Рішення № 100490273, 22.10.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2083/21

Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, за участю секретаря судового засідання Шехтер Є. С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька»

до відповідачів:

1. Дністровської районної державної адміністрації

2. Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Фонд державного майна України

про визнання протиправним та скасування розпорядження Кельменецької РДА та про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування

Представники сторін:

від позивача – Комерзан З. Д.;

від відповідача 1 – не з`явився;

від відповідача 2 – не з`явився;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька» звернулося з позовом до Дністровської районної державної адміністрації та Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в якому просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації № 229 від 14.07.2011 в частині надання Кельменецькій державній сортодослідній станції в постійне користування земельної ділянки площею 72,1730 га з цільовим призначенням 01.09 – для дослідних і навчальних цілей.

2. визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЯ № 351599 на право постійного користування земельною ділянкою площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975 цільове призначення – 01.09 для дослідних і навчальних цілей, що виданий Кельменецькій державній сортодослідній станції, правонаступником якого є Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Позовні вимоги мотивуються тим, що позивач є власником господарських приміщень та споруд, що знаходяться в с. Новоселиця, Кельменецького району, а саме будівлі складу, сарая, житлового будинку, контори, підвалу та огорожі. Дані будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці, яка була виділена оскаржуваним розпорядженням Кельменецької РДА Кельменецькій державній сортодослідній станції, доказом чого є витяг з технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 7322087200:02:003:1975 із якого вбачається, що 0,6564 га землі знаходяться під господарським двором, а саме під будівлями та спорудами. В підтвердження своїх вимог позивач також стверджує, що відповідач – Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» орендувало у позивача згідно договору оренди від 19.11.2012 приміщення господарства за адресою с. Новоселиця Кельменецька СДС та сплачувало орендну плату за користування даними будівлями, спорудами та обладнанням. Даний факт підтверджує те, що будівлі та споруди що знаходяться на земельній ділянці, яка була передана відповідачу належать позивачу відповідно до головної книги та книги основних засобів.

Тобто, позивач з порушенням частини першої статті 377 Цивільного кодексу України був незаконно позбавлений земельної ділянки під будівлями та спорудами, що належать йому на праві власності.

2. Позиція інших учасників справи.

2.1. Представник Дністровської районної державної адміністрації зазначає, що розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації від 17.06.2008 № 248 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування» та розпорядження Кельменецької державної адміністрації від 14.07.2011 №229 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування» є такими, що відповідають усім вимогам законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

2.2. Представник державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» зазначає, що позивач, обґрунтовуючи позов існуванням у нього права власності господарських будівель і споруд, що знаходяться на земельній ділянці площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975, що на думку позивача, підтверджується головною книгою та книгою основних засобів, а тому у нього є право вимагати оформлення на своє ім`я права користування вказаною земельною ділянкою.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів, якими саме правовстановлюючими документами Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька» підтверджує своє право власності на вказані будівлі та споруди. Посилання позивача на довідки про належність будівель та споруд до основних засобів, виданих ним самим та на договір оренди цих об`єктів нерухомості не є належним доказом права власності останнього.

Також твердження позивача про припинення юридичної особи – Кельменецької державної сортодослідної станції і як наслідок припинення дії державного акту на право користування земельною ділянкою площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975 не відповідає дійсності. Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 851599 від 23.02.2012, Кельменецька державна сортодослідна станція є постійним користувачем земельної ділянки площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 807 від 30.12.2011 Кельменецьку державну сортодослідну станцію реорганізовано шляхом приєднання до державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», яке є правонаступником прав і обов`язків Кельменецької державної сортодослідної станції, як наслідок до останнього перейшло і право користування земельною ділянкою площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2.3. Представник Фонду державного майна України у своїх пояснення підтримав позицію відповідача – Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу», вказавши, що право власності позивача не підтверджено жодними правовстановлюючими документами, а Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» є належним і правомірним землекористувачем земельної ділянки площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975, згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №851599 від 23.02.2012.

3. Короткий зміст ухвал суду.

Ухвалою суду від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.07.2021.

Ухвалою суду від 06.07.2021 залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Фонд державного майна України та відкладено підготовче засідання на 21.07.2021.

14.07.2021 на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від представника другого відповідача надійшла письмова заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 15.07.2021 задоволено заяву Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.07.2021 на адресу Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла відповідь на відзив другого відповідача в якій зазначено, що твердження другого відповідача викладені у відзиві на позов є необґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються доказами по даній справі.

Ухвалою суду від 21.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 13.09.2021.

30.07.2021 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника другого відповідача надійшло письмове заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не вказано яким чином порушено право позивача прийняттям розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації № 229 від 14.07.2011, яким надано Кельменецькій державній сортодослідній станції в постійне користування земельну ділянку, а також обставин, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого Кельменецькою районною державною адміністрацією вищевказаного розпорядження.

Ухвалою суду від 13.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2021.

27.09.2021 на адресу Господарського суду Чернівецької області від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

29.09.2021 на електронну поштову скриньку суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його на лікарняному. Однак, вказана заява подана з порушенням вимог статей 42, 170 Господарського процесуального кодексу України, частин третьої та четвертої статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги». Тому, згідно частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд повернув її заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 30.09.2021 відкладено розгляд справи по суті на 22.10.2021.

Представники сторін та третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явились та про причини їх неявки суд не повідомили.

Однак, після виходу суду з нарадчої кімнати на оголошенні вступної та резолютивної частин рішення суду у судовому засіданні був присутній також представник другого відповідача Павлюк М. Г.

Представник позивача в ході судового процесу позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

4.1. Згідно державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 851599 від 23.02.2012, виданого на підставі розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації від 14.07.2011 № 229, земельна ділянка площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975 передана на праві постійного землекористування Кельменецькій державній сортодослідній станції.

4.2. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30.12.2011 Кельменецьку державну сортодослідну станцію реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», яке є правонаступником прав і обов`язків Кельменецької державної сортодослідної станції.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України.

Згідно пункту 1.3 підприємство, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30 грудня 2011 року № 807 «Про реорганізацію державних сортодослідних станцій» є правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованої шляхом приєднання Кельменецької державної сортодослідної станції.

Згідно акту приймання-передачі майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» № 63 від 03.09.2012, затвердженого заступником міністра аграрної політики та продовольства України з балансу Кельменецької державної сортодослідної станції на баланс Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» передано земельну ділянку площею 103,3 га.

Отже, як встановлено судом, правонаступником Кельменецької державної сортодослідної станції, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців є Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», внаслідок чого до останнього перейшли усі права і обов`язки Кельменецької сортодослідної станції, в тому числі і право постійного користування земельною ділянкою площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975.

Право постійного користування вище зазначеною земельною ділянкою не було припинено у встановленому законом порядку, а земельна ділянка не вилучалась.

4.3. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька» у позовній заяві стверджує, що є власником господарських приміщень та споруд, що знаходяться за адресою: с. Новоселиця, Кельменецького району і розташовані на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу», згідно державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 851599 від 23.02.2012, виданого на підставі розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації від 14.07.2011 №229.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, що позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька», не надав жодних належних доказів наявності у нього права власності чи права користування на господарські будівлі та споруди, розташовані на вище зазначеній земельній ділянці. Додані до позовної заяви довідки про належність господарських будівель та споруд до основних засобів підприємства, а також договори оренди вказаних будівель не може слугувати належним доказом, що підтверджує право власності чи право користування на вказане майно

5. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

5.1. За змістом статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» поняття управління об`єктами державної власності охоплює правовідносини зі здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням та розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб; згідно зі статтею 2 вказаного Закону законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України від 2001 року не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013). Отже, громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 2001 року), одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Отже, встановлене частиною першою статті 92 Земельного кодексу України 2001 року право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» було встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

5.2. Згідно приписів статті 92, статті 125 Земельного кодексу України, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Частина четверта статті 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» відносить до складових матеріально-технічної бази наукових установ будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності, нематеріальні активи. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми наукової установи з метою забезпечення провадження її статутної діяльності засновником закріплюються за нею на основі права оперативного управління чи господарського відання або передаються їй у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.

На підставі розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації № 229 від 14 липня 2011 року виділено Кельменецькій сортодослідній станції земельну ділянку площею 72,1730 га на праві постійного користування для дослідних цілей ведення сільського господарства.

На підставі даного розпорядження видано державний акт на право постійного користування серія ЯЯ № 851599 від 23.02.2012 на земельну ділянку площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975.

У відповідності до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 807 від 30 грудня 2011 року, Кельменецьку державну сортодослідну станцію реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» з переходом до останнього усіх прав та обов`язків Кельменецької сортодослідної станції, в тому числі і права постійного користування.

У відповідності до частини другої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно, яке є похідним від права власності.

