Рішення № 100492127, 30.09.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2053/21

Провадження № 2/444/849/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права на спадкове майно за законом, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . На день смерті вона з чоловіком проживали у власному будинку, який зведено на наданій чоловікові земельній ділянці в АДРЕСА_1 на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу «Нове Життя» від 10.04.1987 року №2, рішення Жовківської (на той час Нестеровсьокої) районної ради № 63 від 19.02.1988 року та дозволу на будівництво від 22.08.1988 року Держархбудконтролю. Право власності на будинок станом на 30.06.1990 року було зареєстровано в погосподарських книгах Добросинської сільської ради, що стверджено випискою з погосподарської книги. Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла, оскільки проживала з чоловіком на день смерті. Зазначає, що після смерті чоловіка вона звернулася до Жовківської державної нотаріальної контори про спадкування, де відкрито спадкову справу № 236/2014 і їй 06.03.2019 року видано свідоцтво про право на спадщину земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а щодо видачі свідоцтва про право на спадщину житлового будинку в АДРЕСА_1 відмовлено із-за відсутності правовстановлюючих документів на будинок та роз`яснено про судовий порядок визнання права власності на спадкове майно. Просить задоволити позов.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача - Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, не заперечують проти позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак від них на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, представника третьої особи, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнали їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим Добросинською сільською радою Жовківського району Львівс ької області.

З копії виписки з протоколу № 2 зборів уповноважених членів колгоспу «Нове життя» від 10.04.1987 року та копії виписки з рішення Жовківської райради №63 від 19.02.1988 року вбачається, що ОСОБА_2 виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 в розмірі 0,12 га.

22.08.1988 року ОСОБА_2 видано дозвіл Держархбудконтролю на право закладки фундаментів під індивідуальне будівництво в АДРЕСА_1 , що вбачається із копії даного дозволу (а.с.13).

Згідно відомостей з погосподарської книги Добросинської сільської ради, господарство в АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 року та 15.04.1991 року відносилося до робітничого типу двору головою якого значився ОСОБА_2 , що стверджено виписками з погосподарської книги Добросинської сільської ради (а.с.8-9).

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності у громадян.

Отже, право власності двору було зареєстровано згідно вимог діючого на той час законодавства, а саме постанови Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах.

Згідно технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ загальна площа будинку в АДРЕСА_1 ) становить 97,0 кв.м, житлова - 70,7 кв.м., допоміжна- 26.3 кв.м з господарськими будівлями.

З витягу із спадкового реєстру Жовківської державної нотаріальної контори видно, що після смерті ОСОБА_2 відкрито спадкову справу №236/2014 (а.с.7) .

З копії свідоцтва про право на спадщину від 06.03.2019 року вбачається, що Жовківською держнотконторою видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину житлового будинку в АДРЕСА_1 відмовлено із-за відсутності правовстановлюючих документів на будинок та роз`яснено про судовий порядок визнання права власності на спадкове майно, що видно з копії постанови про відмову у вчиненні ноаріальної дії від 08.07.2021 року за № 556/01-16.

Про те, що померлий ОСОБА_2 доводиться чоловіком позивачки стверджено свідоцтвом про їх шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, позивачка є такою що прийняла спадщину, оскільки проживала з померлим на день його смрті та їй видано вже свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки.

Відповідно до ст. ст. 1216 - 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Із копії довідки № 879, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 24.02.2021 року вбачається, що в КП ЛОР «Червоноградському МБТІ» станом на 31 грудня 2012 року реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , не проводилась.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обовязкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином право власності на робітничий двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Добросинської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла після його смерті спадщину, оскільки проживала разом із ним на час смерті, не відмовилася протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця, від прийняття спадщини.

Інших спадкоємців за заповітом немає, як і немає інших осіб, які б мали право на обов`язкову частку і які б прийняли таку після смерті ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки даний будинок належав до робітничого типу двору, а він був його головою, право власності було зареєстровано згідно чинного на той час законодавства та підтверджувалося записами в погосподарських книгах.

Як наслідок, право позивача як спадкоємця за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , на даний житловий будинок підлягає захисту в судовому порядку.

З врахуванням того, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, а також з врахуванням встановленого під час розгляду справи, суд приходить до висновку що право позивачки підлягає захисту в судовому порядку.

Зібрані по справі докази та оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,0 кв.м. (житлова - 70,7 кв.м.; допоміжна -26,3 кв.м.) з господарськими будівлями.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 08.10.2021 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.