Рішення № 100494192, 18.10.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8783/21

Провадження № 2-а/752/281/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 жовтня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Ошовського Максима Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Алтуніна Я.І. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 3948119 від 21.03.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позов обґрунтовано тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вказав, що Правил дорожнього руху не порушував, при розгляді справи поліцейським не дотримано вимог законодавства, виходячи з цього, просив задовольнити позов. Вказав, що копію постанови отримав лише 27.03.2021 року.

Ухвалою судді від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі з розглядом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 18.10.2021 року. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (а.с. 25, 26).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що факт вчинення ОСОБА_1 порушення вимог п. 8.7.3 «е» ПДР України підтверджується наявними матеріалам справи, й інспектором дотримано порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно з постановою серії ЕАН № 3948119 від 21.03.2021 року, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві 1лейтенантом поліції Ошовським М.Д., 21.03.2021 року о 05:2 годині на вул. Стеценка, 16/1 у м. Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Chery Tiggo 4 державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. «е» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 7-8). Копію вказаної постанови позивач отримав 27.03.2021 року (12). Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Правомірність дій відповідача щодо винесення постанови серії ЕАН № 3948119 від 21.03.2021 року законність та обґрунтованість зазначеної постанови є предметом спору.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 8.7.3 «е» ПДР України червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений «червоний» сигнал світлофора.

Разом з тим, суд зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно п. 8.7.3 ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно із п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, ч. 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання ПДР.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Тобто, належним доказом правопорушення є фото або відеофіксація вчиненого правопорушення розміщена на видному місці.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, склад якого передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При цьому, жодних доказів під час розгляду справи поліцейським не досліджувалося, що підтверджується самою оскарженою постановою, яка не містить відомостей про докази.

Сама ж по собі наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Наявні у справі докази, зокрема, постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Окрім оскарженої позивачем постанови, жодних інших доказів, які б свідчили про вчинення останнім адміністративного правопорушення, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідач зазначеного обов`язку не виконав та не надав до суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, склад якого передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 72 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу саме правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем не доведено факту події адміністративного правопорушення та вірної кваліфікації правопорушення ПДР за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відтак позивач не може нести відповідальність за правопорушення, що йому інкриміноване відповідачем.

Враховуючи те, що відповідач не надав докази правомірності прийняття оскаржуваної постанови, а саме: здійснення позивачем проїзду регульованого пішохідного переходу на заборонений «червоний» сигнал світлофора, суд надходить до висновку щодо необхідності скасування постанови від 21.03.2021 року серії ЕАН № 3948119 як протиправної, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Ошовського Максима Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії ЕАН № 3948119 від 21.03.2021 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Ошовським Максимом Дмитровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: інспектор Управління патрульної поліції у місті Києві Ошовський Максим Дмитрович, адреса:, вул. Народного ополчення, буд. 9, м. Київ, 03151.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Хоменко