Ухвала суду № 100484900, 21.10.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/672/21

Провадження № 1-кп/204/343/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12020040680001472 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю: прокурора Медведовського О.Ю., захисників Ішханяна А.Р., Авраменко О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор Медведовський О.Ю. заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що обвинуваченому ОСОБА_2 обґрунтовано інкриміновано вчинення умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя особи, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: у кримінальному провадженні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 , хоча раніше і не судимий, проте підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, за вчинення якого Кримінальним кодексом України передбачене виключне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи років, що дає підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 , усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також є підстави вважати, що з боку обвинуваченого ОСОБА_2 , у зв`язку з вчиненням особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи – своєї дружини, може чинитись незаконний вплив на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки безпосередніми свідками вчиненого кримінального правопорушення є батьки та донька обвинуваченого, з якими останній мешкає спільно. Беручи до уваги те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, який застосовано до обвинуваченого ОСОБА_2 , не може бути змінений з вищевказаних підстав, просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 строком на 60 діб.

Захисники Ішханян А.Р., Авраменко О.Ю. заперечувала проти заявленого клопотання прокурором. Вважають, що відсутні ризики, жодний ризик, який навів прокурор не обгрунтований. Обвинувачений не переховувався від слідства та не буде переховуватися від суду. Просять змінити запобіжний захід з тримання пі вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив вирішити питання на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24 жовтня 2021 включно.

Частиною 1 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, враховуючи особу обвинуваченого, враховуючи його вік, стан здоров`я, при цьому суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, та які на теперішній час залишаються дійсними, а саме, що обвинувачений, намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від суду, та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки безпосередніми свідками вчиненого кримінального правопорушення є батьки та донька обвинуваченого, з якими останній мешкає спільно.

Оцінюючи в сукупності відносно обвинуваченого всі обставини, зазначені в ч.1 ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинувачених під вартою.

Розглядаючи можливість змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, про що просять захисники суд, враховуючи вище наведене, вважає запобіжний захід у виді домашнього арешту не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможе запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченого належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 19 грудня 2021 включно.

В задоволенні клопотання захисників Ішханяна А.Р., Авраменко О.Ю. про зміну запобіжного заходу з триманням під вартою на домашній арешт– відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов