Рішення № 100479682, 13.10.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2752/20

Провадження № 2/487/967/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді Нікітіна Д.Г.,

При секретарі Оцабера М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2020 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 46436,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що 31.03.2014 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір №1 до Договору № 5014668 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, згідно умов яких, Банк відкриває Клієнту рахунок та надає Клієнту Платіжну картку типу Mastercard Debit Standart та РІН-код до неї. Відповідно до Договору банком було встановлено позичальнику кредит у сумі 21000,00 грн. Строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та складає 24% річних і сплачується щомісячно. Відповідач отримав кредитні кошти, однак зобов`язання виконує неналежним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 26.03.2020 у сумі - 46436,89 грн.

Представник позивача просив здійснювати розгляд справи у його відсутність, просив про задволення позову.

Представник відповідача просив здійснювати розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав частково, надав до суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України, в особі керуючого ТВБВ № 10015/0554 та ОСОБА_1 укладено Договір № 504668 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, за умовами якого, Банк відкриває Клієну Рахунок за тарифним пакетом - Зарплатний.

31.03.2014 року між акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ № 10015/0554 та ОСОБА_1 укладено Додатковий Договір №1 до Договору № 504668, за умовами якого внесені зміни до п. 1.1. Договору, а саме, відповідно до п. 1.1.4 Банк встановлює Клієнту Кредит у сумі21000,00 грн. Строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії Платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін Кредит продовжується на строк дії платіжної Картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 24 процентів річних і сплачується щомісячно. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом складає 35 процентів річних.

Згідно п. 4.4. Договору, Клієнт зобов`язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку, не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня наступного за вихідним, святковим днем чи неробочим згідно з Договором. В разі порушення строку сплати платежів за Договором Клієнт зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання. Судом встановлено, що 12.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України, в особі керуючого ТВБВ № 10015/0554 та ОСОБА_1 укладено Договір № 504668 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, за умовами якого, Банк відкриває Клієну Рахунок за тарифним пакетом - Зарплатний.

31.03.2014 року між акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого ТВБВ № 10015/0554 та ОСОБА_1 укладено Додатковий Договір №1 до Договору № 504668, за умовами якого внесені зміни до п. 1.1. Договору, а саме, відповідно до п. 1.1.4 Банк встановлює Клієнту Кредит у сумі21000,00 грн. Строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії Платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін Кредит продовжується на строк дії платіжної Картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 24 процентів річних і сплачується щомісячно. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом складає 35 процентів річних.

Згідно п. 4.4. Договору, Клієнт зобов`язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку, не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня наступного за вихідним, святковим днем чи неробочим згідно з Договором. В разі порушення строку сплати платежів за Договором Клієнт зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання.

Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» станом на 26.03.2020 року складає 46436,89 грн., яка складається:

прострочений основний борг по кредиту - 13996,674 грн.;

відсотки за користування кредитом - 15503,16 грн.;

комісія- 6,41 грн.;

пеня - 11725,51 грн.;

3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 163,36 грн.;

3% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 1235,00 грн;

витрати від інфляціїза несвоєчасне погашення вісотків - 3779,78 грн.

При цьому за весь час розгляду справи від представника позивача не наодходило заяв про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач визнає факт укладання Договору, Додаткового договору на умовах та у строки, які зазначені в них та відповідних Додатках, у той же час ОСОБА_1 не погоджується повною мірою із розрахунком заборгованості.

Так, відповідно до Розрахунку термін дії банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , яка видавалась АТ «Ощадбанк»як кредитна, становив до жовтня 2017 року.

Підпунктом 1.1.4 Додаткового договору передбачено, що строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. Пунктом 4.4. Додаткового договору, передбачено, що клієнт зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі у разі закінчення строку дії платіжної картки та не продовження її дії на новий термін. ОСОБА_1 дія платіжної картки на новий термін не продовжувалась, а отже строк виконання зобов`язання щодо основного боргу настав в жовтні 2017 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як вбачається із позовної заяви, АТ «Ощадбанк» звернулось до суду 07 травня 2020 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності, а отже відповідач визнає право позивача на стягнення основного боргу в розмірі 13996,67 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 163,36 грн., комісії в розмірі 6,41 грн.

