Постанова № 10048704, 24.10.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2006 р.Справа № 2/289-3679

10:15

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

при секретарі судового засідання Івасишин О.І

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8,Тернопіль,46021

до Приватного агропромислового підприємства "Промінь" 47530, с. Літятин Бережанського району

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

позивача: Гловак В.І. - довіреність №03-105/13-39 від 31.08.06р.

відповідача:

Суть справи: В судовому засіданні перед розглядом справи представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства.

          Позивач пред'явив позов про стягнення 1539 грн. 26 коп. із них 1493 грн. 75 коп. - штрафні санкції за не створення у 2005 році одного робочого місця для працевлаштування інваліда, та 45 грн. 51 коп. - пені за несплату санкцій.

Відповідач позов не визнає (лист без номера та дати ), посилаючись на те, що: робоче місце для інваліда у нього було, але інвалід для працевлаштування не направся, незважаючи на повідомлення Бережанського райцентру зайнятості про створення робочого місця для інваліда. Просить у позові відмовити.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін і приймаючи до уваги, що:

1) Із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. вбачається, що у відповідача загальна чисельність працюючих складає 32 особи. У відповідності до чого відповідачу з врахуванням ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця (чотири відсотки від загальної чисельності працюючих).

Позивач стверджує, що відповідач одне робоче місце не створив, підтверджуючи даний факт звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. підписаним керівником та головним бухгалтером відповідача, підписи яких скріплені печаткою.

Відповідач не представив доказів виконання вимог чинного законодавства.

Тому, згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати, що у відповідача кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, на одну особу . За що відповідач повинен сплатити відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції в сумі 1493 грн. 75 коп.

При таких обставинах позовні вимоги позивача в частині стягнення 1493 грн. 75 коп. слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

2) При розгляді справи враховувалось:

Ухвалою господарського суду від 05.10.2006р. від відповідача витребувані звіти та акти створення робочого місця.

Вимоги суду не виконані. Необхідні для розгляду справи документи не представлені. Тому виносячи постанову суд виходить з вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , яка передбачає, що кожна сторона підтверджує ті обставини на які вона посилається.

Відтак не представивши звіти Ф-№3-ПН відповідач ти самим не довів, що наприкінці 2004р., або на початку 2005р. він звертався в Бережанський центр зайнятості з проханням направити на працевлаштування інваліда.

А не представивши акт створення простого місця для працевлаштування інвалідів відповідач не довів, що таке було створене для інваліда.

Із листа Бережанського центру зайнятості №05/867 від 04.10.2006р. про наявність робочого місця для інваліда (нічний сторож) відповідач повідомляв його 28.07.205р., 26.08.2005р., 28ю.09.2005р., 28.10.2005р, 28.11.2005р., 28.12.2005р..

Отже, відповідач просив направити до нього інваліда з другої половини 2005р. Але і за цей час не представив доказів створення робочого місця для інваліда.

При таких обставинах з врахуванням вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати, що зазначені в Законі органи не проводили працевлаштування інвалідів з вини відповідача.

б) Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає сплату санкцій за рахунок прибутку підприємства, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Абзац 1 та 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає сплату штрафних санкцій в разі недодержання підприємством нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Абзаци 3 та 4 даної статті Закону зазначають спосіб виконання рішення. А саме: стягнення штрафних санкцій з прибутку підприємства, а в разі відсутності прибутку стягнення таких шляхом звернення на майно.

В зв’язку з чим суду слід зазначити, що сплата штрафних санкцій проводиться за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні відповідача після сплати всіх податків і зборів.

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнені шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку передбаченому ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”.

Стаття 20 Закону не конкретизує за рахунок прибутку якого періоду стягуються штрафні санкції. Тому слід вважати, що такі стягуються за рахунок прибутку незалежно за який рік одержаний прибуток.

3) Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

П.2 в ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яким передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративного-господарських санкцій введений в дію Законом України №115022705 (№1149227-05) від 20.12.2005р з 01.01.2006р.

Отже, за несплату адміністративно-господарських санкцій за 2006р у позивача є право нарахувати пеню з 15.04.2007р. ( п.4 ст.20 Закону).

Сума 45 грн. 51 коп. це пеня за несплату штрафних санкцій у 2005р.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 45 грн. 51 коп. слід визнати необґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

4) Згідно ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України видатки по судовому збору слід покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст.158,162,163,258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Промінь", с. Літятин Бережанського району, Тернопільської області (і.к. 30704761) :

-          на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 (код 14032334) 1493 грн. 75 коп. - штрафних санкцій.

-          в доход державного бюджету 102 грн. видатків по судовому збору.

3. В решті частині позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 26 жовтня 2006р до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                            В.О. Колубаєва