Рішення № 100488248, 13.10.2021, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/360/20

Провадження по справі № 2/129/116/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2021 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Бондар О.В.,

без участі сторін розглянувши в приміщенні суду в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Гайсинської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації, Відділ соціального захисту населення Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, -

установив:

5.02.2020 р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визначити місце проживання його та ОСОБА_2 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ним, негайно відібрати дитину у матері і повернути батьку; свої позовнівимоги обґрунтував тим, що між ним та відповідачкою 19.09.2015 р. було укладено шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького РУЮ у Запорізькій області; сторони мають двох малолітніх дітей доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільне життя з відповідачкою не склалося, шлюбні відносини фактично припинені у березні 2016 року, що призвело до розпаду сім`ї, після розірвання стосунків між сторонами їх донька олександра залишилася проживати разом із батьком ОСОБА_1 ; рішенням Гайсинського районного суду від 18.11.2019 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, у листопаді 2019 року відповідачка без згоди батька забрала дочку до свого місця проживання, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною її батьку, дитина не має належного догляду та вихованні від матері, не відвідує дитячий садочок, мати не займається її розвитком, не має роботи та засобів для утримання дітей; під час проживання дитини з батьком в період з березня 2016 р. по листопад 2019 р. мати не цікавилася дочкою, не відвідувала її, не приймала ніякої участі у її вихованні, утриманні, не цікавилася її життям та здоров`ям, не виконувала своїх батьківських обов`язків. Батько завжди забезпечував своїй дитині кращі умови для її життя, навчання, розвитку її здібностей, ніж її мати, позивач має постійне місце роботи та дохід на концерні «Міські теплові мережі», крім того, місце реєстрації ОСОБА_3 є місце проживання її батька в АДРЕСА_1 .

Відповідачка вимоги позову в поданій до суду заяві визнала повністю, повідомила суду про те, що на даний час за її згодою діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають зі своїм батьком ОСОБА_1 , батьком їм забезпечені всі умови для проживання, діти задоволені, батько не чинить перешкод їй у сплікуванні з дітьми, тому не заперечує про задоволення позовних вимог про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 з батьком.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації Авдєєва А.В. в судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представники заінтересованих осіб служби у справах дітей Гайсинської районної державної адміністрації, Відділу соціального захисту населення Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в судове засідання не з`явилася, повідомлені про час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Зясувавши позиції сторін, вивчивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановлено, що 19.09.2015 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького РУЮ у Запорізькій області, про що складено актовий запис № 84; ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син ОСОБА_4 (а.с.9,10,11); рішенням Гайсинського районного суду від 18.11.2019 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано; відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 № 462 від 13.12.2019 р. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 проживає однією сімєю з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, добре дбав про свою доньку ОСОБА_3 за час її проживання разом із ним, дитина завжди охайно вдягнена, відвідувала дитячий садок (а.с.12,13); відповідно до характеристики з місця проживання в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с.14); згідно з характеристикою практичного психолога Біленьківської сільської ради ОСОБА_8 від 13.12.2019 р. ОСОБА_3 знаходиться на достатньому рівні ровитку, виховується в сім`ї свого батька ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , станом на час надання характеристики (а.с.15-17); довідкою Біленьківського комунального дошкільного закладу «Веселка» Запорізького району Запорізької області від 13.12.2019 р. про те, що ОСОБА_3 відвідувала зазначений навчальний заклад з вересня 2015 року по 29.10.2019 р., була відрахована за заявою батьків, дівчинка завжди охайна, дитину приводив і забирав батько (а.с.18).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 23.04.2020 р. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 проживає однією сім`єю з ОСОБА_7 , її сином ОСОБА_9 , ОСОБА_1 працює оператором котельні, ОСОБА_7 працює неофіційно, в сім`ї дружні стосунки (а.с. 62).

Рішенням Опікунської ради при виконавчому комітеті Біленьківської сільської ради №8 від 23.04.2020 р. вирішено вважати доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 , оскільки за час проживання дитини з батьком він займався її вихованням, лікуванням під час хвороби, у його будинку створені належні умови для проживання, всебічного фізичного та духовного розвитку дитини (а.с.63).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1, 2 статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Під час вирішення даного спору суд насамперед виходить з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

В теперішній час, мешкаючи з батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_3 проживає у звичному для неї середовищі, вона відвідує школу, батько піклується про її фізичне та духовне виховання, займається її оздоровленням. Згідно матеріалів справи, встановлено, що дитина більше прихильна до батька, що не заперечувалося її матір`ю ОСОБА_2 .

Суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дітей, уваги і турботи батьків, розвитку дітей в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 за постійним місцем проживання батька ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 170 СК України відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав, може мати місце за рішенням суду, якщо вони, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що на час розгляду справи батько дітей створив належні умови для проживання дитини, має бажання займатися її вихованням, піклуватися про її фізичний та духовний розвиток, дбати про матеріальне забезпечення ОСОБА_3 , має бажання забезпечувати дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом і лікуванням, на час винесення рішення ОСОБА_3 проживає біля батька за згодою матері, тому в задоволені позову в частині негайного відібрання малолітньої ОСОБА_3 від матері ОСОБА_2 та передачі її батьку ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки зазначене не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком і їх повного задоволення, та відмову у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з виконанням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. (а.с. 1).

Суд відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України,враховуючи, що задоволено частково, вважає стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 105, 112, 113, 114, 161 Сімейного кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його постійного проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати в сумі 420,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: