Рішення № 100481071, 05.10.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/14827/21

Провадження № 2-а/686/277/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчука В.В.,

секретаря Слободян Л.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Атанова Сергія Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, стягнення моральної шкоди,

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача.

16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про скасування постанови, посилаючись на те, що 06 червня 2021 року постановою серії ЕАН №4309552 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 510 грн. Незаконність винесеної постанови ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що інспектором було не було надано жодних доказів на підтвердження його винуватості, в оскаржуваній постанові не міститься посилання на наявні докази, поліцейським було проігноровано клопотання намір скористатися правовою допомогою. У зв`язку із викладеним, позивач просить оскаржувану постанову скасувати та стягнути на його користь завдану незаконним притягненням до адміністративної відповідальності моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

2. Стислий виклад позиції відповідача.

11.08.2021 року до суду надійшов відзив від Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Котенка О.М., в якому він просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що 06 червня 2021 року інспектором поліції Атановим С.В. було виявлено, що позивач близько 01 год. 52 хв., керуючи транспортним засобом Audi номерний знак НОМЕР_1 в м. Хмельницькому по вул.Пілотській, 37 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, чим порушив п.9.2.б Правил дорожнього руху зв`язку із чим обґрунтовано був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Позивач в судовому засіданні вимоги, викладені у позовній заяві підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до наступного висновку.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено в судовому засіданні інспектором УПП в Хмельницькій області області Атановим С.В. 06.06.2021 року було винесено постанову серії ЕАН №4309552 у справі про адміністративні правопорушення, якою було встановлено, що о 01 год. 52 хв. в м.Хмельницькому по вул.Пілотській, 37 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Аudi номерний знак НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, а саме перестроюванні, чим порушив п.9.2.б Правил дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 510 грн.

Згідно ст.122 ч.2 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 9.2 б Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Зазначені обставини підтверджуються копією постанови серії ЕАН 4309552 від 06 червня 2019 року, відеозаписом із нагрудної камери інспектора патрульної поліції

На підставі оцінки наявних доказів, інспектор патрульної поліції зробив висновок про наявність складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_1 передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а також порушення п.9.2 «б» Правил у зв`язку із чим притягнув позивача до адміністративної відповідальності та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

4. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи позивача, про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення йому не було пред`явлено доказів його винуватості дійсно заслуговують на увагу суду, оскільки з наданих доказів, зокрема відеозапису із нагрудної камери поліцейського вбачається, що зафіксовано виключно тільки процес спілкування ОСОБА_1 із поліцейськими, однак доказів того, що дійсно позивач допустив порушення вимог 9.2.б Правил дорожнього руху суду надано не було.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім цього позивач, зазначив, що незаконним та явно необґрунтованим притягненням його до адміністративної відповідальності працівником поліції йому завдано моральних страждань, розмір яких він визначив у сумі 5 000 грн.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В силу ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В силу ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхиленні інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на висновки зроблені інспектором щодо підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП суд не погоджується із їх обґрунтованістю, та вважає, що в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення, який взагалі не доводиться жодними належними та допустимими доказами, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Згідно зі статтею 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (у редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, якою є й Україна.

Тому, суд у своїй діяльності має враховувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди; тобто в разі порушення майнових або цивільних прав середня, нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Так, рішенням від 27.07.2004 у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції повинна містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами чи свідоцтвами, «без наявності яких [Суд] може відхилити вимогу повністю або частково». Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Проте розмір заявленої суми надмірний. Об`єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції, Суд на відшкодування моральної шкоди присудив заявнику компенсацію меншу за ту, що була ним заявлена, проте об`єктивно визначив суму до стягнення з урахуванням розумності, виваженості та справедливості.

Зважаючи на те, що судом встановлено, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, останній вважає, що внаслідок цього є підстави дійти висновку про безумовну наявність факту душевних переживань у позивача, а отже і заподіяння йому моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності і порушення відповідачем його прав, а також права позивача на відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин, характеру спричиненої йому моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є непропорційним порівняно із характером спричинених моральних страждань, а тому дійшов висновку про можливість присудити з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог. Зокрема позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1 362 грн, позов задоволено частково, зокрема задоволено вимогу немайнового характеру щодо скасування постанови, та стягнуто моральну шкоду в сумі 1 000 грн, таким чином, з огляду на положення ст.139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі635 грн 60 коп. = 454 грн (вимога немайнового характеру) + 181 грн 60 коп., які обраховані наступним чином 908 грн (судовий збір за вимогу майнового характеру) х 20%/100%.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, 241, 246 КАС України, ст.122 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Атанова Сергія Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН №4309552 від 06 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення згідно п.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 635 грн 60 коп.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Атанов Сергій Володимирович, місце роботи Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, пров.Коцюбинського, 35/2 м. Хмельницький.

Відповідач Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, місцезнаходження пров.Коцюбинського, 35/2 м. Хмельницький.

Відповідач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження вул. Федора Ернста, 3 м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення виготовлений 5.10.2021 року.

Суддя: