Постанова № 10048283, 15.08.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р.Справа № 7/144-2915

12:20

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Кулагіній Т.В.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зборів - Агро бізнес”, с. Віршів, Зборівського району, Тернопільської області, 46001

до відповідача: Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Козова, вул. Грушевського, 48.

За участю представників сторін:

позивача:                    Равлів Мирослав Ігорович, довіреність№ 01 від 13.06.06р.;

відповідача:          Іванців Юрій Степанович –довіреність№ 131/І від 18.01.06р.;

Шевчук Роман Євгенович –довіреність№ 1218/10-10 від 09.06.06р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Зборів –Агробізнес” звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень –рішень № 000082301/0 та № 0000092301/0 від 04.05.2006 року прийнятих Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Учасникам судового процесу роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Податкова інспекція заперечує проти позову посилаючись на те, що рішення прийняті за результатами документальної перевірки, якою підтверджено порушення позивачем податкового законодавства: порушено пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме завищено суму податкового кредиту по ПДВ на 3321,18. грн. (включено суми ПДВ на підставі податкової накладної засвідченої факсимільним підписом директора ПП „Багро”, що є порушенням п.18 „Порядку заповнення податкової накладної”) та порушено пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон 2181) – не подана декларація по податку на прибуток за період з 01.01.2005 р. по 01.07.2005 року, за що застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн. на підставі пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону 2181. Також, звертає увагу суду на те, що не можливо перевірити наявність в ПП „Багро” копії податкової накладної виписаної ним , у зв’язку з її втратою в результаті пожежі в приміщені де вона зберігалася разом з іншими документами.

Позивач підтримав заявлені вимоги, з доводами інспекції не погоджується і просить суд врахувати, що матеріалами перевірки не доведено порушення товариством встановленого порядку подачі звітності, оскільки таким для виробників сільськогосподарської продукції є річний звіт, який починається з першого липня поточного року (з 01.07.2005р.), а подача звітності за окремий період з 01.01.2005р. по 01.07.2005р. чинним законодавством не передбачена, а що стосується податкового кредиту, то він сформований в установленому Законом про ПДВ порядку.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив:

- Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією, відповідно до підп. „а” , „б” пп.4.2.2. ст. 4., пп. 17.1.1.,17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону 2181, прийнято 04.05.2006 року податкові повідомлення –рішення № 000082301/0 та № 0000092301/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Зборів - Агробізнес” визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 4982 грн., із якої 3321 грн. основний платіж та 1661 грн. штрафні санкції; 170 грн. штрафних санкцій за неподання податкової декларації.

Як зазначено в повідомленнях –рішеннях, підставою для їх прийняття є акт № 12-23/32147193 від 27.04.2006р. оформлений за результатами позапланової документальної виїзної перевірки проведеної на предмет дотримання товариством вимог податкового законодавства при проведені фінансово –господарських операцій з ПП „Багро” та за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., яким, як вважає інспекція, встановлено порушення товариством пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ та пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 .Закону 2181.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому, суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до ст. 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), підпунктів 2.1.4., 2.3.1. п. 2.1. ст. 2 Закону 2181, п. 10.4. ст. 10 Закону про ПДВ, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені вищезазначеними Законами, на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002р. (далі Порядок) розробленого на виконання Закону та ст. 5 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998р., шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень на підставі Закону 2181 та „Порядку відшкодування податку на додану вартість” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України в редакції наказу від 02.05.2001 р. № 200/86 (далі Порядок відшкодування ПДВ).

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000092301/0, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:

1. відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій : дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як випливає із даних податкової накладної № 48 від 03.03.2005р., виписаної ПП „Багро” на виконання усної домовленості купівлі –продажу дошки хвойної та твердої породи, вона підписана факсимільним підписом директора підприємства Баран О.А. скріпленої печаткою підприємства. Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Податкова інспекція не заперечує факт купівлі –продажу та відповідності факсимільного підпису на податковій накладній підпису директора Баран О.А.. Не містить прямої заборони чи вказівки про обов’язковість підпису податкової накладної аналогом і п.18 „Порядоку заповнення податкової накладної” затверджений наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. на який посилається інспекція. Також, доводи інспекції спростовуються ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України, згідно яких первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом. Отже, завірення факсимільним підписом директора товариства даних зазначених в податковій накладній, не забороняється чинним законодавством.

2. Не заслуговують на увагу і доводи інспекції щодо відсутності товарно –транспортних накладних на перевезення продукції, оскільки графа податкової накладної „транспортні витрати” не містить будь –яких показників щодо таких витрат і витрати по перевезенню товариством не обліковувалися, про що свідчить акт перевірки.

3.Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що операція по купівлі –продажу деревини не пов’язана з виробничою діяльністю товариства та про відсутність в ПП „Багро” копії податкової накладної, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту тільки сплачених сум ПДВ від операцій пов’язаних з такою діяльністю та при наявності копії накладної у продавця. Щодо продавця, то його право на нарахування податку та складання податкових накладних, передбачене пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ, інспекцією не оспорюється.

Не підтверджується актом перевірки і правомірність прийнятого інспекцією рішення № 000082301/0,так як:

- відповідно до пп. 2.п. 1. ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, платники податків зобов’язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків;

- правила ведення податкового обліку по сплаті податку на прибуток регулюються Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток) та Законом 2181. Згідно даних норм законів, а саме пп. 4.1.4. (в) п. 4.1. ст. 4. Закону 2181 та п. 11.1. ст. 11, п. 14.1. ст. 14. Закону про прибуток, визначено базовим податковим періодом подачі податкових декларацій з податку на прибуток для сільськогосподарських товаровиробників календарний рік, який починається з 1 липня поточного року звітного (бюджетного) року і повинен бути поданий в податкову інспекцію протягом 60 календарних днів за останнім днем звітного (податкового) року.

Актом перевірки підтверджено, що товариство в період охоплений перевіркою займалося статутною діяльністю –сільськогосподарським виробництвом (рослинництво, тваринництво), порушень щодо несвоєчасної подачі ним річної звітності інспекцію не встановлено.

Посилання інспекції в акті перевірки та запереченнях на позов, що товариством в порушення пп. 4.1.4. (б) п. 4.1. ст. 4. Закону 2181 не подано податкову декларацію за період з 01.01.2005 року по 01.07.2005 року, який є окремим податковим періодом, судом до уваги не приймається, оскільки:

- відповідно до п. 16.4. ст. 16 Закону про прибуток, підприємства, основною діяльністю яких є виробництво с/г продукції, подають декларації про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду. Згідно даної норми закону, податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених Законом про прибуток;

- Інспекція не довела суду, яку з декларацій передбачених пп. 4.1.4. (б) п. 4.1. ст. 4. Закону 2181, в якому дано загальне визначення податкових періодів не залежно від виду податку, зобов’язаний був подати платник податку: за календарний квартал чи календарне півріччя, так як дана норма закону містить два базові періоди та якою конкретною нормою Закону про прибуток покладено такий обов’язок на виробника сільськогосподарської продукції.

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення товариству податкових зобов’язань по податку на додану вартість та штрафних санкціях, у зв’язку з чим податкові повідомлення –рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 86, 160 -163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства в України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення –рішення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції № 000082301/0 та № 0000092301/0 від 04.05.2006 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду, сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, з 16 серпня 2006 року, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                М.С. Стадник