Рішення № 100493199, 18.10.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/2579/2021

Справа №755/6902/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що в період часу з 22 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2019 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . На даний час сторони проживають окремо, при цьому малолітній ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон, не пояснюючи підстави відмови. ОСОБА_1 має бажання та можливість вивозити дитину за кордон для забезпечення повноцінного відпочинку дитини, підвищення рівня його світогляду, покращення стану його здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку. Проте, відповідач безпідставно відмовляється надати дозвіл на виїзд дитини за кордон. Тому ОСОБА_1 просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку з обов`язковим поверненням в Україну.

ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2021 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.31-32).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.45).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив проводити заочний розгляд цивільної справи, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України.

ІІІ. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову.

Позивач надала до суду заяву, якою підтримала пред`явлений позов та просила суд його задовольнити, здійснивши розгляд цивільної справи за її відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився та про своє ставлення до пред`явленого позову не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що в період часу з 22 жовтня 2014 року по 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб (а.с.4), копією рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року (а.с.15-16) та копією свідоцтва про народження, виданого на ім`я ОСОБА_3 (а.с.4).

Сторони по справі проживають окремо. При цьому малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 14 січня 2020 року, виданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА (а.с.10) та розпорядженням Дніпровської РДА №160 від 20 лютого 2020 року (а.с.14).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

V. Норми права та стала судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.

а. норми матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до змісту абз.3 ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.

Згідно з п.4 зазначених Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, серед іншого: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред`явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №712/10623/17 (провадження №14-244цс18) зроблено правовий висновок, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі №643/1090/17 (провадження №61-28548св18) вказав, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості.

б. норми процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

VI. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на виїзд дитини за кордон та звернення ОСОБА_1 до батька з приводу надання відповідного дозволу.

Судом критично оцінюються приєднані до матеріалів справи скріншот листування за допомогою мобільного додатка «Вайбер» (а.с.35). Оскільки його достовірність неможливо перевірити. З цієї підстави суд вважає даний доказ недостовірним та недопустимим.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд дитини у супроводі матері без дозволу та супроводу батька.

Проте, законом передбачено надання дозволу на конкретний виїзд (одноразовий) з визначенням його початку й закінчення, мети перебування та конкретної держави. В той час як позивач просить надати дозвіл на постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав.

На переконання суду, надання дозволу на майбутнє на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретного часу та місця перебування - суперечить положенням чинного законодавства.

Суд вважає також за необхідне роз`яснити позивачу, що в силу приписів ч.5 ст.157 СК України та п.3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27січня 1995 року, на даний час вона не позбавлена можливості виїзду з малолітнім сином за межі України без згоди відповідача строком до одного місяця та без ухвалення відповідного судового рішення за умови, що нею надані довідка з місця проживання та рішення органу опіки та піклування, що підтверджують (визначають) факт спільного проживання та реєстраційного обліку матері з дитиною.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог. Тому суд вважає, що в наданні дозволу на тимчасовий виїзд за межі України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, слід відмовити.

VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції від 16 квітня 2021 року (а.с.3) вбачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 908 гривень. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явлених нею позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування понесених судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись п.3 та п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року, ч.2 ст.150 СК України, абз.3 ч.3 ст.313 ЦК України, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський