочатку він вказав суду про часткове визнання вини в інкримінованому йому правопорушенні, зазначивши, що визнає факт порушення п.18.1 ПДР у своїх діях, оскільки наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість руху, від чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Однак вважав, що остання також проявила необачність, оскільки різко вийшовши на пішохідний перехід не переконалася, що це є безпечно для неї і водій не зміг відразу відреагувати на її появу.

Надалі ОСОБА_2 заявив про повне невизнання ним вини, вважаючи причиною автопригоди виключно дії пішохода ОСОБА_1 , пояснивши, що та різко вийшла на нерегульований пішохідний перехід, не пересвідчившись у тому , що водій відреагував на її появу, несподівано для нього з`явилася на переході, у зв`язку з чим він не мав змоги уникнути наїзду на неї, а стійка вітрового скла в автомобілі праворуч обмежила йому видимість.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 , суд вважає, що встановлені ним фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_1 , свідків, письмовими доказами в їхній сукупності.

Потерпіла ОСОБА_1 підтвердила суду, що 20 листопада 2020 року, приблизно о 19 год. 20 хв., вона перетинала пішохідний перехід по вулиці Пушкіна в м.Полтаві, де біля будинку № 31/25 на неї здійснив наїзд автомобіль марки «Daewoo Lanos» під керуванням ОСОБА_2 , не надавши їй дорогу. Від наїзду на неї автомобілем передньою частиною, вона впала на асфальтне покриття, відчувши сильний біль в руці. Внаслідок автопригоди вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому плечової кістки, струсу головного мозку, через що з 20.11.2020 року по 27.11.2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні 1-ої МКЛ м.Полтави, перенесла хірургічне втручання. За час лікування обвинувачений не цікавився станом її здоров`я, допомогу на лікування не надавав. При призначенні покарання наполягала на його суворій мірі.

Свідок ОСОБА_3 показав, що працює охоронником ТОВ «Явір - 2000» та 20 листопада 2020 року, приблизно о 19 год. 20 хв., перебував при виконанні обов`язків, виконуючи повноваження водія в службовому автомобілі та рухався по вул.Пушкіна. У цей час він звернув увагу на те, що його різко зліва обігнав на швидкості автомобіль марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , який проїхавши далі, здійснив наїзд на жінку, яка переходила пішохідний перехід справа на ліво відносно його автомобіля. Після автопригоди водій цього автомобіля зупинився, вийшов з салону, дівчина сиділа на асфальтному покритті, тримаючись за руку. Він також вийшов з автомобіля та надалі в розпорядження слідчого надав відеозапис з реєстратора з його автомобіля.

Свідок ОСОБА_4 показав, що працює охоронником ТОВ «Явір - 2000» та 20 листопада 2020 року, приблизно о 19 год. 20 хв., перебував у службовому автомобілі під керуванням ОСОБА_3 та бачив як водій автомобіля марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на жінку, яка переходила пішохідний перехід справа наліво відносно його автомобіля, дійшовши майже до його середини. На той час була темна пора доби, однак пішохідний перехід був освітлений міським електроосвітленням

Із показань свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 слідує, що вони 20 листопада 2020 року, приблизно о 19 год. 20 хв., стояли біля знаку «Пішохідний перехід» та бачили як водій автомобіля марки «Daewoo Lanos» під керуванням ОСОБА_2 не пропустив жінку, яка в цей час йшла по переходу, дійшовши майже до його середини, та збив її, від чого та впала на асфальтне покриття.

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що він 20 листопада 2020 року, приблизно о 19 год. 20 хв., перебував як пасажир на передньому сидінні в автомобілі марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував таксист ОСОБА_2 . З пасажирського місця він побачив приблизно за 15 м жінку, яка переходила через пішохідний перехід з права наліво. Відразу ж після цього водій ОСОБА_2 здійснив на неї наїзд, від чого та впала на асфальтне покриття.

20.11.2020 року в ході проведеного огляду місця події, яке розташоване біля будинку № 31/25, що біля перехрестя вулиць Пушкіна та Котляревського в м.Полтаві зафіксовано дорожню обстановку, зокрема сліди гальмування, місце знаходження транспортного засобу марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , механічні пошкодження на ньому, про що судом досліджено протокол огляду від 20.11.2020 року, план - схему та фототаблицю до нього (а.с.72- 76, 77- 80 тому № 1).

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 1275 від 10.12.2020 року, з урахуванням медичної документації у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого скалкового перелому проксимального метадіафізу лівої плечової кістки з заходженням відламків та зміщенням, закритої черепно - мозкової травми струсу головного мозку, які утворилися від дії тупих предметів та можливо в строк і за обставин вказаних в постанові і представленій медичній документації та які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (а.с. 82-84).

Із висновку судової технічної експертизи № 892 від 04.12.2020 року слідує, що на момент проведення огляду робоча гальмівна система, ходова частина та рульове керування автомобіля марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані (а.с. 85-93).

На а.с.96-99 наявний протокол огляду від 05.12.2020 року, яким оглянуто відеозапис з відеореєстратора, який було встановлено на передньому лобовому склі службового автомобіля марки «Renault Sandero», який належить ТОВ «Явір - 2000». При відкритті файлу, на ньому зафіксовано запис руху автомобіля марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 з фішкою служби таксі «2233». На час зйомки асфальтобетонне покриття проїзної частини сухе, чисте, опади або туман, які б обмежували видимість відсутні. Вулиця освітлена обладнанням міського електроосвітлення. При наближенні цього автомобіля до пішохідного переходу, його спокійним темпом починає перетинати пішохід у напрямку з права наліво відносно руху автомобіля. Пішохідний перехід освітлений міським електроосвітленням. У русі водій автомобіля відреагував на появу автомобіля, про свідчить зміна його напрямку руху ліворуч, однак здійснив наїзд на пішохода, яка від удару впала на асфальтне покриття. У судовому засіданні переглянуто даний відеозапис.

02.12.2020 року проведено слідчі експерименти зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де останні на місці автопригоди повідомили про обставини її вчинення, продемонструвавши напрямок та темп руху пішохода, відстань, яку та подолала з моменту виходу на пішохідний перехід, вказали місце наїзду на неї, про що складено протоколи від 02.12.2020 року, які досліджені судом. (а.с.100 - 104, 105 - 110, 111 - 114).

Висновком судової автотехнічної експертизи № 918 від 10.12.2020 року встановлено, що в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.18.1 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням обставин даної дорожньо - транспортної пригоди. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування гальмування. (а.с.115 - 120).

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення в справі.

Суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам, дослідженим у судовому засідання, показання обвинуваченого ОСОБА_2 в частині недотримання потерпілою ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, яка ніби - то несподівано для нього вийшла на пішохідний перехід та своєю поведінкою позбавила його можливості завчасно відреагувати на її появу.

З цих підстав, для надання оцінки дій пішохода ОСОБА_1 суд виходить з положень п.п.4 ПДР «Обов`язки і права пішоходів».

П.4.14 ПДР визначено, що в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Відповідно до п.4.14 ПДР - пішоходам забороняється раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Показання ОСОБА_2 в цій частині спростовані показаннями потерпілої, свідків, даними відеозапису з реєстратора, із яких встановлено, що пішохід ОСОБА_1 спокійним темпом почала перетинати пішохід у напрямку з права наліво відносно руху автомобіля. Пішохідний перехід був освітлений міським електроосвітленням. При цьому у русі водій автомобіля відреагував на появу автомобіля, про що свідчить зміна його напрямку руху ліворуч та наявність гальмівного шляху.

За такої умови матеріалами справи доведено, що автопригода сталася в темну пору доби, ділянка проїзної частини освітлена елементами міського електроосвітлення, видимість необмежена. Місце наїзду на пішохода знаходилося в межах нерегульованого пішохідного переходу (дорожньої розмітки 1.14.1 «Нерегульований пішохідний перехід»). відстань, яку подолав автомобіль «Daewoo Lanos» від початку слідів гальмування до місця наїзду на пішохода становила 2, 5 м., при цьому відстань від місця виходу пішохода ОСОБА_1 до місця наїзду становила 6,8 - 6,9 м. (дані з показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ).

