Рішення № 100491456, 11.10.2021, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2217/20

Номер провадження №2/351/220/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Сегіна І.Р.

секретар - Том`юк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського районного відділу поліції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , Головного Управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Снятинського районного суду із позовом до Відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського районного відділу поліції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , Головного Управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 17.02.2020р. поліцейським Снятинського відділу поліції ГУНП Глібчуком М.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 533737 щодо неї за ст. 173 КУпАП та направлено на розгляд до Снятинського районного суду.

13.03.2020р. Снятинським районним судом було прийнято постанову, якою провадження у адміністративній справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова вступила в законну силу 30.03.2020р..

Вважає, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення сержантом поліції ОСОБА_2 не дотримано вимог ст. 254, 256 КУпАП. Зокрема, у протоколі не вказано місце та час вчинення правопорушення, протокол складено без участі правопорушника та не вручено копію протоколу.

Складання безпідставного протоколу про адміністративне правопорушення спричинило їй психологічний дискомфорт, порушило звичний уклад життя, призвело до підвищеної втомлюваності, нервозності, і як наслідок, вона обмежена у можливості реалізації життєвих планів, потреб та життєвої активності. Вона змушена була доводити свою невинуватість, нести витрати на поїздку в суд. Поїздка негативно відобразилась на її здоров`ї, оскільки вона є інвалідом ІІ групи та має 70 років, тому оцінює моральну шкоду у розмірі 600 000 грн.. Матеріальна шкода складає 500 000 грн..

Просить стягнути з Державної казначейської служби за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 600 000, 00 грн. моральної шкоди та 500 000 грн. матеріальної шкоди.

Позивачка 11.10.2021р. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Оскільки позивачка була присутня в судових засіданнях, давала суду пояснення щодо підстав позову, була присутня при дослідженні матеріалів справи, судове засідання у справі неодноразово відкладалось, в тому числі по причині неявок позивачки, суд вважає, що судовий розгляд можливо завершити за відсутності позивачки і це не перешкоджатиме встановленню об`єктивної істини у справі.

Відповідач – поліцейський СРПП ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП подав до суду заяву, згідно якої просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського РВП в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідача.

Представник відповідача Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області подав до суду відзив, згідно якого вказав, що ГУДКСУ в Івано-Франківській області здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, є окремою юридичною особою, має власний кошторис, самостійно несе відповідальність за власні дії і будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювала. Його права та охоронювані законом інтереси ГУДКСУ не порушувало, що підтверджується тим, що позивач не вказує на ГУДКСУ в Івано-Франківській області як на порушника своїх прав. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на ГУДКСУ в Івано-Франківській області за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування. Окрім того, зазначив, що підставами для відшкодування шкоди є незаконні дії, що мають чіткий причинно-наслідковий зв`язок. Проте, жодним рішенням суду або іншим документом не визначено, що дії працівника Снятинського відділення поліції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Глібчука М.В. є незаконними. Тому, дії працівника поліції не можуть вважатися неправомірними або незаконними, оскільки матеріали справи не свідчать про те, що вони припустилися незаконних дій та порушили виконання службових обов`язків. Відсутність прямого причинного зв`язку між шкодою та неправомірними діями, як необхідна умова деліктної відповідальності виключає можливість такої відповідальності. Просив в задоволенні позову відмовити, справу розглядати у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.02.2020 року поліцейським Снятинського ВП ГУПН в Івано-Франківській області сержантом поліції Глібчуком М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 533737, згідно якого 17.02.2020 р. біля 17.20 год. ОСОБА_1 знаходилася за адресою: с. Джурів, вул. Черемшини, в громадському місці поблизу буд.1, вчинила конфлікт із гр. ОСОБА_3 , під час якого голосно кричала, погрожувала та почала розбирати огорожу із сітки гр. ОСОБА_3 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.

Вказаний протокол був надісланий до Снятинського районного суду Івано-Франківської області для розгляду.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2020, яка набрала законної сили 24.03.2020, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ст. 1 Закону №266/94-ВР).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №266/94-ВР).

Згідно п. 5 ст. 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові, серед іншого, відшкодовуються (повертаються) суми - моральна шкода.

Із положень ч. 6 ст. 1176 ЦК України слідує, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

За змістом ст. 221 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, в тому числі, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Із положень ст. 255 КУпАП слідує, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 124 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

Протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що зобов`язання може виникати внаслідок завдання шкоди іншій особі та має виконуватися належним чином у відповідності до вимог закону.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка заподіювача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку заподіяння громадянину шкоди внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, ця шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб указаних органів.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди названими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені й Законом №266/94-ВР. Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. При цьому потерпілому може бути відшкодована моральна шкода.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, зокрема, внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою на те посадовою особою, є фіксацією такого порушення. Цей протокол не відноситься до актів, які встановлюють, змінюють або скасовують правові норми, права та обов`язки осіб у сфері публічно-правових відносин. Протокол про адміністративне правопорушення не має обов`язкового характеру та є предметом оцінки органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, в якості доказу вчинення такого правопорушення.

Отже, складення протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише органом (посадовою особою), уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги про відшкодування шкоди тим, що неправомірні дії працівника поліції зі складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї призвели до психологічного дискомфорту, порушило її звичний уклад життя, призвело до підвищеної втомлюваності, нервозності, і як наслідок, вона обмежена у можливості реалізації життєвих планів, потреб та життєвої активності.

Як вбачається з матеріалів справи під час складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівник поліції діяв у межах наданих йому повноважень відповідно до статей 254, 255, 257 КУпАП, а жодного адміністративного стягнення, передбаченого цим Кодексом, до позивача не було застосовано.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли ОСОБА_1 шкоди.

Винесення судом постанови про закриття провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 само по собі є достатньою сатисфакцією всіх негативних наслідків, пов`язаних із складенням протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Позивачка не надала суду належних і допустимих доказів незаконності дій працівника поліції, завдання їй такими діями шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою працівника поліції.

Зважаючи на вік позивачки, її стан здоров`я, статус інваліда ІІ групи, набутий задовго до 17.02.2020р., суд вважає, що копії розрахункових документів про оплату ОСОБА_1 продуктів харчування, медикаментів та проїзду не є доказами матеріальної та моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку із поведінкою поліцейського (складенням протоколу про адміністративне правопорушення).

Окрім того, на неодноразові виклики в судове засідання позивачка не з`являлася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.

У справі відсутні об`єктивні та достатні докази про те, що ОСОБА_1 завдано моральних страждань, порушено нормальні життєві зв`язки.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку що позовні вимоги в ході розгляду справи не знайшли свого обґрунтування та спростовуються дослідженими матеріалами справи, а в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 76- 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 23, 1176 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського районного відділу поліції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , Головного Управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Ігор СЕГІН