5.3. Стосовно права постійного користування земельною ділянкою земельним законодавством не передбачено норми про можливість чи неможливість його (права) переходу в порядку правонаступництва. В діючому Земельному кодексі України відсутня як пряма вказівка щодо можливості переходу вказаного права в порядку правонаступництва. так і чітка заборона такого переходу, тому в даних правовідносинах слід застосовувати норми цивільного законодавства.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно і воно належало Кельменецькій державній сортодослідній станції, а тому, за загальним правилом, включено до обсягу прав, яких набуває правонаступник – Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садового матеріалу» в процесі реорганізації шляхом приєднання. При цьому земельне законодавство не містить норм, які б забороняли передачу права постійного землекористування в порядку правонаступництва або чітко визначали, що в процесі реорганізації таке право не переходить.

5.4. Стаття 116 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, передбачає «набуття» права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. При цьому частина друга статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Це означає, що стаття 116 Земельного кодексу України застосовується до осіб, які отримують таке право безпосередньо від органів розпорядження земельними ділянками (державної влади чи місцевого самоврядування). Водночас, в статті 109 Цивільного кодексу України застосовується поняття «перехід» прав та обов`язків, що означає визначення правової долі вже набутого раніше попередником правонаступника права постійного користування земельною ділянкою. Отже, положення статті 116 Земельного кодексу України щодо порядку первинного набуття прав не застосовуються у випадку переходу до правонаступника права постійного користування земельною ділянкою, яке було раніше набуте його попередником.

Такий висновок ґрунтується і на рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, в пункті 5.4 якого зазначено, що поняття «набувають права» за змістом статті 116 Земельного кодексу України припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками.

Аналогічні висновки стосовно застосування норм права зроблені Верховим Судом України в постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11 та Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 по справі № 907/916/17 та від 31.01.2019 по справі № 914/839/18.

Аналіз вищенаведених правових норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації, передбачених, згідно статті 141 Земельного кодексу України допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво.

5.5. Судом відхиляється посилання позивача на частину першу статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, якими саме правовстановлюючими документами підтверджується його право власності на вказані господарські будівлі та споруди. Посилання на довідки, видані самим позивачем, а також договір оренди майна не є доказом, який дозволив би встановити належність майна на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька».

5.6. Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За приписами статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 5 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

А тому посилання позивача на неможливість зареєструвати право власності на господарські будівлі та споруди не відповідає дійсності, оскільки законодавство не ставить вимоги щодо прав на земельну ділянку при реєстрації права власності на нерухомість.

5.7. Згідно статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною радою Автономної республіки Крим, Радою міністрів Автономної республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною радою Автономної республіки Крим, Радою міністрів Автономної республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі (Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

5.8. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням норм частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тобто, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 25.11.2015 у справі № 6-1749цс15, від 09.12.2015 у справі № 6-849цс15, від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 29.06.2016 № 6-547цс16 та від 12.10.2016 у справі № 369/5994/14-ц).

Неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб`єкта порушеного права.

З огляду на положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України при їх застосуванні в системному зв`язку з пунктом 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права при вирішенні спору про скасування записів про державну реєстрацію речового права на користування земельною ділянкою, за результатами розгляду такого спору вирішується питання правомірності вчинення спірного запису, тому має бути встановлено не лише наявність формальних порушень порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухомість, що передбачений законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

6. Висновки суду за наслідками розгляду справи.

6.1. У відповідності до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 807 від 30 грудня 2011 року, Кельменецьку державну сортодослідну станції реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» з переходом до останнього усіх прав та обов`язків Кельменецької сортодослідної станції.

6.2. Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України право постійного користування спірною земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно і воно включено до обсягу прав, яких набув правонаступник – Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

6.3. Враховуючи, що станом на день ухвалення рішення не існує жодних доказів належності на праві власності чи праві користування нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 72,1730 га кадастровий номер 7322087200:02:003:1975 за Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька» права або законні інтереси позивача спірними рішеннями і записами не порушені.

6.4. З урахуванням викладеного та з огляду на безпідставність наведених у позовній заяві доводів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, – на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, суд судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на позивача у справі.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька» до Дністровської районної державної адміністрації та Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садового матеріалу» про визнання протиправним та скасування розпорядження Кельменецької РДА та про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування відмовити.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоселицька» (60151, Чернівецька область, Кельменецький район, с. Новоселиця, вул. Головна, 95, ідентифікаційний код 03801491).

Відповідач-1 – Дністровська районна державна адміністрація (60100, Чернівецька область, смт. Кельменці, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 21422840).

Відповідач-2 – державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, ідентифікаційний код 37884028).

Третя особа – Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення – з дня складання повного судового рішення).

Повне рішення складено 22.10.2021.

Суддя В. Байталюк

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/