Судом не встановлено порушень ПДР в діях пішохода ОСОБА_1 , натомість в діях водія ОСОБА_2 мають місце порушення п.18.1 ПДР та вони знаходяться в причинному зв`язку з настанням автопригоди.

Таким чином, у сукупності отриманих та проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що необережними діями ОСОБА_2 було порушено Правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження і його винуватість доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Отже, визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_2 неспроможними та суперечливими в частині того, що причиною автопригоди стали дії пішохода, суд розцінює його поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинення кримінального правопорушення.

Натомість у суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілої ОСОБА_1 , свідків, оскільки ці показання є логічними, послідовними, підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами та узгоджуються між собою.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Згідно ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь

тяжкості вчиненного злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено нетяжкий необережний злочин, він раніше несудимий, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо, завдану шкоду потерпілій не відшкодував, на обліку в лікаря - психіатра, - невролога, - нарколога не перебуває.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характеристику особи ОСОБА_2 , його поведінку як під час скоєння злочину, так і після, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, відношення потерпілої до міри покарання, яка наполягала на його суворій мірі, а тому приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді арешту з позбавленням права керування транспортними засобами, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушення в розмірі 16259, 74 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн. Окрім цього, потерпіла просить суд стягнути з обвинуваченого витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

В обґрунтування майнової шкоди потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона перебувала на стаціонарному лікуванні в 1 МКЛ м.Полтави з 20.11.2020 року по 27.11.2020 року, перенесла оперативне втручання зі встановлення металевої пластини в частині перелому в плечі. За час лікування нею витрачено грошові кошти на купівлю набору для остеосинтеза проксимального відділа плечової кістки з відновленням сухожильно- капсульного апарата плечового суглоба вартістю 14200 грн, а також на купівлю медичних препаратів та сплачену комісію банку в розмірі 142 грн., що становить 2509, 74 грн , а всього 16259, 74 грн.

На підтвердження позовних вимог на розгляд суду надано квитанцію про оплату набору для остеосинтеза проксимального відділа плечової кістки з відновленням сухожильно- капсульного апарата плечового суглоба на суму 14200 грн. та квитанцію про оплату від 23.11.2020 року.

На а.с. 57 - 58 наявні чеки на купівлю медичних препаратів на суму 1917, 74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ч.2 ст.1187 ЦК України визначено, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір заявленої майнової шкоди повністю доведений позивачем, а тому з обвинуваченого підлягають стягненню на її користь грошові кошти в розмірі 16259, 74 грн.

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтями 1167 та 1168 цього ЦК України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, в тому числі і юридичними особами.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 було спричинено потерпілій ОСОБА_1 моральну шкоду, оскільки остання отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, змушена була тривалий час лікуватися, зазнала вимушених негативних змін у своєму житті, пережила болючі медичні процедури та хірургічні втручання.

З цих підстав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обставин справи, майнового стану обвинуваченого, суд оцінює завдану ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу, що окремо досліджує суд за результатами розгляду справи.

На розгляд суду надано квитанцію про оплату витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., договір про надання правової допомоги від 26.02.2021 року, розрахунок виконаних робіт адвокатом, а тому з обвинуваченого підлягають стягненню на користь потерпілої витрати на правову допомогу в розмірі 10000 гривень, які належним чином підтверджені.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_2 призначеного покарання, яке він зобов`язаний відбувати реально, уникнення ризиків, пов`язаних із ухиленням від суду та продовження ним злочинної діяльності, до набрання вироком законної сили, суд вважає за доцільне обрати стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 20 жовтня 2021 року.

До набрання вироком законної сили, обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 16259 (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 74 коп, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн.

Речові докази: автомобіль марки «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 повернути

володільцю, СД- диски з записами процесуальних дій - зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 20 коп.

Вирок може бути оскаржено через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяТ.О. Січиокно