Рішення № 100490297, 12.10.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2021 року м. Чернігівсправа № 902/434/21

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу № 902/434/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт»,

пр-т Миру,233, м. Чернігів, 14007;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича,

АДРЕСА_1

про стягнення 29 262,54 грн;

за участю:

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача: Кушнір С.В., адвокат;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 29 262,54 грн заборгованості, а саме: 25 306,40 грн боргу, 1 599,45 грн інфляційних, 462,36 грн 3% річних, 1 894,33 грн пені.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, підготовче засідання призначено на 27.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.05.2021 задоволено клопотання № б/н від 17.05.2021 представника позивача - адвоката Юрченка О.А. про передачу справи. Справу № 902/434/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" до Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 29262,54 грн заборгованості за договором суборенди земельної ділянки - передано на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021 справу № 902/434/21 прийнято до провадження суддею Ноувен М.П. за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2021, встановлено сторонам строки для відзиву на позов на відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 19.07.2021 суд протокольно постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - до 04.10.2021 та про відкладення підготовчого засідання до 06.09.2021.

У підготовчому засіданні 06.09.2021 суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання по розгляду справи по суті на 15.09.2021.

У судовому засіданні 15.09.2021 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 12.10.2021.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

У судовому засіданні 12.10.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020.

19.07.2021 відповідачем подано відзив на позов № 67/А від 16.07.2021, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує та посилається на наступне.

- станом на момент пред`явлення позову до суду, заборгованість відповідача за спірним договором відсутня.

Платіжним дорученням № 702 від 30.07.2020 відповідач сплатив позивачу орендну плату в загальному розмірі 330 000 грн, у тому числі 25 306,40 грн з урахуванням ПДВ за оренду вказаної в Договорі земельної ділянки площею 4,519 га за кадастровим номером 7421481200:04:000:0151 (тобто як по вказаному договору, земельній ділянці, так і по деяких інших договорах за суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які були укладені між позивачем та відповідачем).

Відповідно до п.3.1. Договору, остаточний розрахунок відповідач мав провести з позивачем до 15.11.2020, а цю оплату, як свідчить платіжне доручення, провів 30.07.2020.

Таким чином, як зазначає відповідач, ще 30.07.2020 він здійснив оплату вказаної в договорі орендної плати за суборенду земельної ділянки.

- в матеріалах справи відсутні належні докази існування заборгованості відповідача перед позивачем з приводу заборгованості за спірним договором;

- позивач жодного разу не звертався до відповідача з моменту укладення договору і до моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо наявності заборгованості;

- вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та річних безпідставні, оскільки заборгованість відповідача погашена повністю в межах строку, визначеного п. 3.1. Договору.

Крім того, у відзиві на позов відповідач заперечує проти суми витрат на правову допомогу.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

27.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечує проти доводів відповідача та зазначає наступне.

- твердження відповідача щодо відсутності заборгованості не відповідають дійсності, оскільки 24.04.2020 між сторонами було укладено 66 договорів суборенди земельної ділянки на загальну суму 1 914 741,36 грн.

Відповідачем частково виконано зобов`язання щодо сплати за оренду земельної ділянки за іншими договорами суборенди, але не за договором суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 7421481200:04:000:0151.

Даний факт підтверджується актом звірки розрахунків від 21.07.2021, наданим ТОВ «Етнопродукт», в якому зазначено, які саме договори були оплачені відповідачем.

У платіжному дорученні № 610 від 15.05.2020 зазначено лише посилання на договір суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, але в призначенні платежу не вказано ні кадастровий номер ділянки (7421481200:04:000:0151), за оренду якої сплачується сума, ні фізична особа, яка здала в оренду цю земельну ділянку, ні навіть правильна сума за оренду земельної ділянки (52 584,80 грн).

Ці факти, на думку позивача, доводять, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо сплати за оренду земельної ділянки за кадастровим номером 7421481200:04:000:0151.

Крім того, до відповіді на відзив позивачем додано детальний перелік робіт, виконаних адвокатами АО «ЯР.ВАЛ» щодо представництва інтересів ТОВ «Етнопродукт» у справі № 902/434/21.

Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданої відповіді на відзив.

25.08.2021 від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, відповідно до яких останній проти доводів, викладених позивачем у відповіді на відзив заперечив. Крім того, відповідач зазначив про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд заперечення прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданих заперечень.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань у Відповідача перед Позивачем по суті спору, наявність факту прострочення зобов`язань Відповідачем, доведеність суми боргу.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

- договору суборенди від 24.04.2020,

-витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права,

- рахунку на оплату № 84 від 30.11.2020,

- податкової накладної та квитанції,

- актів звірки розрахунків.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано відзив на позов та копію платіжного доручення № 702 від 30.07.2020.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар) укладено Договір суборенди земельної ділянки (далі- Договір).

Відповідно до п. 1.1.-1.4. Договору, орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього Договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 25.07.2013 між орендарем і орендодавцем Безручко Людмилою Дмитрівною, надалі договір оренди, в якому передбачено право суборенди.

Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Бутівка, Городнянського району, Чернігівської області.

Загальна площа земельної ділянки складає 4,519 га, у тому числі ріллі - 4,519 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0151.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання цього Договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 3.1. Договору, суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5 600,00 грн, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. 4.1., 5.1. Договору, підписанням цього Договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду.

Після закінчення строку дії цього Договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

У разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1., останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу (п. 9.2. Договору).

За приписами п. 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020.

15.05.2020 спірний Договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36548472, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру.

Позивач у позовній заяві зазначає, що суборендар своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю по спірному Договору не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п. 3.1. Договору, у нього виникло зобов`язання перед позивачем, а саме: з 16.05.2020 - на суму 2 530,64 грн (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - 10 122,56 грн (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 12 653,20 грн (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ "Етнопродукт" по Договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 було складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату № 59 на суму 25 306,42 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421489600:04:000:0151; площа 4,519; ціна 5 600,00 грн.

31.12.2020 ТОВ "Етнопродукт" складено податкову накладну № 31 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9372721991 31.12.2020.

Як зазначає позивач, на момент звернення з позовом до суду орендна плата за землю у розмірі 25 306,42 грн відповідачем не сплачена.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 1 894,33 грн пені, 462,36 грн 3% річних за період з 16.05.2020 по 19.04.2021, 1 599,45 грн інфляційних за період з червня 2020 року по березень 2021 року.

Відповідач вказує про відсутність у нього заборгованості за спірним договором у розмірі 25 306,42 грн та на підтвердження зазначеної обставини надав копію платіжного доручення № 702 від 30.07.2020 на суму 330 000 грн з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1-3 та 5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було передано відповідачу в суборенду земельну ділянку загальною площею 4,519 га, у тому числі ріллі - 4,519 га, кадастровий номер 7421481200:04:000:0151, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1. Договору повинен був сплачувати орендну плату у розмірі 5 600,00 грно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору. До 15.07.2020 суборендар сплачує орендарю ще 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25 306,40 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечує існування заборгованості та як доказ відсутності заборгованості надає копію платіжного доручення № 702 від 30.06.2020 на суму 330 000 грн з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

Позивачем у встановлені строк і порядку не надано заперечень та доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Щодо порядку зарахування коштів слід зазначити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі 911/2630/18.

У той же час, якщо заборгованість виникла у боржника за кількома зобов`язаннями одночасно, здійснені платежі, з огляду на викладені вище правила, мають відноситись на погашення заборгованості в пропорційному порядку: порівну щодо кожного із зобов`язань.

Такий порядок зарахування коштів відповідає принципам цивільного законодавства, наведеним у ст. 3 Цивільного кодексу України, та звичаям ділового обороту (ст. 7 цього Кодексу).

Як убачається з наданої відповідачем копії платіжного доручення №702 від 30.07.2020 про сплату 330 000,00 грн, у ньому вказано призначення платежу - "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020", тобто вказані кошти сплачені за договором тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки.

Позивач надав акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року, у якому, окрім спірного договору, вказані ще 65 договорів від 24.04.2020, а загальна сума нарахованої орендної плати становить 1 914 741,36 грн, з яких за даними ТОВ "Етнопродукт" відповідачем сплачено 960 000,00 грн. Відповідно до вказаного акту кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням № 702 від 30.07.2020 у сумі 330 000,00 грн, зараховані позивачем за іншими договорами від 24.04.2020. Вказаний акт не підписаний відповідачем.

Позивач не надав доказів існування між сторонами будь-яких домовленостей щодо зарахування коштів у порядку, що вказаний в акті, натомість відповідач заперечує проти такого порядку, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення обох сторін на застосування відповідних умов взаємовідносин.

Отже, суд доходить висновку, що у разі недостатності сплачених коштів, якщо в усіх договорах від 24.04.2020 сторонами визначений різний строк виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати, перераховані відповідачем кошти з призначенням платежу "за договором суборенди від 24.04.2020", повинні зараховуватись позивачем у хронологічному порядку, починаючи з тієї дати, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Проте у разі настання строку виконання зобов`язань за усіма договорами від 24.04.2020 в один і той же час зарахування позивачем коштів повинно було здійснюватися пропорційно до суми зобов`язань за кожним з договорів.

Договорів суборенди від 24.04.2020, укладених між сторонами, окрім спірного, а також інших платіжних доручень про сплату відповідачем решти вказаної в акті суми у розмірі 630 000,00 грн суду не надано.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують загальну суму зобов`язань відповідача перед позивачем за усіма договорами суборенди від 24.04.2020, строку їх виконання та загальної суми їх погашення, що унеможливлює як з`ясування належного порядку розподілу сплачених коштів за усіма правочинами, так і встановлення та доведення розміру заборгованості за спірним.

Щодо наданих позивачем актів звірки розрахунків (за договором суборенди земельної ділянки 24.04.2020 від 24.04.2020 (Безручко Л.Д.), та зведений акт звірки по договорам від 24.04.2020), відповідно до яких за відповідачем рахується заборгованість по договору від 24.04.2020 по земельній ділянці з кадастровим номером 7421489600:04:000:0151, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, № 904/1161/20 від 03.12.2020.

З огляду на те, що надані позивачем акти звірки не містять підпису уповноваженої особи відповідача, останні не приймаються судом як належні та допустимі докази наявності заборгованості відповідача.

Отже, оскільки сплата коштів відповідачем відбулась 30.06.2020 по спірному договору, позивачем жодних належних та допустимих доказів існування заборгованості не надано, суд доходить висновку про відсутність заборгованості відповідача за спірним договором у заявленому розмірі.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статей 546 та 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач розрахувався за оренду спірної земельної ділянки станом на 30.07.2020 (згідно з платіжним дорученням №702 від 30.07.2020), тобто допустив прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 2530,64 грн у період з 16.05.2020 по 29.07.2020, в сумі 10 122,56 грн у період з 16.07.2020 по 29.07.2020.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором (у частині своєчасної сплати першого та другого платежу), суд, керуючись п.3.1., п.9.2. Договору та частиною 2 статті 625 ЦК України, провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань: пені, відсотків річних та інфляційних втрат, виходячи з установленого судом періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення: пені в сумі 116,15 грн за період з 16.05.2020 по 27.07.2020, відсотків річних у сумі 27,17 за аналогічний період.

Щодо вимог по стягненню інфляційних суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Як встановлено судом вище, порушенням відповідачем грошових зобов`язань за спірним Договором охоплюється періодом з 16.05.2020 по 29.07.2020, тобто період, за який застосовуються індекси інфляції становить з червня 2020 року по липень 2020 року.

За перерахунком суду, інфляційні за даний період становлять «-» 10,15 грн.

Отже, вимоги позивача по стягненню інфляційних задоволенню не підлягають.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 116,15 грн пені, 27,17 грн 3% річних.

