Постанова № 10049248, 08.12.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2006 р.Справа № 14/324-4364

12 год. 15 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" вул. Шашкевича, 3/71, м. Тернопіль

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302306/0/60761 від 19.09.2006р.

За участю представників сторін:

позивача: Кудінова Т.І., довіреність №47 від 09.11.06р.,

відповідача: Лисий Я.І., довіреність №22350/7/10-015 від 13.04.06р.,

                     Королюк С.П., - довіреність №82691/7/10-015 від 08.12.06р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302306/0/60761 від 19.09.2006р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірний акт ненормативного характеру прийнятий з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване тим, що викладені в акті перевірки та оспорюваному податковому повідомленні - рішенні висновки не відповідають приписам Закону України “Про податок на додану вартість” та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії винесений контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів. Також, у своїх поясненнях повноважний представник відповідача зазначив, що у зв'язку із встановленням податковим органом фактів несплати сум податку на додану вартість до Державного Бюджету України контрагентом позивача по господарських операціях з продажу меблів (ТОВ "Тернопіль Онлайн"), відповідачем правомірно відмовлено ТОВ "Стар Софт" у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Стар Софт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень місяць 2006 року, посадовими особами контролюючого органу 15.09.2006р. складено акт за №16143/23-623/21166679. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: червень місяць 2006 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон ) внаслідок чого ним завищено за червень місяць 2006р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 3333 грн., та бюджетне відшкодування у сумі 10025 грн., а за результатами перевірки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 0 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 19.09.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000302306/0/60761 зменшено бюджетне відшкодування на суму 10025 грн.

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг податкове повідомлення-рішення №0000302306/0/60761 від 19.09.2006р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Наведений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Зважаючи на наведені приписи Закону у графі 23.1 декларації з ПДВ за червень 2006 року платником податку відображено дані декларації за травень 2006 року (попередній звітний період - 10025 грн.) та визначено суму бюджетного відшкодування що підлягає перерахуванню на рахунок платника у банку у розмірі 10025 грн.( рядки 25, 25.1 декларації за червень 2006 року).

Досліджуючи достовірність нарахування вказаних сум посадовими особами контролюючого органу з'ясовано, що:

- ТОВ "Тернопіль Онлайн" є одним із постачальників по відвантажених товарно - матеріальних цінностях позивачу , якому було направлено 27.07.2006 року запит, вичерпної відповіді на який на час проведення перевірки контролюючим органом не отримано. Суд на підставі досліджених у процесі розгляду справи документів констатує, що відомості акту перевірки з даного приводу є недостовірними і не відповідають фактичним обставинам. Так, із долучених до справи документів слідує, що 04.08.2006 року ТОВ "Тернопіль Онлайн " - контрагентом позивача надіслано, а Тернопільською ОДПІ цього ж числа отримано (згідно із штемпелем вхідної кореспонденції) в повному обсязі документи, що були перелічені у запиті, в тому числі: копії податкової накладної №120506 від 04.05.2006 р. та видаткової від цього ж числа за тим же № , копія довіреності за якою відпущено товар серії ЯМН №617378 від 04.05.2006 року, копії сторінок книги продажу за травень 2006 року, сальдо розрахунків станом на початок і кінець травня 2006 року, рахунок - фактура №СФ -00040 від 04.05.2006 року, копії платіжних доручень № 0580 від 17.05.2006 року, № 0600 від 19.05.2006 року №0114 від 12.05.2006 року № 0141 від 25.05.2006 року, № 0617 від 23.05.2006 року №0627 від 30.05.2006 року.

Із наведених документів слідує, що позивачем по справі у свого контрагента ТОВ "Тернопіль Онлайн" за видатковою накладною №120506 від 04.05.2006 р. придбані меблі в асортименті на загальну суму 59551 грн. 98 коп. ( копія довіреності за якою відпущено товар серії ЯМН №617378 від 04.05.2006 року в матеріалах справи). Посилання контролюючого органу в акті перевірки (стор.6) на те, що "... наявність меблів не встановлено" суд вважає надуманими припущеннями, а не встановленими у визначеними законом порядку (шляхом проведення інвентаризації товарно матеріальних цінностей, - п.15 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні ") фактами.

Оплата за отримані товарно - матеріальні цінності від наведеного вище суб'єкта господарювання проведена товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" у травні 2006 року в повному обсязі по безготівковому розрахунку згідно із зазначеними вище платіжними дорученнями, копії яких є наявними у справі. За таких обставин необгрунтованим є твердження в акті перевірки ( сторінка 10) про те що позивачем у травні 2006 року кошти постачальникам за отримані товари ( роботи, послуги) не сплачувались.

Факт придбання ТМЦ у ТОВ "Тернопіль Онлайн" позивачем відображено у книзі придбання товарів ( робіт, послуг) у відповідному звітному періоді; сума ПДВ сплачена позивачем своєму постачальнику (копія податкової накладної №120506 від 04.05.2006 р. в матеріалах справи) віднесена до податкового кредиту за травень 2006 року.

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону). На виконання викладених вище обов'язків продавець ТОВ „Тернопіль Онлайн” надав покупцю - позивачу у справі податкові накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити перелічені у наведених вище нормах Закону.

Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення ТОВ „Тернопіль Онлайн” вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих у деклараціях сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.

В акті перевірки на підставі аналізу даних декларацій ТОВ „Тернопіль Онлайн” посадовими особами ДПІ зазначено, що вказаний платник декларував незначні показники сум податку, що підлягають сплаті до бюджету. В той же час ототожнення в акті перевірки податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням цього Закону не відповідає, оскільки положення вказаного нормативно –правового акта не ставлять в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Поряд із цим, суд враховує, що за даними декларації з ПДВ за травень 2006 року сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість ТОВ „Тернопіль Онлайн” становить 10645 грн. ( рядок 9 декларації, копія якої в матеріалах справи). Із реєстру виданих податкових накладних ( копія у справі) слідує, що вказана сума включає в себе і поставку товарів позивачу у справі згідно із податковою накладною №120506 від 04.05.2006 р.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету, оскільки статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону.

Крім цього, слід зазначити що за податковою накладною №120506 від 04.05.2006 р. позивачем до складу податкового кредиту, а в подальшому і до бюджетного відшкодування включено суму податку на додану вартість в розмірі 9925 грн., в той же час як контролюючим органом констатовано без жодних посилань на докази та приписи Закону неправомірність віднесення платником податків до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 10025 грн.

При вирішенні спору судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.09.2006 року № 0000302306/0/60761.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стар Софт” (код ЄДРПОУ: 21133679, вул. Шашкевича, 3/71 м. Тернопіль) - 85 (вісімдесят п'ять ) грн. 00 коп. державного мита.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя