Ухвала суду № 100485346, 22.10.2021, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/1337/21

Номер провадження: 1-кп/0343/136/21

У Х В А Л А

22 жовтня 2021 року м.Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

судді - Керніцького І.І.,

секретаря судового засідання - Оленюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 -адвоката Керницького В.М. про повернення володільцю речового доказу в рамках кримінального провадження за №42021090000000045 від 13.05.2021 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

за участю: прокурора Івано - Франківської обласної прокуратури - Попадюка В.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Керницького В.М.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

захисник обвинуваченого ОСОБА_1 -адвокат Керницький В.М. звернувся з вказаним клопотанням, в якому просив повернути обвинуваченому ОСОБА_1 мобільний телефон марки Самсунг A12, який є речовим доказом у кримінальному провадженні №42021090000000045 від 13.05.2021.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в якості речового доказу в матеріалах кримінального провадження знаходиться особистий телефон обвинуваченого ОСОБА_1 марки Самсунг A12. Даний пристрій використовувався обвинуваченим не тільки як засіб комунікації, він є для нього як спосіб забезпечення життєдіяльності, оскільки в даному телефоні є мобільний додаток Державної цільової програми «Цукровий діабет», і відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_1 отримує в медичному закладі ліки. Через відсутність пристрою обвинувачений позбавлений можливості приймати медичні препарати, які забезпечують підтримання його стану здоров`я у належному стані.

Прокурор у судовому засіданні вказав, що даний телефон є речовим доказом в кримінальному провадженні, на нього накладено арешт. Не заперечив, щоб телефон передали на відповідне зберігання власнику.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання.

Потерпілий в судовому засіданні щодо вирішення клопотання поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши заявлене клопотання, встановлено наступне.

Згідно зі статтею 174 КПК України інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч.6 ст.100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Згідно з статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

В ході розгляду клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2021 року накладено арешт на речі та предмети, що були вилучені в ході огляду місця події 18.05.2021 в рамках кримінального провадження за №42021090000000045 від 13.05.2021, серед яких і мобільний телефон, чорного кольору марки Самсунг із ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

В судовому засіданні встановлено, що даний мобільний телефон використовувався обвинуваченим не тільки як засіб комунікації, а й як спосіб забезпечення життєдіяльності, оскільки в даному телефоні є мобільний додаток, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_1 отримує в медичному закладі ліки. Через відсутність пристрою обвинувачений позбавлений можливості приймати медичні препарати, які забезпечують підтримання його стану здоров`я у належному стані.

Таким чином, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для законного володільця мобільного телефону, суд вважає можливим частково задоволити заявлене клопотання про повернення володільцю речового доказу, змінивши місце зберігання мобільного телефону, чорного кольору марки Самсунг із ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження №42021090000000045 від 13.05.2021, передавши його на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 з можливістю його використання, попередивши про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України та про необхідність збереження арештованого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.100, 174, 350 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 -адвоката Керницького В.М. про повернення володільцю речового доказу в рамках кримінального провадження за №42021090000000045 від 13.05.2021 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України задовольнити частково.

Мобільний телефон, чорного кольору марки Самсунг із ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 та НОМЕР_4 передати на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , як законному користувачу та володільцю.

Попередити ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Долинського районного суду І.І.Керніцький