Ухвала суду № 100480991, 18.10.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/17754/21

н/п 1-в/766/802/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2021 Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Рябцевої М.С,

за участю секретаря: Ситникової Ю.О.,

прокурора Донєва С.І.

представника СІЗО Черкашиної М.В.

захисника Куценко В.В.

засудженого ОСОБА_1

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні подання Херсонського слідчого ізолятора про звільнення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання через хворобу,-

в с т а н о в и в:

01.10.2021 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшло подання начальника ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» про звільнення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за хворобою, оскільки згідно висновку лікарсько-консультативної комісії Херсонської спеціалізованої теберкульозної лікарні (№61) від 27.09.2021 року засудженому ОСОБА_1 встановлений заключний діагноз: основне захворювання ВІЛ інфекція , ускладнення легенево-серцева недостатність 2 ст., стенокардія напруги та хронічний гепатит С.

Представник СІЗО в судовому засіданні просила розглянути подання згідно медичного висновку, відповідно до якого встановлено діагноз, який підпадає під ст. 84 КК України. Просила задовольнити подання.

Лікар в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 має туберкульоз легень, ВІЛ інфікований -4 клінічна стадія, має легеневу недостатність. Зазначив, що засуджений отримає необхідне лікування, препарати приймає приблизно з серпня 2021 року, раніше відмовлявся від їх прийому. На даний час лікується за держаний бюджет, не відомо яким чином буде лікуватись поза межами установи, оскільки ліки дорогі.

Захисник засудженого в судовому засіданні підтримав подання, та пояснив, що у ОСОБА_1 погіршилось здоров`я та вважає що останній підпадає під звільнення за ст. 84 КК України. Повідомив, що поза межами установи може нормально лікуватись та сам обирати собі ліки. Також повідомив, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання. Просив задовольнити подання.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав подання Херсонського слідчого ізолятору, повідомив, що в нього є де жити, та він планує продовжити лікуватись. Просив задовольнити подання.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання Херсонського слідчого ізолятору, оскільки особа почала лікуватись лише нещодавно, раніше засуджений відмовлявся від лікування, що свідчить про невідповідне ставлення особи до лікування. Зауважив, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, крім того, має стягнення за паління в забороненому місці, цим самим зовсім не переймається за своє здоров`я. Також в умовах установи отримає належне лікування. Просив відмовити в задоволенні подання.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали, надані в обґрунтування подання, дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 засуджений за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.11.2014 року за стст. 186 ч.3, 71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 18.02.2016 року, згідно ст. 72 ч.5 КК України, зараховано в строк попереднє ув`язнення під вартою – 5 місяців 19 днів. Кінець строку покарання 21.01.2022 року.

За висновком лікарсько-консультативної комісії Херсонської спеціалізованої туберкульозної лікарні №61 при ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 27.09.2021 року, засудженому ОСОБА_1 встановлено заключний діагноз: основне захворювання ВІЛ інфекція 4 кл. ст. МРТБ (07.07.2021) легень (дисеміноварий) Дестр+МБТ+РИФ+К+Резист.1(HREZ) Резист 2 (AmCm) Гісто Кат 4 (РБТ) ког 3(2021). Дефцит маси тіла 2 стадія, ускладнення: легенево-серцева недостатність 2 ст., IXC. Стенокардія напруги 2 ФК. СН 1 ст. СКХ ХПН-О, хронічний гепатит С.

Згідно ч. 2 ст.84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від подальшого відбування покарання. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Пункти 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» №8 від 28.09.1973 р., містять роз`яснення про те, що факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання. Вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбування покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.

Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання, і ця хвороба перешкоджає відбуванню покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку.

Враховуючи зміст висновку лікарсько-консультативної комісії стан здоров`я засудженого ОСОБА_1 (діагноз) не підпадає під «перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання» (Перелік).

Крім того, в судовому засіданні не встановлено фактів ненадання чи неналежного надання медичної допомоги (лікування) засудженому, відсутні підтверджуючі дані про те, що ХСТЛ №61позбавлений можливості чи ухиляється проводити медогляд особи або надавати необхідне медичне лікування ОСОБА_1 відповідно до вказаних у висновку захворювань. Напроти, в судовому засіданні лікарем було підтверджено, що засуджений до липня, серпня 2021 року ухилявся від призначеного лікування, відмовлявшись від його проходження. В даний час він отримує необхідну антиретровірусну терапію за рахунок державної програми, установа забезпечена всіма необхідними ліками для продовження лікування в умовах СІЗО.

Згідно з практикою Європейського Суду, порушення ст. 3 Конвенції не може мати місце лише у зв`язку з погіршенням стану здоров`я заінтересованої особи. Таке порушення може бути у зв`язку з неналежним наданням медичної допомоги (рішення від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України», №72286/01, пункти 104 - 106). Стаття 3 Конвенції не зазначає про обов`язок звільнити затриманого за станом здоров`я, вона зобов`язує державу захищати фізичну цілісність осіб, позбавлених свободи, зокрема, надаючи їм необхідну медичну допомогу (рішення від 11.07.2006 р. у справі «Рівьєр проти Франції», №33834/03, пункт 62).

Таким чином, в розумінні ст. 3 Конвенції засудженим у клопотанні, що розглядається та наданих матеріалах, не доведено, що у органу влади відсутня можливість здійснити всі дії, вжити заходів щодо запобігання настання негативних, шкідливих наслідків для життя чи здоров`я засудженого ОСОБА_1 .

Також слід звернути увагу на наступне. З характеристики на засудженого ОСОБА_1 вбачається, що останній неодноразово судимий. За весь період відбування покарання має одне стягнення та одне заохочення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, на профілактичних обліках не перебуває. Під час відбування покарання не працював. В застосуванні заохочувальних норм, таких як заміна покарання більш мяким або умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, адміністрацією установи було двічі відмовлено як особі, яка не стала на шлях виправлення. З пояснень лікаря, наданих в судового засідання вбачається, що засуджений від призначеного лікування ухилявся, відмовлявшись від його проходження, почав лікування лише з липня – серпня 2021 року.

Отже, можна зробити висновок, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання свого виправлення не довів, засуджений за вчинення тяжкого злочину, свою вину у вчиненні злочину не визнав, належних висновків не зробив. З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення поданого клопотання і приходить до висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 84 КК України, ст.ст. 537,539 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні подання Херсонського слідчого ізолятора про звільнення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання через хворобу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів, з дня її проголошення, а засудженому в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

СуддяМ. С. Рябцева