Постанова № 10049438, 26.01.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2007 р.Справа № 6/183-4433

15:40

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

розглянув справу

за позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське морозиво” м.Тернопіль, вул.Текстильна,30

до відповідача - Тернопільської ОДПІ м. Тернопіль, вул. Білецька,1

за участю представників сторін:

          позивача –за дов. Колодій С.Б.

відповідача –за дов. Ткач І.Я.

          Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українське морозиво” м.Тернопіль звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції м.Тернопіль про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення від 08.06.2006р. №0000192309/0/35194, яким позивачу визначено податкові зобов’язання по сплаті 24 693,56 грн. - за платежем податок на додану вартість, в т.ч. 16 462,37 грн. податку та 8 231,19 грн. - санкцій.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що висновки відповідача про необхідність сплати вказаних сум не відповідають вимогам податкового законодавства.

У письмових запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність прийнятого рішення і доведеність правильності здійснених донарахувань.

Розгляд справи, призначений вперше на 24.11.2006р. відкладався, востаннє до 26.01.2007р..

Учасникам процесу роз’яснювались, належні їм права і обов’язки.

За відсутності відповідного клопотання звукозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у т.ч., дані ними в попередніх засіданнях, судом встановлено наступне:

- в квітні - травні 2006р., працівниками податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ “Українське морозиво” м.Тернопіль з питань взаєморозрахунків з ПП “Украгроресурси” за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р..

Про результати перевірки, 22.05.2006р. складено відповідний Акт № 10706/23-09/31914402.

Згідно з його змістом перевіряючими встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Відповідно до п.2.5 Акта №10706/23-09/31914402 пояснень представника відповідача, позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту за квітень-червень, серпень-вересень 2003р. 16 462,37грн. ПДВ по податковим накладним, виписаним ПП “Украгроресурси”.

Внаслідок чого на цю ж суму занижено, належний до сплати податок на додану вартість.

Перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що на підставі усної домовленості між ПП “Украгроресурси” та ТОВ “Українське морозиво”, позивачу, що спеціалізується на виробництві морозива, по видатковим накладним:

- № 22 від 11.04.03р.;          - б/н від 10.06.03р.;

- №17 від 05.05.03р.;          - №20/06 від 20.06.03р.;

- №14/05 від 14.05.03р.;          - №20/08 від 20.08.03р.;

- №26/05 від 26.05.03р.;           - №13/09 від 13.09.03р..

відпущено цукор та компресор на загальну суму 98 774,24 грн. (в т.ч. 16 462,37 грн. ПДВ).

За наслідком операції позивач, який є платником ПДВ, отримав від ПП “Украгроресурси”, котре в згаданий період також було зареєстровано як платник ПДВ, податкові накладні на вказані суми, а саме:

- № 22 від 11.04.03р.;          - №10/06 від 10.06.03р.;

- №17 від 05.05.03р.;          - №20/06 від 20.06.03р.;

- №14/05 від 14.05.03р.;          - №20/08 від 20.08.03р.;

- №26/05 від 26.05.03р.;           - №13/09 від 13.09.03р..

Оплату вартості одержаних матеріалів позивач здійснив на суму 96 562,52 грн., що стверджується Актом перевірки (стор.8).

Відносячи 16 462,37 грн. ПДВ до податкового кредиту позивачем, на думку працівників податкової служби, порушено вищеперелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), які полягали у відсутності в контрагента позивача - ПП “Украгроресурси”:

- податкових зобов’язань по перелічених операціях;

- залишку основних засобів, згідно з додатком К1/1 до декларації з податку на прибуток;

- товарно-транспортних накладних, що підтверджують перевезення ТМЦ позивачу;

- операцій із своїми постачальниками, які б підтверджували можливість наступного відпуску продукції позивачу і т.п., працівники відповідача прийшли до висновку про заниження ТОВ “Українське морозиво” на 16 462,37 грн. зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств (див. стор.10 Акта перевірки).

За результатами розгляду Акта податкової перевірки позивача від 22.05.2006р. №10706/23-09/31914402, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення –рішення від 08.06.2006р. №0000192309/0/35194 про визначення податкового зобов’язання по сплаті 24 693,56 грн., з яких 16 462,37 грн. податку на додану вартість та 8 231,19 грн. –санкцій.

В своїй заяві позивач просить визнати нечинним прийняте рішення.

До звернення в суд податкове повідомлення –рішення від 08.06.2006р. №0000192309/0/35194 оскаржувалось в адміністративному порядку. Рішеннями Тернопільської ОДПІ від 10.08.2006р.. ДПА в Тернопільській області від 18.09.2006р. та ДПА України від 18.10.2006р. скарги ТОВ “Українське морозиво” залишено без задоволення.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та приналежно до даного спору, обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішення суб’єктом владних повноважень, покладається на відповідний податковий орган.

Однак, всупереч приписів згаданих норм Конституції та КАС України, обґрунтованості винесення рішення від 08.06.2006р. №0000192309/0/35194, відповідачем не підтверджено.

Так, відповідно до положень п. 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За наслідками виконання господарських зобов’язань, позивач отримав податкові накладні, які, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, надають право на включення 16 462,37 грн. ПДВ до свого податкового кредиту.

Порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР щодо змісту податкових накладних відповідачем не встановлено.

Згідно із змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені або нараховані в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити їх до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994р.

Як зазначалось вище, позивач дотримався вимог щодо відображення сум ПД, включених в ціну товару, вартість якого підлягала віднесенню до складу валових витрат, в податковому кредиті.

Понесення позивачем витрат на суму 96 562,52 грн., підтверджується платіжними дорученнями, які відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затв. постановою НБУ від 21.01.2004р. і зар. в Мінюсті 29.03.2004р. за №411-2004-п, є розрахунковими документами та досліджувались перевіркою.

Факт оплати та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності позивача не заперечується відповідачем по справі.

Сплата коштів проведена позивачем як компенсація вартості товарів, придбаних ним в ПП “Украгроресурси”, що стверджується первинними документами бухгалтерського і податкового обліку –вищезгаданими видатковими І податковими накладними.

Обмежень, визначених в п.5.3 -5.7 ст.5 Закону №334/94-ВР з приводу неможливості віднесення окремих витрат до валових, позивачем не порушено. А в силу п. 5.11 статті 5 названого нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом враховано не було.

Не заслуговують на увагу посилання перевіряючих, на відсутність товарно –транспортних накладних, передбачених, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, як на безумовні докази відсутності факту відпуску-отримання продукції. Оскільки, відповідно до згаданих Правил, товарно-транспортна накладна не визначена як єдиний документ, що підтверджує перехід права власності на товар (роботи, послуги).

За таких обставин, дії позивача по формуванню податкового кредиту в квітні-червні, серпні-вересні 2003р.відповідають вимогам названих норм законів.

При цьому, Законом №168/97-ВР не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, як сплата цих сум постачальником товару (в даному випадку ПП “Украгроресурси”) до бюджету. Тому безпідставним є посилання відповідача в Акті перевірки на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.

Сплата контрагентом позивача до бюджету сум податку є підставою для виникнення в ТОВ “Українське морозиво” права на бюджетне відшкодування (п.п. 1.8,7.7 Закону №168/97-ВР), з яким відповідач в Акті податкової перевірки від 22.05.2006р. №10706/23-09/31914402 ототожнює підставу для виникнення права на податковий кредит. Відповідно до податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень-червень, серпень-вересень 2003р. суми до бюджетного відшкодування ТОВ “Українське морозиво” не заявлялись.

Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.7 Закону №168/97-ВР право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагента, яким приналежно до даної справи є ПП “Украгроресурси”.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена наказом ДПА України 17.03.2001 №110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. визначено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Актом податкової перевірки ПП “Украгроресурси” за період з 01.01.2003р. по 30.09.2005р., копію якого надано суду відповідачем, не встановлено порушень законодавства про оподаткування податком на додану вартість в частині визначення зобов’язань, що виникли за наслідками операцій з ТОВ “Українське морозиво” в квітні-червні, серпні-вересні 2003р..

В судовому порядку господарські зобов’язання між ТОВ “Українське морозиво” та ПП “Украгроресурси”, що стали підставою для включення в податковий кредит 16 462,37 грн. ПДВ недійсними не визнавались.

З огляду на усе вищевикладене, правомірність нарахування позивачу оспорюваним податковим повідомленням –рішенням 16 462,37 грн. податку на додану вартість і 8 231,19 грн. санкцій відповідачем належним чином не доведена. А тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені ним судові витрати відшкодовуються позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

1. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 08.06.2006р. №0000192309/0/35194 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Українське морозиво” м.Тернопіль, вул.Текстильна,30 податкового зобов’язання в сумі 24 693,56грн. за платежем - податок на додану вартість, в т.ч. 16 462,37грн. –за основним платежем та 8 231,19 грн. санкцій.

2. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське морозиво” м.Тернопіль, вул.Текстильна,30 код 31914402 –3,40 грн., сплаченого державного мита.

3. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №433 від 02.11.2006р., підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю “Українське морозиво” м.Тернопіль, вул.Текстильна,30 код 31914402, як зайво сплачене.

На постанову суду, яка не набрала законної сили, сторони мають право подати заяву та апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення

“____”___ 2007р., через місцевий господарський суд.

Суддя