Рішення № 10049586, 09.02.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2007 р.Справа № 13/305-5116 Господарський суд Тернопільської області

у складі

за позовом: Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, вул. Шевченка, 26, м.Теребовля, Тернопільська область, 48100

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнеол," вул. Джорджа Вашингтона, 8, м.Львів, 79000

2. Приватного малого підприємства "Фортуна", с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48115

за участю представників сторін:

позивача:           Сененький М.Б. –довіреність №1/10 від 02.01.2007р.

відповідача 1:          не з’явився

відповідача 2:           Авдєєнко В.В. –доручення б/н від 11.01.2007р.

Суть справи:

про визнання недійсними господарських зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнеол" з продажу шипів ТК друкарських машин та двох електродвигунів Приватному малому підприємству "Фортуна", проведених на підставі угод №19/076 від 19 липня 2005 р. та №26/8-41 від 26 серпня 2006 р. на загальну суму 69444,00 грн., оформленого на підставі податкових накладних №75 від 09.06.2004 р., №93 від 01.07.2004 р., №120 від 02.08.2004 р., №200 від 04.11.2004 р., як таких, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнення з ТОВ "Карнеол" на користь ПМП "Фортуна" коштів в розмірі 69444,00 грн. одержаних як оплата за продаж шипів ТК друкарських машин та двох електродвигунів; стягнення з ПМП "Фортуна" в доход держави суми вартості отриманого товару в розмірі 69444,00 грн.

Перший відповідач проти позову заперечує, посилаючись на надуманість вимог та просить розглянути справу без участі його представника.

Другий відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те: що господарські зобов’язання між відповідачами виконані повністю; що позивач не довів суперечність правочину інтересам держави і суспільства та водночас моральним засадам суспільства, а в противному випадку мав би звертатись про застосування конфіскаційних санкцій, констатуючи нікчемність правочину, а не шляхом визнання його недійсним; що відповідач без врахування вимог ст. 250 ГК України звернувся до суду.

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача та другого відповідача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Розгляд справи відкладався на 09.02.2007р., в зв’язку з поступленням клопотань від позивача та першого відповідача та наданням можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, другого відповідача, господарський суд встановив:

- позивачем проведено перевірку діяльності ПМП „Фортуна” на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005р. по 01.04.2006р., по результатах якої складено акт №715/2301/14047092 від 15.08.2006р., згідно якого встановлено, що між ПМП „Фортуна” та ТОВ „Карнеол” м. Львів на виконання угод №19/076 та №26/8-41 останній продав другому відповідачу в липні, серпні 2005р. шини ТК друкарських машин та електродвигуни на загальну суму з ПДВ 69444 грн.

Факт закупки вказаної продукції, її отримання та повної оплати в безготівковому порядку встановлено позивачем на підставі первинних документів та підтверджень додаткових сторонами договорів.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що з повідомлення продавця – ТОВ „Карнеол” останній закупив продукцію в ПП „Корал і К” м. Київ, яке згідно інформації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 28.01.2005р. втратило печатку та пояснень директора Іванової Л.О. та засновника – Кудименко Л.А. угод не укладало, тому угоди між відповідачами укладені не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати, тобто продавець діяв без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались угодами, а фактично укладав фіктивні угоди.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи зі слідуючого:

- посилання на фіктивність угод №19/076 від 19.07.2005р. та №26/8-41 від 26.08.2006р. укладених між відповідачами чи укладених не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, безпідставні і надумані, оскільки сам позивач, як з посиланням на первинні документи так і на пояснення сторін угод підтвердив (встановив) факт закупки (продажу) шин ТК друкарських машин та двох електродвигунів, їх фактичне отримання та оплати в безготівковому порядку.

Більше того факт придбання вказаної продукції другим відповідачем підтверджується й продажем останнім її ТОВ „ПО ТК-Донбас” м. Донецьк (договір, видаткова, податкова накладні, виписка з банку про оплату представлені). В зв’язку з цим, безпідставні й посилання позивача на ціль угод –формування податкового кредиту. Позивачем практично не доведено будь-якого правопорушення з боку відповідачів при укладенні та виконанні оскаржуваних угод.

Положення ст.ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства (що позивачем жодним чином не доведено), а тому згідно ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним і визнання такого правочину недійсим судом не вимагається. Для застосування санкцій передбачених ч.1 ст.208 ГК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, як наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання, ухилення від сплати податків тощо. Частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, що позивачем також недотримано.

Враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та з огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають за необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 43, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 15 лютого 2007 р., через місцевий господарський суд.

Суддя