Рішення № 100490434, 18.10.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3263/21

2/212/2317/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., секретаря судового засідання – Машошиної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг , в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором № 490929085 від 15 грудня 2014 року, -

В В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2021 року до суду надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором № 490929085 від 15 грудня 2014 року в сумі 11875,83 грн., судового збору в розмірі 2270 грн. та витрат на правничу допомогу 20000 грн. В обгрунтування позову вказано, що 15.12.2014 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490929085 за умовами якого сума кредиту становить 3475,19 грн. з процентною ставкою за користування кредитом 39,9 % річних до 16.12.2019 року.

14.11.2016 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило, а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги, в тому числі за вказаним кредитним договором. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 490929085 від 15.12.2014 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 09.03.2021 року має заборгованість в розмірі 11875,83 грн., яка складається заборгованості за тілом кредиту – 3145,85 грн., заборгованість з пені – 7824,33 грн., нараховані 3 % річних – 295,23 грн., втрати від інфляції – 610,42 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою від 30 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14 липня 2021 року позивачем надано клопотання про залучення доказів по справі.

Представник позивача ТОВ «Вердикт Капитал» до суду не з`явився, до початку розгляду справи надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена, причини неявки суду не повідомила, відзив не подавала, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність також не надала.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15.12.2014 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490929085.

Згідно з умовами п. 2.1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит на наступних умовах: сума кредиту 3475,19 грн., а згідно п.2.2 вказаного договору процентна ставка 39,9 % річних, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій – 16.12.2019 року (пункт 2.3 Кредитного договору) (а.с.11).

Відповідно до договору факторингу № 4-АБ/КІ від 14.11.2016 року укладеного між ПАТ «Альфа Банк» як Клієнт та ТОВ «Кредитні ініціативи», як фактор в порядку та на умовах визначених цим договором ТОВ «Кредитні ініціативи» за плату придбало у ПАТ «Альфа Банк» право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, що зазначені в Додатку № 1 (а.с.20).

У відповідності до п. 2.1. Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року, що укладений між ТОВ «Кредитні ініціативи» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» (Фактор), Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту іменуються «Боржники», або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори», або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах, передбачених Основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів (а.с. 21-31).

В свою чергу, відповідно до п. 2.1. Договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» (Первісний кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Новий кредитор), Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне йому право вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту іменуються «Боржники», або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори», або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії та сплатити за нього Ціну Права Вимоги. Сторони погодили, що до Нового кредитора переходять всі права, які належать Первісному кредитору за Основними договорами, на умовах, передбачених Основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, передбачені умовами Основних договорів (а.с.36-45).

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ст. 625 ЦК України, застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання в не залежності від наявності вини в його діях. Кредитор реально грошові кошти не отримав. Відтак, встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс-18) сформульовано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси кредиторів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_1 свого обов`язку належним чином не виконала своєчасно, в порядку, передбаченому договором, кредитні кошти не повернула, у зв`язку з чим станом ном на 09.03.2021 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 490929085 від 15.12.2014 року становить 11875,83 грн., яка складається з нарахованих 3 % річних – 295,23 грн., втрат від інфляції – 610,42 грн., заборгованість за тілом кредиту – 3145,85 грн., заборгованість з пені – 7824,33 грн.

Так, відповідно до договору кредиту № 490929085 від 15.12.2014 року, пункту 2.3 строк дії договору закінчився 16.12.2019 року, а отже відповідач як боржник, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З урахуванням встановлених обставин, перевіривши наведені розрахунки, суд погоджується з ними та вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження судових витрат суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 05-03/2021 від 05.03.2021 року; копію платіжного доручення № 195390019 від 02.04.2021 про сплату ТОВ «Вердикт Капітал» Адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» грошові кошти за правову допомогу у загальній сумі 20000 грн.; копію заявки на надання юридичної допомоги № 12 за клієнтом ОСОБА_1 на загальну суму 20000 грн., а також копію витягу з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 23.03.2021 року на загальну суму 20000 грн. ( а.с.72-80).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Враховуючи ціну позову, яка складає 11875,83 грн., суд вважає заявлений розмір судових витрат не співмірним та необґрунтовано завищеним, у зв`язку з чим, розподіляючи судові витрати, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу частково, в сумі 11875,83 грн., що буде відповідати принципу пропорційності.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 490929085 від 15.12.2014 року в розмірі 11875 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати на правову допомогу в сумі 11875 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 83 копійки та судовий збір в сумі 2270 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 22.10.2021 року.

Суддя: М.Д. Власенко