Ухвала суду № 100482565, 04.10.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7554/20

Провадження №2-з/367/416/2021

УХВАЛА

Іменем України

04 жовтня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Колесник Г.М. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 190 824 гривні 66 копійок.

Представник позивача ОСОБА_3 звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказує, що сума матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що підлягає відшкодуванню, становить 190 824 гривні 66 копійок, тобто розмір матеріальної шкоди є великим, тому є підстави вважати, що в подальшому ОСОБА_2 буде вчиняти дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання. Також вказує, що існує реальна загроза виникнення у відповідача бажання та здійснення активних дій, спрямованих на погіршення свого матеріального стану, зокрема, шляхом відчуження на користь третіх осіб належного відповідачеві на праві власності майна, для створення перешкоди виконання рішення, у випадку задоволення судом позовних вимог.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом першим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій з майном, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено.

Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення вимоги чи позову до нього, може бути відчужене, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам.

Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен не лише зазначити майно, на яке просить накласти арешт, але і подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.

Представник позивача у заяві просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 .

При цьому, представник позивача не вказує, на яке саме майно відповідача просить накласти арешт, та не зазначає і не надає доказів на підтвердження його вартості, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч.3 ст.150 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу та не є безпосереднім предметом позову, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260-261 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити представнику позивача ОСОБА_1 – адвокату Колесник Г.М. у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук