Ухвала суду № 100494303, 19.10.2021, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/166/21

Справа № 754/12865/21

У Х В А Л А

Іменем України

19 жовтня 2021 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 , суб`єкти оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20.08.2021 призначено скаргу до розгляду.

В обґрунтування заявленої скарги ОСОБА_1 посилається на те, що державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на автомобіль «Chevrolet Evanda», кузов НОМЕР_1 , виконавчих провадженнях № 25810839 від 02.11.2010, №32456678 від 06.02.2012, №36790580 від 31.01.2013. В липні місяці ОСОБА_1 звернувся з заявою до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закриття виконавчих проваджень №25810839 від 02.11.2010, №32456678 від 06.02.2012, №36790580 від 31.01.2013, а також зняття всіх накладених арештів. На вищезазначену заяву було отримано відповідь від Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до якої зазначено, що закриття вищезазначених проваджень та зняття накладених арештів не є можливим, оскільки строк зберігання виконавчих документів становить три роки, а відтак всі вищезазначені виконавчі провадження були знищені. У зв`язку з викладеним скаржник просить суд зобов`язати уповноважених осіб Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рухомого майна ОСОБА_1 , а саме автомобіля «Chevrolet Evanda», кузов НОМЕР_1 , який був накладений згідно постав № 25810839 від 02.11.2010, №32456678 від 06.02.2012, №36790580 від 31.01.2013; зобов`язати уповноважених осіб Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вилучити дані про ОСОБА_1 , а саме автомобіля «Chevrolet Evanda», кузов НОМЕР_1 з Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС, яка функціонує за допомогою комп`ютерної програми «НАІС ДДАІ».

Скаржник ОСОБА_1 03.09.2021 в судовому засіданні підтримав скаргу, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи, просив задовольнити скаргу в повному обсязі. На інші судові засіданні скаржник не з`явився, про день, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчить розписка та довідка про доставку SMS - повідомлення щодо документа «Судова повістка про виклик до суду в справі 754/12865/21 на 19 жовтня 2021 року», доставлена 01 жовтня 2021 року.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судові засідання не з`явився, 06.09.2021 до суду надійшов лист від начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до якого зазначив, що не має можливості надати детальну інформацію щодо виконавчих проваджень № 25810839 від 02.11.2010, №32456678 від 06.02.2012, №36790580 від 31.01.2013, оскільки строк зберігання виконавчих документів становить три роки, а строк зберігання постанов про накладення стягнень, становить 1 рік, просили суд розглядати скаргу за відсутності представника виконавчої служби.

Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників скарги, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлені та підтверджені матеріалами справи наступні факти та їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся заявою до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закриття виконавчих проваджень №25810839 від 02.11.2010, №32456678 від 06.02.2012, №36790580 від 31.01.2013, а також зняття всіх накладених арештів.

02.08.2021 від начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь на запит ОСОБА_1 , відповідно до якої зазначили, що закриття вищезазначених проваджень та зняття накладених арештів не є можливим, оскільки строк зберігання виконавчих документів становить три роки, а відтак всі вищезазначені виконавчі провадження були знищені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у відділі на виконанні перебували наступні виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 : №- 25810839 з примусового виконання постанови від 02.11.2010 №АА609514 виданої ВДАІ Деснянського району м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 255,00грн; 15.04.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 26.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинна на момент винесення); № 32456678 з примусового виконання постанови від 06.02.2012 №ВС1 129191 виданої ВДАІ Деснянського району м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 425,00грн; 07.05.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень; 23.11.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинна на момент винесення); № 36790580 з примусового виконання постанови 31.01.2013 №АС1 128289 виданої ВДАІ ГУМВС про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 1020,00грн; 04.03.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 11.06.2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинна на момент винесення).

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на дату вчинення відповідних дій) передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на дату вчинення відповідних дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, що передбачено ст. 50 Закону України « Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на дату вчинення відповідних дій).

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що постановою державного виконавця накладено арешт на автомобіль «Chevrolet Evanda», кузов НОМЕР_1 , а також в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують на час розгляду скарги у суді право власності ОСОБА_1 на автомобіль «Chevrolet Evanda».

Також, згідо даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, наданих начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), такі докази також відсутні.

Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які підстави та докази, вважати, що посадовою особою Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинено неправомірні та незаконні дії щодо відмови в скасуванні арешту з рухомого майна ОСОБА_1 , а саме автомобіля «Chevrolet Evanda», кузов НОМЕР_1 , який був накладений згідно постанов № 25810839 від 02.11.2010, №32456678 від 06.02.2012, №36790580 від 31.01.2013, оскільки відстіні підстави вважати, що такий арешт дійсно був накладений державним виконавцем.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).

Аналізуючи зазначене вище, суд приходить до висновку що скарга не підлягає задоволенню, оскільки відсутні будь-які підстави вважати, що дії посадової особи Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) незаконні та протиправні, які не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статей 452 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908грн

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У скарзі ОСОБА_1 , суб`єкти оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь держави судовий збір в розмірі 908,00грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена та підписана 19.10.2021.

Суддя В.В. Бабко