В решті позову в частині стягнення 25 306,40 грн боргу, 1778,18 грн пені, 435,19 грн 3% річних, 1599,45 грн інфляційних вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в частині 11,12 грн покладається на відповідача, в решті суми 2 258,88 грн покладається на позивача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У позовній заяві позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в межах даної справи становить 10000грн. У процесі судового розгляду його повноважний представник надав до суду детальний перелік робіт, виконаний в ході представництва інтересів ТОВ "Етнопродукт" у межах справи №902/356/21, за яким збільшено судові витрати на правову допомогу до 11112,8грн (у тому числі включено 112,8грн витрат на поштовий зв`язок у процесі судового розгляду спору).

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: договору №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням "Яр.ВАЛ" та ТОВ "Етнопродукт"; додатку №1 від 01.03.2021 до нього, яким, зокрема, погоджено, що вартість однієї години роботи адвоката, що пов`язана з виконання основної правової роботи за Договором, становить 1000грн; ордер серія КС №841313, виданий 01.04.2021; а також детальний перелік робіт, виконаних адвокатом "Яр.ВАЛ" у межах судової справи №902/434/21, згідно з яким останнім на представлення інтересів клієнта в суді витрачено 11 год, вартість яких складає 11000грн (3 год на ознайомлення із документами, наданими ТОВ "Етнопродукт"; 2 год на аналіз норм чинного законодавства та судової практики; 4 год на підготовку позовної заяви, розрахунку суми позову та надсилання позову; 2 год на аналіз відзиву, підготовку та направлення відповіді на відзив); крім того, як зазначено позивачем, витрати адвоката на надсилання поштовим зв`язку письмових заяв по суті спору (позовної заяви та відповіді на відзив) складає 112,8 грн.

Відповідач у відзиві на позов навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 3 000 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав: копію договору № 26 про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді від 09.07.2021, укладений з Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» та відповідачем (далі - Договір); копію акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 (опис робіт (наданих послуг) від 16.07.2021; копію рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро № 26 від 16.07.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, виданого Кушнір С.В.; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.07.2021 серія СА № 1011277 на ім`я адвоката Кушнір С.В.

16.07.2021 Адвокат та відповідач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт № 1, у якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту послуг правничої допомоги, визначених у Договорі, на загальну суму 5 000,00 грн, а саме:

1. Складено відзив на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування)/ витрачений час 3 год. - вартість послуг 2000,00 грн.

2. Направлення поштою матеріалів відзиву та відзиву на позовну заяву від імені замовника до Господарського суду та позивача (включено витрати адвоката на відправку поштою)/ витрачений час 30 хв. Вартість послуг не визначена.

3. Складення заперечення на відповідь на відзив/витрачений час 2 години - вартість послуг - 1000 грн. Участь адвоката в трьох судових засіданнях/ витрачений час 2 години- вартість послуг 2000,00 грн.

Всього витрачено часу 10 годин.

Всього вартість виконаних послуг (винагороди) 5000 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду, правові висновки якої є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Вивчивши надані позивачем та відповідачем докази понесених ними судових витрат на правничу допомогу, зазначені у актах наданої правничої допомоги, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності (малозначність спору, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики); характер та обсяг наданих адвокатами послуг; виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд, керуючись частиною 4 статті 129 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у наступному розмірі:

з відповідача на корить позивача підлягає стягненню 54,43 грн (пропорційно розміру задоволених вимог);

з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3000 грн.

При цьому (при визначенні розміру витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачу), судом враховано пропорційність задоволених вимог, а також те, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачу, судом взято до уваги норми ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої визначено, що, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Керуючись ст.129,130, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт», код 03798553 до Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, код НОМЕР_1 про стягнення 29 262,54 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт», пр-т Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код 03798553, 116,15 грн пені, 27,17 грн 3% річних, 54,43 грн витрат на професійну правничу допомогу, 11,12 грн судового збору.

3. В решті вимог по стягненню 25 306,40 грн боргу, 1 778,18 грн пені, 435,19 грн 3% річних, 1 599,45 грн інфляційних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт», пр-т Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код 03798553 на користь Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2021.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен