Рішення № 100494595, 04.10.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2075/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарях - Товченко К.М., Позднякові В.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що працював на посаді охоронника з 27.04.2017, на посаді в.о.заступника начальника служби безпеки з 03.07.2017, на посаді начальника служби безпеки з 19.07.2017 в ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця».

Наказом № 34-к від 27.01.2017 був звільнений у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Звільнення вважає незаконним, оскільки на день звільнення перебував на лікарняному, а процедуру скорочення штату та чисельності працівників було здійснено з порушеннями.

Просить суд поновити його на посаді начальника служби безпеки в ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» та стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2021 до дня поновлення на роботі.

18 лютого 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2021 було відкрито провадження по справі та справу призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12 травня 2021 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Зазначив, що протягом жовтня - листопада 2020 року була запланована зміна чисельності та штату працівників ДП «Агрокомбінат «Пуща- Водиця». До введення в дію нового штатного розпису ОСОБА_1 займав посаду начальника відділу СБ. Ця посада відповідно нового штатного розпису підлягає скороченню. Про заплановане можливе звільнення ОСОБА_1 був повідомлений вчасно, а саме 13 серпня 2020 року, про що свідчить його особистий підпис у повідомленні про наступне звільнення.

Протягом грудня 2020 року та січня 2021 року ОСОБА_1 був безпідставно відсутній на робочому місці, повідомивши, що перебуває на лікарняному.

ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» звернулося із запитами до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про проведення перевірки правомірності та обґрунтованості видачі (продовження) листків непрацездатності ОСОБА_1 , та до комунального некомерційного підприємства «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» про надання інформації, що підтверджує факт лікування ОСОБА_1 та факт видачі листків непрацездатності. Відповідь від зазначених установ відповідачу надана не була.

Листом погодження звільнення з посади від 13.10.2020 року № 10-57- 20838 Фонд державного майна України надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу служби безпеки підприємства.

Після перебування на лікарняних позивач вийшов на роботу 27 січня 2021 року.

27 січня 2021 року ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» вдруге звернулось з поданням №42/1/1.01-13 до Первинної профспілкової організації Агрокомбінату «Пуща-Водиця» про надання згоди на звільнення 27 січня 2021 року відповідно п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників ОСОБА_1 , який обіймає посаду начальника відділу СБ ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», члена профспілкової організації підприємства.

Повідомленням № 3 від 27 січня 2021 року Первинна профспілкова організація Агрокомбінату «Пуща-Водиця» надала згоду на звільнення 27 січня 2021 року Позивача - ОСОБА_1 згідно з п.1. ч.1 ст.40 КЗпП України.

27 січня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділу СБ ДП «Агрокомбінат Пуща-Водиця» у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомився 27 січня 2021 року та отримав копію наказу. Крім того, позивач отримав копію трудової книжки, що підтверджується його особистим підписом в журналі обліку трудових книжок і вкладишів до них. Також, в день звільнення 27.01.2021 року на підставі ст. 116 КЗпП України ОСОБА_1 були виплачені всі суми, що належали йому від підприємства.

При звільненні ОСОБА_1 27 січня 2021 року ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» не було відомо про факт перебування 27.01.2021 року позивача на лікарняному. Позивач при виході на роботу 27 січня 2021 року не повідомив роботодавця, що він знаходиться на лікарняному та хворіє.

З урахуванням наведеного, просить відмовити в задоволенні позову як необгрунтованого.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, причини неявки суду не повідомив, не надіслав заяву про слухання справи у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_1 працював на посаді охоронника з 27.04.2017, на посаді в.о.заступника начальника служби безпеки з 03.07.2017, на посаді начальника служби безпеки з 19.07.2017 в ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» (а.с.8).

У зв`язку з затвердженням нової організаційної структури державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» Фондом державного майна України, як уповноваженим суб`єктом правління, підприємство у встановленому чинним законодавством порядку проводить процедуру скорочення чисельності та штату працівників.

Наказом підприємства затверджено новий штатний розпис, який введений в дію з 09 жовтня 2020 року. У зв`язку з чим протягом жовтня - листопада 2020 року була запланована зміна чисельності та штату працівників ДП «Агрокомбінат «Пуща- Водиця».

Так, до введення в дію нового штатного розпису ОСОБА_1 займав посаду начальника відділу СБ та ця посада, відповідно нового штатного розпису, підлягає скороченню.

Як вбачається з матеріалів справи, про заплановане можливе вивільнення, відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 був повідомлений 13 серпня 2020 року, про що свідчить його особистий підпис у повідомленні про наступне вивільнення та про наявність вакантних посад (а.с.71).

Так, відповідно до пункту 10.7.33 статуту ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», до виключної компетенції Фонду державного майна України, як суб`єкта управління підприємства, відповідно до покладених на нього завдань належить погодження призначення та звільнення (крім випадків звільнення працівника за власним бажанням або за згодою сторін) директором підприємства керівників та їх заступників дочірніх підприємств, філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів, в тому числі заступників (в т.ч. першого) директора Підприємства, головного бухгалтера, начальника юридичного відділу/управління/департаменту, керівників виробничих структурних підрозділів та функціональних структурних підрозділів.

Листом щодо погодження звільнення з посади від 13.10.2020 року № 10-57-20838 Фонд державного майна України надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу служби безпеки підприємства (а.с.72).

27 січня 2021 року ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» вдруге звернулось з поданням №42/1/1.01-13 до Первинної профспілкової організації Агрокомбінату «Пуща-Водиця» про надання згоди на звільнення 27 січня 2021 року відповідно п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників ОСОБА_1 , який обіймає посаду начальника відділу СБ ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», члена профспілкової організації підприємства (а.с.73).

Повідомленням № 3 від 27 січня 2021 року Первинна профспілкова організація Агрокомбінату «Пуща-Водиця» надала згоду на звільнення 27 січня 2021 року Позивача - ОСОБА_1 згідно з п.1. ч. 1ст.40 КЗпП України (а.с.74).

Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2021 року ОСОБА_1 , начальник відділу СБ ДП «Агрокомбінат Пуща-Водиця», був звільнений з посади, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.75).

Крім того, 27.01.2021 ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомився під підпис та отримав копію наказу (а.с.75).

Як вбачається з журналу обліку трудових книжок і вкладишів до них ОСОБА_1 отримав копію трудової книжки, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 76-78).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 3 ст. 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Право визначати чисельність і штат працівників належить до компетенції саме власника підприємства або уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, між інших, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

З наданих суду документів вбачається, що протягом жовтня - листопада 2020 року була запланована зміна чисельності та штату працівників ДП «Агрокомбінат «Пуща- Водиця».

Так, до введення в дію нового штатного розпису ОСОБА_1 займав посаду начальника відділу СБ, однак, ця посада, відповідно нового штатного розпису, підлягала скороченню, що згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є самостійною підставою для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за вказаних підстав має проводитися з дотриманням передбаченого ст. 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу наведеного слідує, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати вивільнюваному працівнику роботу, яку він може виконувати за відповідною професією чи спеціальністю. З наведеного слідує, що обов`язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу не є безумовним, такому обов`язку кореспондує фактична можливість пропонування роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку вивільнюваний працівник не може виконувати в силу освіти, спеціальності, професії, практичних навичок, тощо, а не будь яку роботу яка наявна на підприємстві.

Таким чином, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Законодавством не встановлено форму й порядок попередження працівників про наступне звільнення. Його доцільно оформити письмово в довільній формі, а ознайомлення з таким попередженням працівник повинен засвідчити підписом із зазначенням дати.

Попередження має бути зроблено в такий спосіб, щоб у разі виникнення конфліктної ситуації роботодавець міг документально підтвердити факт попередження конкретного працівника про звільнення й дату, коли це попередження було зроблено, - не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Встановлено, що відповідачем було дотримано порядок вивільнення працівників, встановленого ст. 49-2 КЗпП України, зокрема щодо попередження позивача 13 травня 2020 року про наступне звільнення, тобто більше ніж за два місяці перед звільненням, надання йому пропозиції про вакантні посади на підприємстві, з чим позивач був ознайомлений 13 травня 2020 року, поставивши власноручний підпис, та отримання згоди Фонду державного майна України від 13.10.2020 та 27.02.2021 отримання згоди Первинної профспілкової організації Агрокомбінату «Пуща-Водиця» на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу служби безпеки підприємства, а тому 27.01.2021 ОСОБА_1 звільнено, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Щодо тверджень позивача про здійснення процедури скорочення штату та чисельності працівників з порушеннями, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Відповідно до пункту 10.7.33 статуту ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», до виключної компетенції Фонду державного майна України, як суб`єкта управління підприємства, відповідно до покладених на нього завдань належить погодження призначення та звільнення (крім випадків звільнення працівника за власним бажанням або за згодою сторін) директором підприємства керівників та їх заступників дочірніх підприємств, філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів, в тому числі заступників (в т.ч. першого) директора Підприємства, головного бухгалтера, начальника юридичного відділу/управління/департаменту, керівників виробничих структурних підрозділів та функціональних структурних підрозділів.

У зв`язку з затвердженням нової організаційної структури державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» Фондом державного майна України, як уповноваженим суб`єктом управління, підприємство у встановленому чинним законодавством порядку проводить процедуру скорочення чисельності та штату працівників.

Наказом підприємства затверджено новий штатний розпис, який введений в дію з 09 жовтня 2020 року та була запланована зміна чисельності та штату працівників ДП «Агрокомбінат «Пуща- Водиця».

Так, посада, яку займав ОСОБА_1 відповідно нового штатного розпису підлягала скороченню.

Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем положень статті 42 КЗпП України є безпідставними.

За приписами ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Наявність інших вакантних посад, які б відповідали професії, спеціальності чи кваліфікації позивача, судом не встановлено, твердження позивача в цій частині зводяться до загальних засад про необхідність пропозиції та не підкріплюються конкретними вказівками на посаду, яка відповідає його освіті, професії, спеціальності чи кваліфікації, на яку він погоджувався та яка не була запропонована відповідачем у справі.

Таким чином, з урахуванням сукупності наданих доказів, судом не встановлено порушення роботодавцем положень ст.49-2 КЗпП України.

Відповідачем при звільненні ОСОБА_1 також дотримано вимог ст. 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на його звільнення у Фонду державного майна України та Первинної профспілкової організації Агрокомбінату «Пуща-Водиця».

Щодо тверджень позивача про звільнення з посади в період перебування на лікарняному, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано листок непрацездатності серії АДЯ №054521, виданого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради», на період з 22.01.2021 року по 26.01.2021 року та продовженого саме 27.01.2021 року.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, протягом грудня 2020 року та січня 2021 року ОСОБА_1 був безпідставно відсутній на робочому місці, потім повідомив, що перебуває на лікарняному.

ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» мало сумніви в правомірності отримання ОСОБА_1 листків непрацездатності та звернулося із запитами до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про проведення перевірки правомірності та обґрунтованості видачі (продовження) листків непрацездатності ОСОБА_1 , та до комунального некомерційного підприємства «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» про надання інформації, що підтверджує факт лікування ОСОБА_1 та факт видачі листків непрацездатності.

Разом з тим, відповідно до службової записки ОСОБА_1 , останній просив видати йому магнітний ключ від вхідних дверей у зв`язку з службовою необхідністю (а.с. 86).

При цьому позивач при виході на роботу, саме 27.01.2021 не повідомив роботодавця, що він знаходиться на лікарняному та хворіє.

Згідно із вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-1, 40, 49-2 КЗпП України, ст. 64 ГК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82,141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Науково - дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.10.2021

Суддя А.М.Анохін