Рішення № 100491172, 11.06.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7377/20

провадження 2/216/1410/21

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні місцевого суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.01.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір №60200073895 про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше». Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно.

Згідно з п. 8.1 Договору Клієнт (Відповідач) отримує товари (послуги) від Постачальника на умовах Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування (далі - Пакет фінансування), а Постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту.

Так, згідно з договором відповідачу передано в оренду на умовах лізингу «Станок фуговально-рейсмусовий Stark WJP-2000», встановленою вартістю 12881,18 грн. Відповідач зобов`язався сплати вартість товару щомісяця рівними частинами, у розмірі 2146,87 грн., починаючи з наступного за місяцем укладання договору.

Також згідно з п. 1.1., п. 1.3. договору про участь постачальника в системі «ПлатиПізніше» №2019111501 від 15.11.2019 р. всі права вимоги до Відповідача, що випливають з умов Договору були відступлені Постачальником на користь Позивача в момент підписання Договору, тобто 26.01.2020.

Про відступлення прав вимоги за Договором Відповідач повідомлений в письмовій формі, згідно п. 8.1. Договору.

Станом на 23 грудня 2020 року Відповідач не виконав прийнятих на себе відповідно до положень умов Пакету фінансування та п. 10.4.2. Договору зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару. Так, з урахуванням внесених коштів заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 15023,65 грн., з яких:

- 8564,94 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 6438,71 грн - сума штрафних санкцій, відповідно до положень 12.2, 12.3 договору.

Вказану суму заборгованості та судові витрати позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов`язань за договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 26.01.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в електронній формі, було укладено договір №60200073895 про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше».

При цьому, згідно з Правилами отримання товарів (надання послуг) в системі «ПлатиПізніше», система «ПлатиПізніше» - повний унікальний функціональний комплекс надання послуг, пов`язаних з фінансуванням придбання товарів (надання послуг).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» це організатор системи «ПлатиПізніше».

Клієнт - фізична особа або фізична особа-підприємець або юридична особа, з якою укладений або може бути укладений Договір про отримання товарів (надання послуг) в системі «ПлатиПізніше».

Постачальник - суб`єкт підприємницької діяльності, який здійснює поставки товарів (надання послуг), учасник системи «ПлатиПізніше».

Так, згідно з договором відповідачу було передано в оренду на умовах лізингу «Станок фуговально-рейсмусовий Stark WJP-2000», встановленою вартістю 12881,18 грн. Відповідач зобов`язався сплати вартість товару щомісяця рівними частинами, у розмірі 2146,87 грн., починаючи з наступного за місяцем укладання договору.

Також у п. 12.2, 12.3 визначено, що у разі прострочення сплати платежів, повністю або частково, на строк до 10 днів клієнт сплачує неустойку в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен місяць прострочення, у разі прострочення на строк більше 30 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 10 % від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.

Згідно з п. 1.1., п. 1.3. договору про участь постачальника в системі «ПлатиПізніше» №2019111501 від 15.11.2019 р. всі права вимоги до Відповідача, що випливають з умов Договору були відступлені Постачальником на користь Позивача в момент підписання Договору - 26.01.2020.

Відповідно до ст.ст. 806, 807 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.

Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між тим, відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Пунктом 20 цієї частини передбачено, що ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи;

Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Станом на 23 грудня 2020 року відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару, умови договору, укладеного в електронній формі, невиконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 15023,65 грн., з яких:

- 8564,94 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 6438,71 грн - сума неустойки, відповідно до положень 12.2, 12.3 договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 76, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи, станом на день ухвалення рішення у справі відповідач відзиву на позов або доказів сплати заборгованості за кредитним договором не надав.

Виходячи з викладеного, враховуючи не надання та не спростування відповідачем доказів, наданих позивачем, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 806, 807 ЦК України суд -

ухвалив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» заборгованість за договором №60200073895 від 26.01.2020, у розмірі 15023,65 грн. (п`ятнадцять тисяч двадцять три гривні шістдесят п`ять копійок), з яких:

- 8564,94 грн. (вісім тисяч п`ятсот шістдесят чотири гривні дев`яносто чотири копійки) - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 6438,71 грн. (шість тисяч чотириста тридцять вісім гривень сімдесят одна копійка) - неустойка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», судові витрати по справі, у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», місцезнаходження юридичної особи: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 21 (корпус В), код ЄДРПОУ: 38922870;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