Відповідно до п.п. 1.1.4., п.4.3 Додаткового договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно. Згідно Розрахунку зобов`язання з виплати процентів формувались та нараховувалась щомісячно з 22.04.2014. Заборгованість зі сплати процентів почала формуватись з 07.11.2014 щомісячно та не погашалась відповідачем. Строк виконання зобов`язань відносно щомісячного платежу за відсотками визначений Пунктом 4.4. Додаткового договору та становив «не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року під час розгляду касаційної скарги в аналогічній справі № 444/9519/12 зробила висновки наступного змісту: «загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.

Позивач звернувся до суду з позовом 24 грудня 2012 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу. Отже, висновок апеляційного суду про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами, по суті є правильним.»

Відповідно до ч.5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, відповідач просить про застосування позовної давності щодо заборгованості, нарахованої в період з 22.04.2014 по 26.03.2017 за процентами за користування кредитом, 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків, оскільки строки позовної давності щодо цієї заборгованості, що нараховувалась позивачем щомісячно в період з 22.04.2014 по 26.03.2017 спливли до дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч.1,2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідачем не вчинялась дії, передбачені ч.1 ст. 264 ЦК України. Відповідно до розрахунку останній платіж здійснено 07.11.2014. Платіж у розмірі 226,69 грн., який позивач вважає здійсненим 19.09.2018 є примусовим списанням коштів, який здійснив позивач в односторонньому порядку без згоди відповідача та за рахунок збільшення заборгованості.

Договірне списання грошових коштів не може призводити до переривання позовної давності, адже банк самостійно здійснює списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних дій, які б стали підставою для переривання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц).

У будь-якому разі вказаний платіж відповідно до Розрахунку зарахований на погашення заборгованості за процентами, яка була нарахована 19.09.2018, що є неправомірним, про що буде сказано нижче.

Таким чином, відповідач визнає заборгованість за відсотками у розмірі 1969,5 грн., яка нарахована в період з 26.04.2017 по 26.10.2017 та за якою не спливли строки позовної давності до дня подання позовної заяви. Також, відповідач визнає заборгованість у розмірі 137,17 грн. щодо 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, 347,13 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків, які нараховані в період з 26.04.2017 по 26.10.2017.

Відповідачем не визнається правомірність нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків після 26.10.2017, тобто після закінчення строку дії Додаткового договору, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п.91 постанови від 28 березня 2018 року під час розгляду касаційної скарги в аналогічній справі № 444/9519/12 «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідачем не визнається правомірність нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом у період з 26.10.2017 до дня звернення до суду із позовною заявою, оскільки не визнається правомірність нарахування процентів у вказаний період. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п.81 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 «крім того, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування (див. пункт 54 цієї постанови), то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до його звернення до суду».

Також, відповідач просить про застосування позовної давності щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, нарахованої у період до 26.10.2017, оскільки стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки. Окрім того, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи, що на підставі наданих доказів установлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за укладеним з банком кредитним договором щодо повернення отриманих коштів вчасно та в повному обсязі не виконава, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Так, стягненню на користь позивача підлягають заборгованість за Договором № 504668 від 12.10.2012 року в загальному розмірі 16620 грн 24 коп., які складаються з прострочений основний борг по кредиту - 13996,674 грн.; відсотки за користування кредитом - 1969,5 грн.; комісія- 6,41 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 163,36 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 137,71 грн; витрати від інфляціїза несвоєчасне погашення вісотків - 347,13 грн..

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 752,33 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.5,12,13, 79-81,141,259-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Додатковим договором № 1 до Договору № 504668 про відкриття та обслуговування рахунку у сумі 16620,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» судовий збір в розмірі 752,33 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне Товариство АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 09328601, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17 .

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Г. Нікітін